Гарольд Лестер Джонсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гарольд Лестер Джонсон
англ. Harold Lester Johnson
Народився 17 квітня 1921(1921-04-17)[1]
Денвер, США
Помер 2 квітня 1980(1980-04-02)[1] (58 років)
Мехіко, Мексика
·гострий інфаркт міокарда
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Діяльність астроном, викладач університету
Alma mater Денверський університетd
Сфера інтересів астрономія
Заклад Ловеллівська обсерваторія, Університет Аризони, Національний Автономний Університет Мексики і Техаський університет
Вчене звання професор
Член Національна академія наук США
Нагороди

Гарольд Лестер Джонсон (англ. Harold Lester Johnson; 17 квітня 1921, Денвер — 2 квітня 1980, Мехіко) — американський астроном, член Національної АН США.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Денвері (штат Колорадо). 1942 року закінчив Денверський університет. У 1942—1945 працював у Массачусетському технологічному інституті, потім — у Лікській, Ловеллівській, Вошбернській і Єркській обсерваторіях. У 1952—1959 — астроном Ловеллівської обсерваторії, у 1959—1962 — професор астрономії Техаського університету, з 1962 — професор Аризонського університету і астроном Стюардовскої обсерваторії цього університету. З 1969 був також професором Астрономічного інституту Національного університету в Мехіко (Мексика).

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Основні наукові праці присвячені зоряній фотометрії. 1953 року спільно з В. В. Морганом і Д. Гаррісом створив триколірну широкосмугову електрофотометричну систему для видимої та ближньої ультрафіолетової частини спектру — так звану систему U, B,V, ухвалену як міжнародний стандарт для зоряної фотометрії. Виконав у цій системі численні високоточні спостереження зір галактичного поля, а також зір у розсіяних і кулястих скупченнях і побудував за цими спостереженнями діаграми Герцшпрунга — Рассела, які використовувалися багатьма дослідниками для вивчення зоряної еволюції. Система Джонсона дає можливість визначати поправки за загальне і диференціальне поглинання світла в міжзоряному просторі і завдяки цьому відіграла велику роль у вивченні будови Галактики. На початку 1960-х років Джонсон поширив свою систему в інфрачервону область і виконав перші масові вимірювання блиску зірок у різних її смугах; це дозволило йому встановити шкалу болометричних величин і ефективних температур для холодних зірок. Одним з важливих відкриттів, зроблених Джонсоном в ході цих досліджень, було виявлення 1964 року надлишкового інфрачервоного випромінювання у квазара 3С 273. Ці роботи Джонсона, поряд з першими інфрачервоними оглядами неба, проведеними Дж. Нойгебауером, Д. Марцем і Р. Лейтоном, Ф. Лоу, поклали початок інфрачервоної астрономії.

Член низки наукових товариств.

Премія ім. Г. Ворнер Американського астрономічного товариства.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б SNAC — 2010.

Посилання[ред. | ред. код]