Гарріс Воффорд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гарріс Воффорд
англ. Harris Wofford
Harriswofford.jpg
Народився 9 квітня 1926(1926-04-09)[1]
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Помер 21 січня 2019(2019-01-21)[2] (92 роки)
Вашингтон, США
·падіння[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Діяльність політик, адвокат
Alma mater Howard University School of Law[d], Чиказький університет і Єльська школа права[d]
Знання мов англійська
Заклад Мерілендський університет
Учасник Друга світова війна
Посада сенатор США[d] і сенатор США[d][3]
Партія Демократична партія США

Гарріс Лльовеллін Воффорд-молодший (англ. Harris Llewellyn Wofford, Jr.; 9 квітня 1926, Нью-Йорк — 21 січня 2019) — американський юрист і політик-демократ, був впливовим діячем американського руху за громадянські права та волонтерства.

Біографія[ред. | ред. код]

Він служив у ​​ВПС США під час Другої світової війни. У 1948 році Воффорд закінчив Чиказький університет, а потім навчався у Школі права Говардського університету і Єльському університеті. З 1954 року він працював адвокатом і був ад'юнкт-професором в Університеті Нотр-Дам. Крім того, до 1958 року він працював у Державному комітеті США з цивільних прав, за цей час став другом Мартіна Лютера Кінга. Під час президентської кампанії у 1960 році він порадив Джону Кеннеді створити Раду цивільних прав; її очолив досвідчений конгресмен Вільям Доусон з Чикаго і з Марджорі Лоусон. Після перемоги на виборах, Кеннеді призначив Воффорда особистим представником президента з питань громадянських прав. Протягом цього часу він також сприяв розвитку нового Корпусу миру, був його спеціальним представником по Африці, зокрема, відповідав за Ефіопію. 1963 Ліндон Джонсон, він був заступником директора.

У 1966 році він пішов з політики, щоб стати президентом Державного університету Нью-Йорка в Олд-Вестбері. У 1970 році він став президентом Коледжу Брін-Мор у штаті Пенсильванія і обіймав цю посаду до 1978 року.

Після семи років приватної юридичної практикою у Філадельфії, у 1987 році Воффорд був призначений губернатором Пенсильванії Робертом Кейсі міністром праці та промисловості штату. 4 квітня 1991 сенатор від Пенсильванії Джон Гайнц загинув в авіакатастрофі. Його місце у Сенаті США стало вільним, 8 травня того ж року поста губернатор Кейсі призначив сенатором Воффорда.

На спеціальних виборах у листопаді 1991 року він зіткнувся з Діком Торнбургом, колишній губернатор штату Пенсильванія і генеральний прокурор Сполучених Штатів в адміністраціях Рональда Рейгана і Джорджа Буша. Його перемога з більшістю у 10 % здивувала багатьох. Воффорд пізніше згадувався як один з кандидатів для висунення у віце-президенти у парі з Біллом Клінтоном на президентських виборах у 1992.

У 1994 році Воффорд не зміг переобратись, програвши конгресмену-республіканцю Ріку Санторуму.

Після своєї праці у Сенаті, він з 1995 по 2001 рік очолював Корпорацію національної і муніципальної служб, якою керувала AmeriCorps. Пізніше він також викладав в Університеті Меріленду у Коледж-Парку і працював у різних благодійних організаціях. У 2002 році він отримав John W. Gardner Leadership Award.

У 1948 році він одружився на Клер Ліндгрен, у пари двоє синів і донька.

Примітки[ред. | ред. код]

Вибрані праці[ред. | ред. код]

  • Harris Wofford and Clare Wofford: India Afire, J. Day Co., New York 1951
  • Harris Wofford: The Democratic Challenge; in: Foreign Policy 86 (весна 1992), S. 99-113
  • Harris Wofford: Of Kennedys and Kings: Making Sense of the Sixties, Farrar, Straus, Giroux, New York 1980

Посилання[ред. | ред. код]

  • Harris Wofford at the Biographical Directory of the United States Congress