Гаррієт Баккер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гаррієт Баккер
норв. Harriet Backer

При народженні Harriet Backer
Народження 21 січня 1845(1845-01-21)[1][2][…]
Голместраннd, Вестфолл, Норвегія
Смерть 25 березня 1932(1932-03-25)[4][5][…] (87 років)
  Осло, Норвегія
Поховання Спаський цвинтар (Осло)[7]
Країна  Норвегія
Жанр малярство і графіка
Навчання Hartvig Nissen Schoold
Діяльність художниця, мисткиня
Відомі учні Людвіг Карстенd, Henrik Lundd і Oscar Sivertzend
Член Норвезька асоціація прав жінокd
Твори A Country Cobblerd і Landscape, Eggedald
Брати, сестри Agathe Backer Grøndahld, Inga Lunded і Margrethe Welhavend
Роботи в колекції Національний музей Швеції, Oslo Museumd, The Reksten Collectiond, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Гетеборзький художній музей, музей Драммена, KODE Art museums and composer homesd, Lillehammer Art Museumd, Museum Stavangerd і Художній музей Тронгейма
Нагороди

CMNS: Гаррієт Баккер у Вікісховищі
Синій інтер'єр (1883)
Національний музей

Гаррієт Баккер (норв. Harriet Backer; 21 січня 1845(18450121) — 25 березня 1932) — норвезька художниця, яка досягла визнання у свій час і була піонеркою серед художниць як у скандинавських країнах, так і в Європі загалом. Найвідоміша завдяки своїм детальним внутрішнім сценам, переданим насиченими кольорами та взаємодії світла і тіні.[8]

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в Голместранді у Вестфолді, Норвегія, однією з чотирьох дочок у забезпеченій родині торговця-судноплава Нілса Бекера (1815–1877) і Софі Сміт Петерсен (1819–1882) із заможної родини. Мала племінника, живописця Астрі Велхавен Гайберґ (1881–1967). Сім'я переїхала до Крістіанії (Осло) в 1856 р.[9]

Відвідувала жіночу школу Вільгемін Автентріжт (1857–1860) та школу Гартвіґа Ніссена (1863). У 12 років вперше взяла уроки малювання та живопису, особливо у Йоахіма Кальмаєра (1857). Навчалася у художнього викладача Йогана Фредріка Еккерсберґа (1861–65), у Берліні у Альфонса Голлендера (1866–1867), у художника Крістена Бруна (1867–1868), відвідувала школу живопису Кнуда Берґслієна (1871–74). Пізніше була студенткою Ейліфа Петерсена в Мюнхені (1874–1878), а також студенткою Леона Бонна та Жана-Леона Жерома в Парижі (1878–1780). Провела літо в місті Рошфор-ан-Терре в Морбіан, займаючись живописом з Леоном Жерменом, якого називала «найбільш природною людиною, яку коли-небудь зустрічала».[10]

Крім того, багато їздила як компаньйонка до сестри, концертної піаністки Агати Баккер Ґрендаль (1847–1907), під час її концертних турів Європою. У ході цих поїздок брала подальші уроки. З 1880 по 1888 рік вона залишалася в Парижі, де працювала у студії з колегою з Норвегії Кітті Х'єлланн. Її також пов’язували з салоном Марі Трела в Парижі.[11][12][13]

У 1888 році Беккер назавжди переїхала до Норвегії і оселилася в Сандвіці, за межами Крістіанії. З 1889 до 1912 року керувала художньою школою і впливала на низку молодих художників, включаючи Марі Хог, Ларса Йорде та Генріка Лунда. Також давала уроки мистецтва прозаїку Корі Сендел.[9]

Баккер створила близько 180 картин, в основному заснованих на місцевих темах. Її робота була одночасно повільною та ґрунтовною. У 1880 році вона дебютувала в Парижі картиною «Самотність», а в 1883 році виставила «Синій інтер'єр» на осінній виставці в Осло. На неї вплинув імпресіонізм. Вона ніколи не належала до жодної школи, але її роботи часто порівнюють з роботами її сучасника Ейліфа Петерсена (1852–1928). Баккер працювала в традиціях реалізму в живописі, де її розглядають як натуралістку та ранню імпресіоністку. [14] [15]

Нагороджена Легатом Шефферів 1878, 1879 та 1880 років. Беккер виграла срібну медаль на Exposition Universelle (1889). Виставляла свої роботи в Палаці образотворчих мистецтв на Всесвітній колумбійській виставці 1893 року в Чикаго, штат Іллінойс.[16] З 1907 року і до смерті в 1925-му отримувала щорічний приватний грант від заможного промисловця та мецената Олафа Фредріка Шоу (1861—1925). Удостоєна Королівської золотої медалі за заслуги (Kongens fortjenstmedalje i galeb) у 1908 році. У 1912 році стала членкинею Nordlendingenes Forening і удостоєна нагороди Петтера Дасса (Petter Dass-medaljen). У 1925 році отримала кавалера 1-го класу Ордену Святого Олафа.[17][18][19]

Беккер померла 25 березня 1932 року, похована у містечку Вер Фрельсерс в Осло.[20] Ада Мадссен (1917–2009) спроєктувала бронзову статую Гаррієт Баккер та її сестри Агати Баккер Ґрендаль, встановлену в 1982 році в їх рідному місті Холмстранде. Кілька найбільших музеїв та колекцій мистецтв Норвегії виставляють роботи Беккер, включаючи Національний музей в Осло, музей Бергену та колекцію Расмуса Меєрса в Бергенському музеї мистецтв у Бергені.[21] Беккер була включена у виставку 2018 року «Жінки в Парижі 1850-1900».[22]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://rkd.nl/explore/artists/3391
  2. Harriet Backer
  3. Harriet Backer // Benezit Dictionary of ArtistsOUP, 2017. — ISBN 978-0-19-977378-7doi:10.1093/BENZ/9780199773787.ARTICLE.B00009651
  4. RKDartists
  5. KulturNav — 2015.
  6. Енциклопедія Брокгауз
  7. http://www.begravdeioslo.no/maler/grav/grave_id/633
  8. Tore Kirkholt. Harriet Backer. Store norske leksikon. Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 1 квітня 2018.
  9. а б Marit Lange. Harriet Backer. Norsk biografisk leksikon. Архів оригіналу за 22 квітня 2018. Процитовано 1 квітня 2018.
  10. Dutat, Dimitri. "La colonie de Cernay, trois générations d’artistes," Vallée de Chevreuse: le Petit Moulin des Vaux de Cernay, L'Object d'Art Hors-Série no. 106, Dijon: Éditions Faton, Sept. 2016, pp. 25-26.
  11. Ingrid Reed Thomsen. Christen Brun. Norsk kunstnerleksikon. Архів оригіналу за 22 квітня 2018. Процитовано 1 квітня 2018.
  12. Salon Marie Trélat. Interlude. Архів оригіналу за 7 грудня 2018. Процитовано 1 квітня 2018.
  13. Cecilie Dahm. Agathe Backer Grøndahl. Norsk biografisk leksikon. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 1 квітня 2018.
  14. Jill Beatty (25 лютого 2015). Harriet Backer: a gifted, determined artist. The Norwegian American. Архів оригіналу за 22 квітня 2018. Процитовано 1 квітня 2018.
  15. Harriet Backer. Kunsthistorie. Архів оригіналу за 23 квітня 2018. Процитовано 1 квітня 2018.
  16. Nichols, K. L. Women's Art at the World's Columbian Fair & Exposition, Chicago 1893. Архів оригіналу за 2 серпня 2018. Процитовано 1 серпня 2018.
  17. Nils Messel. Olaf Schou. Norsk biografisk leksikon. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 1 квітня 2018.
  18. Om os - Nordlændingernes Forening. Nordlændingernes Forening. Архів оригіналу за 22 квітня 2018. Процитовано 1 квітня 2018.
  19. Leif Østby. Harriet Backer. Norsk kunstnerleksikon. Архів оригіналу за 22 квітня 2018. Процитовано 1 квітня 2018.
  20. Gaze, Delia (2011). Concise Dictionary of Women Artists. New York: Routledge. с. 167. ISBN 978-1-57958-335-4.
  21. Glenny Alfsen. Ada Madssen. Norsk kunstnerleksikon. Архів оригіналу за 22 квітня 2018. Процитовано 1 квітня 2018.
  22. Madeline, Laurence (2017). Women artists in Paris, 1850-1900. Yale University Press. ISBN 978-0300223934.

Інші джерела[ред. | ред. код]

  • Браун, Ренді (1988) «Інтер'єри церкви Гаррієт Бекер» (1988) https://alliance-primo.hosted.exlibrisgroup.com/permalink/f/to8ro2/CP71154965950001451
  • Ланге, Маріт Інгеборг (1995) Гаррієт Бакер (Осло: Гілдендальський нарський форлаг)ISBN 978-82-05-19301-7
  • Ланге, Маріт Інгеборг (1983) Гаррієт Бакер, 1845-1932, Кітті Л. Кілланд, 1843-1914 (Stiftelsen Modums blaafarveværk)ISBN 978-82-990568-5-4
  • Kielland, Else Christie (1958) Гаррієт Бакер, 1845-1932 (Осло: Ашеху)
  • Дурбан, Арне (1951) Картини з Норвегії: Популярні картини Гаррієт Бакер, Фріца Тауло, Герхарда Мунте та Теодора Кіттельсена (Форнагет Норс Кунатрепродукшон)
  • Одинокий, Ерлінг (1924) Гаррієт Бекер: "Med en Skildring Av Barndoms" (Kristiania: Aschehoug)

Посилання[ред. | ред. код]