Гарячка Сіндбіс
| Гарячка Сіндбіс | |
|---|---|
| Спеціальність | інфекційні хвороби |
| Симптоми | висип, артралгія, міалгія, гарячка і менінгеальні симптоми |
| Причини | Sindbis virusd |
| Метод діагностики | фізикальне обстеження, ІФА і ПЛР |
| Ведення | підтримуюча терапіяd і нестероїдні протизапальні засоби |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-10 | A92.8 |
Гарячка Сіндбіс (також хвороба, яку спричинює вірус Сіндбіс, англ. Sindbis fever, Sindbis virus disease) — зоонозна арбовірусна хвороба. Перший випадок хвороби у людей виявлено 1961 року в Уганді. У 1974 році верифіковано епідемію цієї хвороби у Південній Африці.
Етіологія[ред. | ред. код]
Вірус Сіндбіс належить до родини Togaviridae, роду альфавірусів, комплексу західного енцефаломієліта коней. Уперше його було виділено від орнітофільних комарів роду Culex у 1952 році в Каїрі, Єгипет, названо за округом Сіндбіс, який розташовано на 30 км північніше Каїра[1].
| Вірус Сіндбіс | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Кріоелектронна модель вірусу
| ||||||||
| Класифікація вірусів | ||||||||
| ||||||||
Оточений ікосаедральним капсидом. Геном є одноланцюговою РНК завдовжки приблизно 11,7 кілобайт. Вона має 5'ковпачок і 3'поліаденілатний хвіст, тому служить безпосередньо як передавач РНК (мРНК) у клітини хазяїна. Геном кодує чотири неструктурні білки на 5'ковпачку, а капсид і два конвертні білки — на 3'-хвості. Це характерно для всіх тогавірусів. Реплікація відбувається в цитоплазмі, є швидкою. Некодуючий елемент РНК визнаний важливим для реплікації генома.
Вірус Сіндбіс є аналогом вірусу західного енцефаломієліту коней у Західній півкулі, але менш патогенний, не має такого ветеринарного значення й спричинює в людей переважно хворобу з легким клінічним перебігом. Вірус Сіндбіс пов'язаний зі збудником хвороби Погоста у (носить назви «хвороба Окельбо» в Швеції та «карельська гарячка» в Російській Федерації). Є думки, що це варіанти геномокомплексу вірусу Сіндбіс, для всіх випадків цих хвороб слід застосовувати назву «гарячка Сіндбіс», так як генетично, екологічно, епідеміологічно і клінічно ці хвороби ідентичні[2]. Відкриті не так давно віруси Бабанкі в Африці та Кзил-Агач в Азербайджані ймовірно серотипами вірусу Сіндбіс. Виділено багато географічних штамів.
Епідеміологічні особливості[ред. | ред. код]
Хвороба поширена в Африці, Європі[3] (Німеччині[4], Італії, Чехії, Росії, Україні), Австралії, Південно-Східній Азії. Спалахи гарячки Сіндбіс часто відбуваються в Африці разом зі спалахами гарячки Західного Нілу. Джерелом інфекції є хвора людина, основним джерелом і резервуаром — птахи. Хвороба передається трансмісивним механізмом передачі інфекції, специфічні переносники — комари C. univittatus, C. antennatus, а також інші види. Виділення вірусів від окремих кліщів на сьогодні вважаються випадковими, а передача через кліщів не доказана. Найбільший ризик зараження серед сільських жителів.
Патогенез[ред. | ред. код]
Розвиток хвороби перш за все залежить від стану організму, а також від кількості вірусу, що потрапив, його вірулентності та штамових властивостей. Часто при потраплянні в організм людини вірус гине вже в місці його інтродукції. Вірусемія ймовірно не відіграє ролі в патогенезі. Мають значення утворення прозапальних цитокінів, алергічні реакції. Є окремі елементи капіляротоксикозу.
Клінічні ознаки[ред. | ред. код]
Інкубаційний період триває менше тижня. Характерним є плямистий висип, який з'являється на тулубі та поширюється на кінцівки. Виникають міалгії та артралгії за типом мігруючого поліартриту, частіше уражаються дрібні суглоби кистей і стоп, променевозап'ястні, гомілковостопні, колінні та ліктьові суглоби. Артралгія, а, часом й артрити, можуть зберігатися місяцями і навіть роками, але деформація суглобів нехарактерна. Поліартралгії з висипом вважають характерними для цієї хвороби. Нечасто виникає гарячка, як правило невисокого рівня, менінгеальний синдром. Висип проходить протягом тижня, при цьому плями поступово трансформуються у папули, потім у везикули. Багато випадків є або безсимптомними, або перебігають клінічно стерто. Смертельних випадків не зафіксовано.
Діагностика[ред. | ред. код]
Клінічна діагностика ґрунтується на появі характерного висипу та артралгічного синдрому. Підтверджують діагноз за допомогою реакції непрямої гемаглютинації (РНГА), імуноферментного аналізу (ІФА) виявленням IgM до вірусу. Можливим є використання полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) для виявлення в крові РНК вірусу.
Лікування[ред. | ред. код]
Станом на 2018 рік етіотропну терапію не розроблено. Проводиться патогенетичне лікування. За наявності тривалого перебігу артритів або артралгій застосовується терапія нестероїдними протизапальними препаратами.
Профілактика[ред. | ред. код]
Специфічна профілактика не розроблена. Головним напрямком є профілактика укусів комарів, як це відбувається при малярії.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Taylor, R. M., H. S. Hurlbut, T. H. Work, J. R. Kingston, and T. E. Frothingham. 1955. Sindbis virus: a newly recognized arthropod transmitted virus. Am. J. Trop. Med. Hyg. 4:844-862. (англ.)
- ↑ Лукин Е. П. ЛИХОРАДКА СИНДБИС Медицинский академический журнал 2009. — N 3. — С. 29-41. (рос.)
- ↑ Hubalek, Z. 2008. Mosquito-borne viruses in Europe. Parasitology Res. 103:S29-S43. (англ.)
- ↑ Hanna Jöst, Alexandra Bialonski, Volker Storch, Stephan Günther, Norbert Becker and Jonas Schmidt-Chanasit. Isolation and Phylogenetic Analysis of Sindbis Viruses from Mosquitoes in Germany. J. Clin. Microbiol. May 2010 vol. 48 no. 5 1900—1903. (англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Tesh, R. B. 1982. Arthritides caused by mosquito-borne viruses. Annu. Rev. Med. 33:31-40.
- Laine M, Luukkainen R, Toivanen A. Sindbis viruses and other alphaviruses as cause of human arthritic disease. J Intern Med. 2004 Dec;256(6):457-71. (англ.)
- Adouchief S, Smura T, Sane J, Vapalahti O, Kurkela S Sindbis virus as a human pathogen-epidemiology, clinical picture and pathogenesis. Send to Rev Med Virol. 2016 Jul;26(4):221-41. (англ.)
- Sindbis Group Viruses: Global Status: 2018 edition (англ.)
- Медицинская микробиология, вирусология и иммунология за ред. В. П. Широбокова. Нова Книга, 2015 — 858 стор. SBN-13: 978-966-382-200-6 / Вирус лихорадки Синдбис, с. 463—464. (рос.)