Гарідвар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гарідвар
Haridwar
हरिद्वार
Вигляд міста з повітря
Вигляд міста з повітря
Вигляд міста з повітря
Координати: 29°57′36″ пн. ш. 78°09′36″ сх. д. / 29.96000° пн. ш. 78.16000° сх. д. / 29.96000; 78.16000
Країна Індія
Штат Уттаракханд
Округ Гарідвар
Висота над р.м. 249 м 
Населення (2001) [1]
 - Усього 175 010
Часовий пояс UTC+5:30
Гарідвар. Карта розташування: Уттаракханд
Гарідвар
Гарідвар
Розташування міста на мапі штату Уттаракханд
Мапа

Гарідвар[2] (англ. Haridwar, гінді हरिद्वार) — священне місто та адміністративний центр округу Гарідвар, розташоване на рівнинній частині індійського штату Уттаракханд.

На гінді, назва «Гарідвар» походить від слів hari — «бог» та dwar — «брама», тобто означає «брама бога»[3][4]. Саме тут річка Ганг вперше після 253 км течії від свого джерела — льодовика Ґанґотрі — виходить на Індо-Гангську рівнину[5], через що місто отримало свою колишню назву — Ґанґавара (Gangadwára, गंगाद्वार) — «брама Ганга»[6].

За індуїстським міфом, описаним у пуранах та відомим як Самудра-мантхан, Гарідвар є одним з місць, де краплі еліксиру безсмертя, амріти, пролилися з кувшину, що ніс небесний птах Ґаруда[4]. Ці чотири місця — Удджайн, Гарідвар, Нашік і Аллахабад — стали місцями проведення фестивалю Кумбха-Мела, що проводиться там почергово кожні три роки, тобто один раз на 12 років у кожному місці. На свято сходяться мільйони паломників і туристів зі всього світу. Зокрема вони виконують ритуальне омовіння у водах Гангу. Ділянкою, де еліксир впав на землю, вважається ґхат Хар-кі-Паурі (дослівно «сліди бога»), найсвятіше місце у місті. Протягом фестивалів саме тут намагаються здійснювати омовіння. Вважається, що цей обряд змиває гріхи та допомагає досягти мокші.

Гарідвар став адміністративним центром округу Гарідвар 28 грудня 1988 в складі регіону Сахаранпур штату Уттар-Прадеш[7]. 9 листопада 2000 року він перейшов до новоствореного штату Уттаракханд[8]. Зараз це не тільки релігійно важливе місто, але й значний промисловий центр.

Історія

[ред. | ред. код]
Шива тримає Ганг в руках, за ним спостерігають Парваті, Бхаґіратха і Нанді. Малюнок близько 1740 року.
Вечірня молитва на Гарі-кі-паїрі, відомом «слідом Вішну» на кам'яній стіні

Зараз населення міста являє собою калейдоскоп різних культур Індії. В старих текстах місто згадується як Капілстхан, Ґанґадвар[9] і Маяпурі[10]. Через місто пролягає шлях паломників до шайвістських святинь Панч-Кедар та до святинь як шайвізму, тай і вайшнавізму Чота-Чаар-Дхам, через це прихильники шайвізму та вайшнавізму називають місто або «Гарідвар», або «Гарвар», відповідно, оскільки «Гар» є синонімом Шиви, а «Гарі» — Вішну[11][9][12].

Місто згадується у розділі «Вана Парва» (книга лісу) Магабгарати, коли мудрець Дгаума розповідає Юдхіштхірі про місця паломництва Індії[13], цей текст також згадує, що тут молився Аґастья-Ріші та його дружина Лопамудра, принцеса Відарбхи[14].

Також легенди згадують, що тут мав свою обитель-ашрам мудрець Капіла, що надало місту його колишню назву — Капілстхан або Капіластан[11]. З містом пов'язана і легенда про Бгаґіратху, одного із потомків короля Саґара, також предка Рами[15], який приніс річку Ганг з небес униз з метою спасіння 60 тисяч своїх загиблих родичів від прокляття Капіли[16][17]. Ця традиція підтримується тисячами паломників-індусів, які приносять попіл своїх померлих родичів для омовіння у водах Гангу та спасіння[18].

За іншою легендою на стіні Гар-Кі-Паурі залишив свій слід бог Вішну, якого священний Ганг торкається увесь час.

Початок Гангського каналу, 1894—1898.
Гарідвар з іншого берегу Гангу, 1866.

Археологічні свідоцтва вказують на наявність тут теракотової культури в період 1700—1200 років до н.е[12]. В період 322—185 років до н. е. Гарідвар знаходився під владою Імперії Маур'їв, а пізніше, в 1-3 століттях н. е. — під владою Кушанської імперії[19]. Перші писемні свідоцтва про Гарідвар сучасної ери належать китайському мандрівникові Сюаньцзану, який відвідав місто у 629 році[20], за часів правління короля Гарші, та описав місто як 'Мо-ю-ло' — ця назва підноситься до Маяпуру, руїн в південній частині сучасного міста. Крім покинутого форту і трьох храмів, прикрашених зламаними кам'яними скульптурами[21][11][22], він також згадав храм на північ від міста, Ґанґавара — «брама Гангу»[11].

Пізніше, 13 січня 1399 року, місто зазнало нападу Тимура[23].

Місто також відвідував перший сикхський гуру — Нанак, — що купався у Кушван-Ґгаті, де відбувся знаменитий епізод поливу рослин[24][25]. Його візит і зараз відзначається у гурдварі (Ґурдвара-Нанаквара)[26]. Третій гуру, Амар Дас, відвідав місто 22 рази за своє життя[27]. Ці дані відомі завдяки великому генеалогічному архіву, що зберігається у місті, де, зокрема, відзначаються всі відвідування міста[26].

В роботі Аїн-і-Акбарі, написаній в 16 столітті протягом правління могольського імператора Акбара, місто згадується під назвою Мая або Маяпур, та вказується, що це одне з семи найсвятіших міст індуїзму. В роботі також вказується, що місто було 18 кос (2 км) завдовжки, а на 10 чайтра тут збирається велике число паломників[28]. Сам імператор Акбар відвідував це місто та пив воду Гангу, яку він називав «еліксиром безсмертя». У місті існувала призначена група людей, що займалися роздачею води в закоркованих банках всім відвідувачам[29].

Протягом могольського періоду в Гарідварі діяв монетний двір, що випускав мідні монети[30][31][32][33]. Вважається, що того часу раджа Ман Сінґх з Амбера заклав основу сучасного міста та відновив ґгат Гар-кі-паурі. Після його смерті його попіл занурив у води Гангу сам імператор Акбар[19].

Гарідвар на мапі Об'єднаних провінцій, 1903.

У 1840 році у місті була збудована одна з найбільших гребель на Гангу, гребля Бгімґода з метою направлення вод Гангу у Верхній Гангський канал для іригації навколишніх районів. Це призвело до зниження рівню води в річці та припинення судноплавства у її верхній течії, яку до того Британська Ост-Індська компанія активно використовувала для торгового сполучення з містами Ґархвалу[5][34]. Канал було відкрито в 1854 році, через 12 років робіт[35], що почалися після посухи 1837—1838 років[35].

В 1886 році до Гарідвару була прокладена залізниця через Лаксар, в 1900 році ця гілка була продовжена до Деградуна[36].

У 1901 році місто мало населення 25 597 та входило до складу району (техсілу) Руркі округу Сахаранпур Об'єднаних провінцій[37], та залишалося у такому статусі до отримання Індією незалежності і утворення штату Уттар-Прадеш в 1947 році[38].

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гарідвар
  1. ↑ Population - Cities/Towns (in alphabetic order) Census of India 2001
  2. ↑ Капранов С.В. По сакральній Індії: Варанасі, Кумбга-мела та буддійські святині (з подорожніх нотаток). Східний світ. 2013. № 4. С. 203-209. [Архівовано 10 серпня 2018 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Dictionary[недоступне посилання з травня 2019] Molesworth, J. T. (James Thomas). A dictionary, Marathi and English. Bombay Education Society's press, 1857, Page 888.
  4. ↑ а б About Haridwar [Архівовано 20 лютого 2018 у Wayback Machine.] sahajaharidwar.
  5. ↑ а б Gangaji [Архівовано 10 квітня 2009 у Wayback Machine.] Haridwar Official website of Haridwar.
  6. ↑ Gangadwára, the place where the Ganges descends to the plains.. SACRIFICE OF DAKSHA (Vayu Purana), The Vishnu Purana, translated by Horace Hayman Wilson, 1840. p. 62, 62:2.
  7. ↑ Geography [Архівовано 10 грудня 2007 у Wayback Machine.] Haridwar, Official website.
  8. ↑ Uttarakhand [Архівовано 9 квітня 2008 у Wayback Machine.] Govt. of India, Official website.
  9. ↑ а б Places of peace and power sacred sites.
  10. ↑ Hardwar [Архівовано 2 листопада 2011 у Wayback Machine.] sanatansociety.
  11. ↑ а б в г Hardwar [Архівовано 28 лютого 2021 у Wayback Machine.] The Imperial Gazetteer of India, v. 13, p. 52.
  12. ↑ а б Haridwar History [Архівовано 10 грудня 2007 у Wayback Machine.] Haridwar Official website.
  13. ↑ Historical, Cultural and Social Perspectives [Архівовано 19 квітня 2009 у Wayback Machine.] Chapter 3, The Cultural Dimension Of Ecology, Baidyanath Saraswati, 1998, Indira Gandhi National Centre for the Arts. ISBN 81-246-0102-X. ignca.nic.in. Vanaparva (The Book of the Forest) is third parva , book of Mahabharata.
  14. ↑ Lopamudra The Mahabharata, translated by Kisari Mohan Ganguli (1883 −1896), Book 3: Vana Parva: Tirtha-yatra Parva: Section XCVII.
  15. ↑ Story of Bhagirata. Архів оригіналу за 8 лютого 2007. Процитовано 23 серпня 2009.
  16. ↑ "Uttarakhand Information Centre - Gangotri Information" [Архівовано 16 червня 2008 у Wayback Machine.] The Complete Uttarakhand Travel Guide
  17. ↑ Mankodi, Kirit (1973) «Gaṅgā Tripathagā» Artibus Asiae 35(1/2): pp. 139—144, p. 140
  18. ↑ Hardwar, About City. Архів оригіналу за 28 серпня 2009. Процитовано 23 серпня 2009.
  19. ↑ а б Review on: Haridwar. Архів оригіналу за 10 серпня 2018. Процитовано 23 серпня 2009.
  20. ↑ Kumbh Mela [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] Channel 4.
  21. ↑ Haridwar [Архівовано 21 серпня 2009 у Wayback Machine.] 1911
  22. ↑ Digital Library [Архівовано 26 грудня 2018 у Wayback Machine.] The Imperial Gazetteer of India, Oxford, 1908, Vol.13, p.51.
  23. ↑ History [Архівовано 6 травня 2016 у Wayback Machine.] The Imperial Gazetteer of India, v. 2, p. 570.
  24. ↑ Guru Nanak (for Children) - A New Way of Teaching. Архів оригіналу за 16 червня 2009. Процитовано 23 серпня 2009.
  25. ↑ Life Of Guru Nanak: Chapter IV The Sikh Religion, Volume 1, by Max Arthur Macauliffe (1842—1913), Oxford University Press (1909). page 50-52.
  26. ↑ а б Janasakhi [Архівовано 24 березня 2012 у Wayback Machine.] Janamsakhis of Miharban and Mani Singh, Janamsakhi Tradition, Dr. Kirpal Singh, 2004, Punjabi University, Patiala. ISBN 81-7205-311-8. www.globalsikhstudies.net.
  27. ↑ [1] [Архівовано 12 серпня 2010 у Wayback Machine.] — Punjabkesari.
  28. ↑ Sacred Places of Pilgrimage [Архівовано 14 липня 2018 у Wayback Machine.] Ain-e-Akbari, Vol. III, p. 306.
  29. ↑ Hardwar [Архівовано 20 вересня 2011 у Wayback Machine.] Ain-e-Akbari, by Abul Fazl 'Allami, Volume I, A´I´N 22. The A´bda´r Kha´nah. P 55. Translated from the original persian, by H. Blochmann, and Colonel H. S. Jarrett, Asiatic society of Bengal. Calcutta, 1873 — 1907. "His Majesty calls this source of life "the water of immortality, « and has committed the care of this department to proper persons…. Both at home and on travels, he drinks Ganges water.»
  30. ↑ Ain # 10. The Coins of This Glorious Empire [Архівовано 26 січня 2012 у Wayback Machine.] C. Copper Coins, Ain-e-Akbari, by Abul Fazl 'Allami, Volume I, p31, ib.
  31. ↑ Newsletter 106, 1987, Goron, S & Wiggins, K. [Архівовано 20 листопада 2008 у Wayback Machine.] Mughal coins struck in the name of the pretender Muhammad Akbar, at Hardwar. The Oriental Numismatic Society (ONS). UK.
  32. ↑ The Society for South Asian Studies [Архівовано 4 жовтня 2007 у Wayback Machine.] British Academy, Annual Report 2001, p. 8. The British Museum is also in the possession of a unique rupee of the Mughal puppet Muhammad Akbar, issued from the mint of Haridwar (North India), during his short reign of about 45 days.
  33. ↑ The American Numismatic Society [Архівовано 17 травня 2008 у Wayback Machine.] Oriental Numismatic Society Newsletter 178 (Winter 2004), Bhandare, S. "Hardwar: a new mint for Akbar's copper coinage, " pp. 27-28, illus.
  34. ↑ The Ganga Basin [Архівовано 18 лютого 2009 у Wayback Machine.] Dams on the Ganga, University at Albany.
  35. ↑ а б Upper Ganges Canal [Архівовано 18 серпня 2009 у Wayback Machine.] The Imperial Gazetteer of India, 1909, v. 12, p. 138.
  36. ↑ Trade and Communications [Архівовано 25 березня 2009 у Wayback Machine.] The Imperial Gazetteer of India, v. 21, p. 375.
  37. ↑ Roorkee Town [Архівовано 25 березня 2009 у Wayback Machine.] The Imperial Gazetteer of India, v. 21, p. 324.
  38. ↑ History [Архівовано 27 березня 2009 у Wayback Machine.] The Imperial Gazetteer of India, v. 13, p. 53.


Індія Це незавершена стаття з географії Індії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гарідвар&oldid=41065292