Гаспарен де Бергамо
| Гаспарен де Бергамо | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1360[1] Бергамо, Ломбардія |
| Помер |
1431[2][1][3] Мілан, Міланське герцогство |
| Діяльність | мовознавець |
| Alma mater | Павійський університет |
| Вчителі | Giovanni Travesi[d] |
| Відомі учні | Вітторино да Фельтре, Франческо Філельфо, Леон-Баттіста Альберті і Антоніо Беккаделлі |
| Заклад | Падуанський університет |
| Діти | Guiniforte Barzizza[d][4] |
| |
Гаспарен де Бергамо ("Гаспаріно да Барціцца"; "Gasparinus de Bergamo"[5]; бл. 1360 — бл. 1431, Мілан) — італійський граматик, педагог, автор нового епістолярного стилю, заснованого на листах Цицерона.
Разом з П'єтро Паоло Верджеріо стояв біля витоків гуманізму в Падуї. Як і інші ранні італійські гуманісти, він викладав риторику, граматику, етику з метою відродження латинської літератури.
Біографія[ред. | ред. код]
Гаспарено ді П'єтробуоно народився в селі Барціцца, поблизу Бергамо. Навчався граматиці й риториці в Павії. Викладав там з 1403 до 1407 року, потім переїхав до Венеції, де працював приватним учителем в родини Барбаро.
Не маючи можливості відкрити свою школу в Венеції, Гаспаріно переїжджає до Падуї, де викладає з 1407 до 1421 року. Це був найпродуктивніший період в його житті: тут він пише свої праці, а також здобуває відомість як вчений і викладач. Він читає лекції з риторики, а також курси, присячені латинським авторам, таким як Сенека, Цицерон, Вергілій і Теренцій. Він відкриває гуманістичну початкову школу, в якій навчалися Вітторино да Фельтре, Леон Баттіста Альберті, Антоніо Беккаделлі.
Пізніше Гаспарено викладав у Феррарі, а 1418 року, на запрошення Філіппо Марія Вісконті, відкрив початкову школу в Мілані, подібну до падуанської. З 1421 року Гаспарено викладав у Мілані, а також служив придворним оратором у герцога Вісконті.
Крім того, Гаспарено служив секретарем папи Мартіна V, і на цій посаді брав участь у Констанцькому соборі. Гаспарено помер у Мілані близько 1431 року.
Від шлюбу з Лукрецією Альярді у нього був син Гімфорте (Гініфорто) Барціцца (бл. 1406-1463), який також став відомим вченим і письменником. Гімфорте одружився з Джованніні Малабарба.
Праці[ред. | ред. код]
- Liber epistolarum («Епістолярна книга») або Epistolae Gasparini («Листи Гаспарена»). Ця книга стала першою книгою, друкованою у Франції. 1470 року її видали книгодрукар Ульріх Герінг з партнерами за вказівкою Йоганн Райхлін. Цей твір призначався для студентів, він навчав витонченої та елеґантної латині, а також композиції в прозі.
- Tractatus de compositione (бл. 1420): підручник з риторики та літературного стилю. У ньому Гаспарен виступає за повернення до основ стилю, якими користувалися античні оратори. Насмперед він пише про Квінтиліана та Цицерона[6].
- Orthographia: посібник з латинської орфографії.
- Il Vocabularium breve ("Короткий слованик"), бл. 1417-18. Етимологічний словник латинських термінів з італійським перекладом. Пізніше неоноразово передруковувався. Перше видання 1509 року[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ Swartz A. Open Library — 2007.
- ↑ LIBRIS
- ↑ http://www.treccani.it/enciclopedia/guiniforte-barzizza/
- ↑ Також відомий як: Gasparino (da) Barizizza, Gasparino (da) Barzizza; Gasparin de Bergame; Gasparinus Barzizius Bergamensis
- ↑ Robert P. Sonkowsky, "Critical Edition of the Latin Rhetorical Treatise De Compositione by Gasparino Barzizza of Bergamo", in American Philosophical Society. Year Book 1962, p. 629.
- ↑ Vocabularium breve magistri Gasparini Pergomensis, Venetiis, per Simonem de Luere, 1509.
Література[ред. | ред. код]
- Robert P. Sonkowsky, "Magister Gasparinus", The Speech Teacher, 12 (1963), 200-203.
- Robert P. Sonkowsky, "Critical Edition of the Latin Rhetorical Treatise De Compositione by Gasparino Barzizza of Bergamo", American Philosophical Society: Year Book, 1962, 629.
|
