Гаспарян Андраник Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гаспарян Андраник Георгійович
UA-OF4-LTCOL-GSB-H(2015).png Підполковник
Загальна інформація
Народження 24 листопада 1984(1984-11-24) (33 роки)
Донецька область
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
26 ОАБр.png
26 ОАБр
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Андрани́к Гео́ргійович Гаспаря́н (24 листопада 1984) — підполковник Збройних сил України.

Військовий шлях[ред.ред. код]

Станом на літо 2013 року майор Гаспарян — т. в. о. командира 1-го гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону 26-ї бригади, котрий базується в Бердянську.

26 серпня 2014 року дивізіон забезпечував артилерійську підтримку дій Національної гвардії України по визволенню міста Первомайськ. Гаспарян здійснював коректування вогню; під час бойових завдань позицію, на якій він перебував, атакували до 100 терористів — під прикриттям мінометного вогню. Гаспарян викликав вогонь на себе, завдяки чому терористичну групу під час бою було повністю знищено. Бойове завдання було виконано, відбито напад російських найманців, уникнуто значних втрат серед особового складу підрозділів.

Родина[ред.ред. код]

На Донбасі проживають його мама та брат, ще один брат — молодший сержант, проходить службу в артилерійській бригаді. З дружиною та двома синами проживає у Бердичеві.

Нагороди[ред.ред. код]

  • Орден Богдана Хмельницького III ст. (4 липня 2016) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[1][2]
  • орден «За мужність» III ступеня (31.10.2014)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Указ Президента України від 4 липня 2016 року № 293/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. Президент у Слов'янську вручив нагороди українським військовослужбовцям // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 5 липня 2016 р.

Джерела[ред.ред. код]