Гаспра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Гаспра
COA Haspra, Krym.svg FLA Haspra, Krym, Ukraine.svg
Герб Гаспри Прапор Гаспри
Вид на Гаспру з моря.
Вид на Гаспру з моря.
Гаспра
Розташування міста Гаспра
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Ялтинська міська рада
Рада Гаспринська селищна рада
Код КОАТУУ: 0111946200
Облікова картка Гаспра 
Основні дані
Засноване XVIII ст.
Перша згадка 1793
Статус з 1930 року
Площа км²
Населення 11 384 (на 2014 рік)[1]
Густота 2276.8 осіб/км²
Поштовий індекс 98660
Телефонний код +380 654
Географічні координати 44°25′50″ пн. ш. 34°06′48″ сх. д. / 44.43056° пн. ш. 34.11333° сх. д. / 44.43056; 34.11333Координати: 44°25′50″ пн. ш. 34°06′48″ сх. д. / 44.43056° пн. ш. 34.11333° сх. д. / 44.43056; 34.11333
Висота над рівнем моря 57 м[2]


Відстань
Найближча залізнична станція: Бахчисарай
До райцентру:
 - фізична: 10 км
 - автошляхами: 10,5 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 93,7 км
Селищна влада
Адреса 98660, смт Гаспра, вул. М. Тамарли, 6/24
Голова селищної ради Земляний Олег Ігорович

Commons-logo.svg Гаспра у Вікісховищі

Га́спра (рос. Гаспра, крим. Gaspra) — селище міського типу в Україні, у складі Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим. Розташоване за 10,5 км на південний захід від Ялти[3].

Назва[ред.ред. код]

Назва Гаспра, з варіантом Гаспар (від грец. άσπρος — білий), слід розглядати як епітет, що характеризує топонімічний об'єкт — село, укріплення, фортецю. Наприклад, відомі Аспра-Ісар — «біла фортеця» (поблизу сучасної Гаспри в Криму) і Аспрохорі (Ασπροχώρι), тобто «біле село» (у континентальній Греції), від яких залишився в даному випадку тільки епітет Аспра.

Географія[ред.ред. код]

Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа Гаспри — 5 км². Довжина селища міського типу з півночі на південь близько 2 км, зі сходу на захід близько 3 км.

Автошляхами селище пов'язане з містами Ялта (10,4 км, автошлях Т 2709), Алупка (7 км), Севастополь (68 км). Розташоване на низовині з ялівцево-дубовими лісами Південного берегу Криму, в прибережній зоні, надійно захищеній від холодних північних вітрів гірським масивом Ай-Петрі. Гаспра межує із заходу з селищем міського типу Кореїз.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат субсередземноморський, субтропічного типу. Літо спекотне, при середній температурі липня 24 °C. Зима м'яка; середня температура лютого 4 °C. На рік випадає близько 675 мм опадів[4]. Кількість годин сонячного сяйва — 2250 на рік. Купальний сезон триває з середини травня до кінця жовтня, для дітей і хворих — з кінця червня до початку жовтня.

Клімат Гаспри сухий. Відносна вологість повітря коливається від 52% до 70%[4]. На сухість повітря впливає розташована поряд Ай-Петринська яйла, що змінює напрям вологих західних вітрів, а також кам'янистий ґрунт, що не затримує надовго вологу[5].

Історія[ред.ред. код]

У 70-х роках II століття — першій половині III століття тут існувала фортеця Харакс (на місці давнішого таврського поселення) — найбільша база римських військ у Криму. В часи середньовіччя — зона грецької колонізації (Гаспра від грец. «аспро» — білий). Відома як поселення з середини XVIII століття.

Після включення Кримського ханства до складу Російської імперії (1783) землі навколо Гаспри роздаються російським аристократам (у тому числі членам царської сім'ї), які будують тут власні палаци (найвідоміший — так звана романтична Олександрія князя О. Голіцина).

За переписом 1897 року кількість мешканців становила 695 осіб (403 чоловічої статі та 292 — жіночої), з яких 84 — православної віри, 605 — магометанської[6].

На мисі Ай-Тодор бакинським нафтопромисловцем бароном В. Штейнгелем у 19111912 роках був зведений так званий замок кохання, відомий як «Ластівчине гніздо» — один із символів сучасного Криму. Помітну роль у господарському розвитку маєтку відігравало виноробство (зона впливу Лівадії).

У 1930 році Гаспра отримала статус селища міського типу. У роки німецько-радянської війни від листопада 1941 року по квітень 1944 року окупована гітлерівцями.

На 196070-ті роки припадає розквіт Гаспри як курорту. Нині фактично становить єдине ціле зі смт Кореїз та курортною зоною смт Місхор.

14 грудня 2007 року рішенням Гаспринської селищної ради затверджені сучасний герб і прапор Гаспри.

Населення[ред.ред. код]

До кінця XIX століття Гаспра являла собою маленьке поселення населене переважно кримськими татарами. За переписом 1926 року в населенні були присутні такі етнічні групи: 534 кримських татарина, 91 українець, 36 росіян, 31 грек та інші. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року населення території, підпорядкованій смт Гаспра становило 10 178 осіб.

Роки переписів населення позначені (*)[7] :

Динаміка чисельності населення
1805 1890 1926* 1939* 1979* 1989* 2001* 2009 2010 2011
88 488 696 2 118 11 717 13 722 10 178 11 251 11 312 11 313

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Освіта[ред.ред. код]

У Гаспрі є дві школи — в населених пунктах Стройгородок (1—3 ступеня) та Марат (лише перший ступінь).

Економіка[ред.ред. код]

Розташування в зоні приморського кліматичного курорту зумовлює економічний розвиток Гаспри. За радянської влади тут був організований та діяв санаторій для дітей, що страждають на бронхіальну астму, хронічну пневмонію, залишкові явища нефриту. Крім того, були створені будинки відпочинку і пансіонат. Сезон роботи санаторно-курортних установ — цілий рік; купальний сезон триває з червня по жовтень.

У радянський час у селищі був побудований і працював завод залізобетонних виробів і будматеріалів. Навколо селища є виноградники, сади і тютюнові плантації.

Транспорт[ред.ред. код]

Через Гаспру проходять всі три основні автошляхи Південного берега Криму: верхня, середня і нижня. Основною є Верхня дорога, вона проходить практично через всі селища ПБК, середня була основною до побудови в 1960-ті роки верхньої, а сьогодні використовується для місцевого сполучення. Нижня дорога йде уздовж берега і в основному проходить через санаторії.

Автобусний транспорт (станом на 2007 рік):

  • Маршрут 47 — з'єднує Кореїз (верхній Місхор) з Ялтою (центр), проходить через Гаспру.
  • Маршрут 26 — Сімеїз—Ялта (автовокзал).
  • Маршрут 32 — Ялта (центр)—Алупка (Воронцовський палац).
  • Маршрут 27 — Ялта (автовокзал)—Алупка (Воронцовський палац).
  • Рейсові автобуси на Форос.

Канатні дороги:

Культура[ред.ред. код]

Визначні місця[ред.ред. код]

Парки[ред.ред. код]

Символіка[ред.ред. код]

Сучасна символіка Гаспри затверджена 14 грудня 2007 року рішенням Гаспринської селищної ради. У рішенні затверджувались герб Гаспри та прапор Гаспри[9].

Цікаві факти[ред.ред. код]

На честь селища названий астероїд 951 Гаспра.

У Гаспрі 4 вересня 2011 р. відбулося завершення Світової Серії Red Bull Cliff Diving. За змаганнями кліфф-дайверів спостерігало близько 15 тисяч глядачів. На замку Ластівчине гніздо була встановлена платформа, відстань до води — 27 метрів.[10]

Міста-побратими[ред.ред. код]

  • Туреччина Зейтінбаги, Туреччина

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
  2. Прогноз погоди в смт. Гаспра
  3. Географічне положення Гаспри
  4. а б (рос.) Климат и погода на курорте Гаспра (Крым, Украина)
  5. География, климат и погода в Гаспре
  6. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-217)
  7. Office des statistiques d'Ukraine: Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2008 року» [Manuel statistique " Nombre d'habitants de l'Ukraine au 1 janvier 2008 "]. [1] ; Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2010 року» [Manuel statistique " Nombre d'habitants de l'Ukraine au 1 janvier 2010 "]. [2] ; Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року» [Manuel statistique " Nombre d'habitants de l'Ukraine au 1 janvier 2011 "]. [3]
  8. Див. статтю «Прогулянка по царській стежці»
  9. Символіка Гаспри
  10. У Ялті завершився етап чемпіонату світу з пірнання зі скель

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]