Перейти до вмісту

Гастон (комікс)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гастон
Логотип
Зображення
Головний предмет твору humorous comicsd
Творець Андре Франкін
Автор Андре Франкін
Час/дата початку 1957
Отримані відзнаки
Описує вигаданий світ universe of Spirou & Fantasiod
Персонажі Fantasiod, Spiroud і Gastond
Опубліковано в Спіруd
CMNS: Гастон у Вікісховищі
Портрет Гастона на Берлінської стіни.

Гастонбельгійський гумористичний комікс-серіал авторства художника Андре Франкена про пригоди персонажа Гастона Лагафа.

Історія

[ред. | ред. код]

Цей персонаж вперше з'явився 28 лютого 1957 року в журналі «Спіру» як один з героїв серіалу «Спіру і Фантазіо»; з 1960 року в цьому ж журналі про нього почав друкуватися окремий серіал[1]. Кожна серія — коротка іронічна історія в картинках. Франкін перестав малювати нові історії про Гастона в 1991 році, за шість років до смерті.

Гастон Лагаф, кудлатий молодий чоловік у зеленому светрі і чорних джинсах, згідно з сюжетом історій, працює офісним клерком і відрізняється одночасно винахідливістю і великою лінню. Він постійно прагне будь-якими способами уникнути праці і яких би то не було зусиль, для чого намагається використовувати придумані і зібрані ним винаходи; проте він лінується і при їх створенні, тому всі його агрегати зроблені з помилками і в результаті не приносять горе-винахіднику бажаного результату[2], на цьому й побудований гумор абсолютної більшості історій. Одним з незмінних атрибутів Гастона є автомобіль Fiat 509 1925 року випуску, до 1960-х років уже безнадійно застарілий і фактично розвалюється на ходу, на якому Гастон їздить на роботу; «геги» і гумор у багатьох історіях пов'язані саме з ним. В цілому ряді історій про Гастона були присутні натяки на ті чи інші актуальні на той момент політичні події.

«Гастон» вважається одним з найвідоміших бельгійських коміксів, багато історії про нього переводилися на різні мови світу. 2014 року в Бельгії і Франції, де комікси про цього персонажа також були дуже популярними, широко відзначали 57-річний ювілей персонажа: газета Le Figaro присвятила його історії велику статтю[3], а компанія Google — один з «дудлів»[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Gaston Lagaffe, le méga dossier. Архів оригіналу за 14 червня 2019. Процитовано 21 квітня 2019.
  2. Les Inventions… la suite. Архів оригіналу за 3 червня 2014. Процитовано 10 листопада 2014.
  3. Gaston Lagaffe : 57 ans d’inventions loufoques. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 21 квітня 2019.
  4. Gaston Lagaffe, 57e anniversaire, célébré par Google. Архів оригіналу за 10 листопада 2014. Процитовано 21 квітня 2019.