Гафт Валентин Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валентин Гафт
рос. Валентин Гафт
Valentin Gaft (mos.ru, cropped) 01.jpg
Ім'я при народженні Валентин Йосипович Гафт
Народився 2 вересня 1935(1935-09-02)
Москва
Помер 12 грудня 2020(2020-12-12) (85 років)
Жаворонки
Поховання Троєкуровське кладовище[1]
Національність єврей
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Діяльність актор, поет, театральний режисер, співак
Alma mater Школа-студія МХАТ (1957)
Роки діяльності 1956—2019
У шлюбі з Остроумова Ольга Михайлівна
IMDb nm0300781
Автограф Автограф Гафта.png
Нагороди та премії

CMNS: Валентин Гафт у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Валентин Йосипович Гафт (рос. Валентин Иосифович Гафт; 2 вересня 1935(19350902), Москва12 грудня 2020, Жаворонки) — радянський і російський актор театру та кіно, театральний режисер, поет та письменник, Народний артист РРФСР (1984). Включений в список діячів культури, дії яких загрожують національній безпеці України[2], фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України та міжнародному правопорядку[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 2 вересня 1935 року у Москві в єврейській родині вихідців з Чернігівської області міста Прилуки Йосипа Романовича (1907—1969) й Ґіти Давидівни (1908—1993) Гафт.

Навчаючись у школі, почав брати участь у шкільних виставах. Водночас нікому не зізнавався в тому, що хоче стати артистом. Вступати в театральне училище вирішив потайки. Документи подав до Щукінського училища й до Школи-студії МХАТ. Випадково, за два дні до іспитів, Валентин Гафт зустрів на вулиці відомого актора Сергія Столярова й попросив «прослухати» його. Столяров хоч і здивувався, але не відмовив і навіть допоміг порадами. У Щукінськім училищі Валентин Гафт пройшов перший тур, але не пройшов другий. Проте в школу-студію МХАТ вступив з першої спроби, склавши іспит на «відмінно».

У 1957 році закінчив Школу-студію МХАТ (майстерня В. О. Топоркова), після закінчення дебютував на сцені Театру ім. «Моссовета» (з рекомендаціями від Д. М. Журавльова). Через деякий час — в Театрі на Малій Бронній, потім — в А. О. Гончарова в маленькому театрі на Спартаківській вулиці. Справжні роботи почали виходити тільки в А. Ефроса в Ленкомі.

Дебютував у кіно 1956 року в фільмі «Вбивство на вулиці Данте». З 1969 по 2020 роках був актором театру «Современник». Також відомий своїми епіграмами[4].

12 грудня 2020 року помер у своєму будинку на 86-му році життя[5].

Приватне життя[ред. | ред. код]

Був одружений кілька разів. Першою дружиною була манекенниця Олена Ізоргіна. Другим був шлюб з балериною Інною Єлісеєвою, в них народилася донька Ольга, проте на початку 1980-х років Гафт і Єлисеєва розлучилися. Донька Ольга загинула у вересні 2002 року, покінчивши життя самогубством. Теперішня дружина — актриса Ольга Остроумова, під впливом якої Валентин Гафт охрестився у православ'я.

Відомі ролі[ред. | ред. код]

Громадянська позиція[ред. | ред. код]

У вересні 2015 року на російському телевізійному каналі НТВ вийшов пропагандистський документальний фільм «Чорний список Порошенка»[6] за участю Валентина Гафта. В інтерв'ю актора, що послідувало виданню «Гордон»[7] журналістка Наталія Двалі, серед іншого, спитала Гафта відносно його деяких висловлювань у цьому фільмі:

« «Гордон»: У документальному фільмі НТВ Ви ще додали: "Я – путініст", – і що поважаєте президента РФ.
Гафт: Завжди говорю те, що думаю ... Кому потрібна Україна? Крим віддано вам несправедливо, це російська територія, за неї бозна скільки боролися, пролили кров.
«

Інша цитата:[8]

Я — путинец, со мной опасно об этом говорить (про антивладні виступи в РФ). Я уважаю его (Путіна), и мне он нравится. Россия — ей богом отпущено быть чище и сильнее других.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]