Гашиш і вино

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гашиш і вино
Автор Фізулі
Мова азербайджанська

«Гашиш і вино»[1][2][3][4], відома також як «Опіум і вино»[5], «Бангу Баде»[6] («Бенгу баде»[2] або «Банг ва баде»[3]; азерб. بنگ و باده, трансліт. Bəngu Badə), або «Бенг ю Баде Мюназараси» («Суперечка гашишу з вином»)[7] — алегорично-сатирична поема[4] Фізулі, написана азербайджанською мовою[8][9]. Присвячена шаху Ісмаїлу I[10].

Історія створення[ред. | ред. код]

Зображення Фізулі та шаха Ісмаїла на вікні будівлі Музею азербайджанської літератури імені Нізамі Гянджеві в Баку

Після того як правитель Сефевідської держави шах Ісмаїл узяв Багдад і здійснив 1508 року паломництво в Кербелу та Наджаф (імовірні місця народження Фізулі), молодий поет Фізулі визнав владу Ісмаїла у своїй першій поемі азербайджанською тюркською мовою «Гашиш і вино». Деякі дослідники (наприклад, італійський тюрколог та іраніст Алессіо Бомбачі[it]) припускають, що Фізулі присвятив цю поему шаху Ісмаїлу[8], якого поет вихваляє у передмові до своєї поеми[11].

Деякі дослідники вважали, що 1508 і був роком написання поеми. Разом з тим, згадка в посвяті поеми про те, що за наказом шаха Ісмаїла переможеного в грудні 1510 року в битві при Мерві узбецького хана Шейбані було вбито, а його череп, прикрашений золотими інкрустаціями, слугував винним кубком, дає підставу стверджувати, що «Гашиш і вино» написано в проміжку між 1510 і 1524 (роком смерті шаха Ісмаїла)[12].

Зміст[ред. | ред. код]

Сторінки з поеми

Головними героями поеми є Бенг (гашиш) і Баде (кубок вина), які втілюють образ гордовитого й пихатого феодала, який бажає здобути панування над усім світом — головні цілі критики Фізулі. І Бенг і Баде бажають особисто підпорядкувати собі весь світ[12].

Егоїстичний Бенг вважає, що всі люди повинні підкорятися тільки йому одному[12].

Однак на бенкеті у Баде з'ясовується, що Бенг є таким самим гордовитим, як і Баде. Баде навіть гнівається на свого Виночерпія, коли чує від нього похвали на адресу Бенга, підозрюючи його в таємній покорі Бенгу[13]. Суперечка двох самозакоханих егоїстів закінчується війною, внаслідок якої перемогу здобуває Баде. Результатом безглуздої війни цих двох государів стає винищення безлічі людей[13].

Вивчення та видання[ред. | ред. код]

Німецький дослідник Йозеф фон Гаммер-Пургшталь, який першим повідомив у Західній Європі про Фізулі, у другому томі своєї праці «Geschichte der Osmanischen Dichtkunst» перелічує основні твори Фізулі, проте докладно зупиняється тільки на поемі «Гашиш і вино». Згідно з Гаммером, саме поема «Гашиш і вино» й прославила Фізулі, що азербайджанський дослідник Гамід Арасли вважає помилкою. Дослідивши поему, Гаммер приходить до висновку, що «Фізулі — один із любителів вина, забороненого Кораном, і він надає перевагу вину перед гашишем, теж забороненим Кораном». На думку Бертельса, Гаммер не дуже добре розумів мову Фізулі, тому стаття Гаммера не може мати серйозного наукового значення[1].

В Інституті сходознавства Російської академії наук[ru] зберігаються 4 списки рукописів поеми «Гашиш і вино»[5]. 1949 року Інститут літератури імені Нізамі[az] в Баку видав другий том «Творів» Фізулі, до якого увійшла й поема «Гашиш і вино»[14]. 1958 року поему опубліковано в другому томі «Творів» Фізулі російською мовою видавництвом Академії наук Азербайджанської РСР у Баку[13].

Літературний аналіз[ред. | ред. код]

Мініатюра з поеми

Поему написано в алегоричній формі[15][6], і, як зазначає літературознавець Гамід Арасли, відтворює війну між Сефевідами та Османською імперією. У своїй поемі, як зазначає Арасли, Фізулі показує, наскільки ця війна, викликана жагою повновладдя двох сильних на той час повелителів, безглузда. Також поет критикує гордовитість і чванливість окремих феодалів[12].

За словами азербайджанського філолога Зіяддіна Геюшова[az], у поемі «Гашиш і вино» Фізулі показав як негативно ставиться до аскетичних проповідей, протиставляючи земну радість «солодощам потойбіччя». Вино Фізулі протиставляв ковсару, а земних красунь — гуріям. Фізулі зазначав, що не можна упускати того, що є («нагда») і думати про те, чого немає («нісіє»)[15]. Геюшов пише, що Фізулі у своєму творі майстерно викриває моральні недоліки сучасників-феодалів, таврує султана[4].

Узбецький дослідник Ергаш Рустамов зазначає, що поема Фізулі «Гашиш і вино» є типовим прикладом жанру «муназара»[16] (слово «муназар» у перекладі з арабської означає суперечку, диспут, змагання)[17], дуже популярного в середньовічній східній літературі[17]. На думку Рустамова, цей свій твір Фізулі написав під впливом узбецького поета XV століття Юсуфа Амірі, який написав схожий твір під назвою «Суперечка між Бенгом і Вином»[16].

На думку азербайджанського дослідника Гасима Джахані, під час написання поеми «Гашиш і вино» головним джерелом, до якого звертався[ru] Фізулі, була поема Нізамі Гянджеві «Сім красунь». Проте в плані сюжету поема «Гашиш і вино» відрізняється від поем Нізамі Гянджеві[18].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Араслы, 1958, с. 13.
  2. ↑ а б История Азербайджана. — Б. : Издательство Академии наук Азербайджанской ССР, 1958. — Т. I. — С. 252.
  3. ↑ а б Нагиева Дж. М. Навои и азербайджанская литература XV-XIX вв. — Ташкент : Издательство Фан Узбекской ССР, 1990. — С. 8.
  4. ↑ а б в Геюшев, 1968, с. 134.
  5. ↑ а б Дмитриева Л. В. Исторические и поэтические тюркоязычные рукописи и их творцы (по материалам собрания Института востоковедения Академии наук СССР) // Советская тюркология. — 1982. — № 5 (3 квітня). — С. 73.
  6. ↑ а б Араслы Г. М. Великий азербайджанский поэт Физули. — Из истории литератур народов Закавказья. — Ер. : Издательство Ереванского университета, 1960. — Т. I. — С. 66.
  7. ↑ История Османского государства, общества и цивилизации / Под ред. Э. Ихсаноглу. — М. : Восточная литература, 2006. — Т. II. — С. 40.
  8. ↑ а б Eir. Fożūlī Mohammad // Encyclopædia Iranica. — 2000. — Vol. X (3 April). — P. 121—122. Архівовано з джерела 17 листопада 2013.
  9. ↑ Peter Rollberg. The modern encyclopedia of Russian and Soviet literature (including Non-Russian and Emigre literatures) / Edited by Harry B. Weber. — Academic International Press, 1987. — Т. 8. — С. 77.
  10. ↑ E.Gibb, «A history of Ottoman poetry», vol. III, p. 88
  11. ↑ Араслы, 1958, с. 50.
  12. ↑ а б в г Араслы, 1958, с. 132.
  13. ↑ а б в Араслы, 1958, с. 133.
  14. ↑ Араслы, 1958, с. 34.
  15. ↑ а б Геюшев, 1968, с. 131.
  16. ↑ а б Гусейнова Т. Историческое развитие жанровой формы муназара // Известия Академия наук Азербайджанской ССР. Серия литературы, языка и искусства. — Б., 1983. — № 4 (3 квітня). — С. 32.
  17. ↑ а б Аширов А. Поэма Гаиби «Сказание о тридцати двух зернах» // Известия Академия наук Туркменской ССР. Серия общественных наук. — 1985. — № 3 (3 квітня). — С. 258.
  18. ↑ Ҹаһани Г. Традиції Нізамі в азербайджанській літературі = Азәрбајҹан әдәбијјатында Низами ән'әнәләри / Под редакцией И. Гамидова. — Б. : Элм, 1979. — С. 74.(азерб.)

Література[ред. | ред. код]

  • Араслы Г. М. Великий азербайджанский поэт Физули / Под редакцией Дж. Джафарова. — Б. : Азербайджанское издательство детской и юношеской литературы, 1958. — 235 с.
  • Геюшев З. Б. Этическая мысль в Азербайджане: исторические очерки. — Б. : Ганджлик, 1968. — 563 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гашиш_і_вино&oldid=39350620