Гаєвська-Денес Лідія Степанівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Лі́дія Степа́нівна Гає́вська-Де́нес (англ. Lidia Hajewska-Denes, нар.22 липня 1909, Київ — пом.15 серпня 1989, Мельбурн) — діячка українського громадського і жіночого руху, учителька, дитяча письменниця.

Жертва сталінського терору.

Біографічні дані[ред.ред. код]

Народилась 22 липня 1909 р. у Києві. Донька українського літературознавця Степана Гаєвського.

Навчалася у Київській гімназії, музичному інституті ім. М. Лисенка, педагогічному факультеті Київського інституту народної освіти. Вона змалку вросла у гурт патріотичної української молоді, що вийшла з-під руки відомих педагогів Н. Дурдуківського і Марії Юркевич. Закінчивши педагогічний факультет Київського університету вона стала навчати в середніх школах.[1]

1931 вийшла заміж за Віктора Дубровського і через нього увійшла в товариство М. Павлушкова, Б. Матушевського, І. Багряного, О. Вишні, П. Тичини, В. Сосюри, М. Рильського і Б. Антоненка-Давидовича, що мало значний вплив на формування її світогляду. У зв'язку з арештом і розстрілом чоловіка, Гаєвська зазнала переслідувань з боку окупаційної совєцької влади, змушена була змінювати місце проживання.[2]

У часі Другої світової війни Гаєвська працювала в управі одного з районів Києва, а потім опинилася в західній Україні. Велика мандрівка завела її з родиною до Німеччини. Тут вона включилась у працю над українською дітворою і дала великий вклад у творення українського дошкілля.[1]

25 червня 1949 р. приїхала до Австралії, спочатку поселилися в Сіднеї, потім у Мельбурні. Від 1950 р. стала працювати в українському шкільництві, викладала в суботніх українських школах у Саншайні, потім у Мельбурні. Довголітня вчителька Братської то інших школах в Мельбурні, викладала на педагогічних та українознавчих курсах. Член Української Центральної Шкільної Ради Австралії та Методичної комісії,[2] літературно-мистецького клубу ім. В. Симоненка.

Активізувалася в жіночих організаціях української еміграції, в 1955–1956 очолювала Союз Українських Організацій Австралії (СУОА),[1] була головою Українською Громади Вікторії (1956–1957). Довголітня голова Союзу українок Австралії (1964–1970, 1973–1983), репрезентувала СФУЖО на цьому далекому поселенні.[1]

15 серпня 1989 р. померла в Мельбурні (Австралія).

Творчість[ред.ред. код]

У 1965 р. заснувала журнал Союзу українок Австралії «Наше слово». Автор оповідань та інсценізацій для дітей, статей та репортажів в українській пресі.

Окремі видання:

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г «Постаті сесії» / «Наше життя» ч. 11. Грудень 1967, с. 7
  2. а б М. Болюх «Гаєвська-Денес Лідія» Енциклопедія української діяспори / гол. ред.: Маркусь Василь. — К. : Наукове Товариство ім. Шевченка і Національна академія наук України, вид. «ІНТЕЛ», 1995. — Т. 4 (Австралія-Азія-Африка). — ISBN 978-5-7702-1069-9.

Література[ред.ред. код]

  • Мацько В. Білий цвіт на калині. — Хмельницький: Просвіта, 2001. — С. 23.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Посилання[ред.ред. код]