Гаї-Дітковецькі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Гаї-Дітковецькі
Стела з гербом села
Стела з гербом села
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Бродівський район
Рада/громада Гаївська
Код КОАТУУ 4620381302
Основні дані
Засноване 800 рік[1]
Населення 533
Площа 2413 (тис.кв.м) км²
Густота населення 220.890 осіб/км²
Поштовий індекс 80651[2]
Телефонний код +380 3266
Географічні дані
Географічні координати 50°03′20″ пн. ш. 25°15′44″ сх. д. / 50.05556° пн. ш. 25.26222° сх. д. / 50.05556; 25.26222Координати: 50°03′20″ пн. ш. 25°15′44″ сх. д. / 50.05556° пн. ш. 25.26222° сх. д. / 50.05556; 25.26222
Місцева влада
Адреса ради с.Гаї, Тел: 39-5-30 Факс: 39-5-30
Карта
Гаї-Дітковецькі. Карта розташування: Україна
Гаї-Дітковецькі
Гаї-Дітковецькі
Гаї-Дітковецькі. Карта розташування: Львівська область
Гаї-Дітковецькі
Гаї-Дітковецькі

Гаї-Дітковецькі — село Бродівського району Львівської області.

Історія школи[ред. | ред. код]

Школа в селі Гаї-Дітковецькі була ще за часів Австро-Угорщини. Навчались у школі чотири роки, хоча документ засвідчував про закінчення двох класів. Школа в цей час знаходилась на території садиби Дзвіника Василя.

У міжвоєнний період (1920 - 1939) школа знаходилась у цьому ж приміщенні. Тут в одній кімнаті навчалися діти, а в іншій проживали вчителі. В 30-х роках XX ст. в школі вчителювала Марія Янківська. Уроки праці та фізкультури проводив її чоловік. Вчителі жили на державному утриманні. Діти до неї звертались: «Прошу, пані, вчителько». Навчання тривало чотири роки і проводилось у дві зміни. Учні вивчали тільки три предмети: польську та українську мови, рахунок (рахувати вчились до 10). У першому класі учні писали на дощечках рисіком (олівцем) і витирали табличку подушечкою. А в наступних класах вже писали в зошитах. Один раз в тиждень священик Іван Татаринський проводив урок релігії. Оцінки ставили словесні: «добре», «дуже добре», «достатньо». Домашніх завдань не давали. Після закінчення школи документ про освіту не видавався, лише давали табель про успішність. У цей час до школи було ходити не обов'язково. Бувало й таке, що коли дітям було важко навчатись, вони залишали школу. За порушення дисципліни дітей наказували двома ударами лінійки.

У 1939–1941 pp. навчання продовжувало проводитись у приміщенні цієї ж таки школи. Тільки вже польська мова та релігія не викладались.

Періодично продовжувалось навчання і в часи німецької окупації (1941–1944 рр.) дітей навчали української мови, німецької мови та рахунку. У приміщенні школи навчалось чотири класи. До школи зранку ходили 3-4 класи, а після обіду — 1-2. В класній кімнаті ( в ній поміщалось до 40 учнів ) висіли дві класні дошки, тому що в класі навчались два класи одночасно. В школі працювало два вчителі — одну із них кликали Никонівна- саме так запам'ятали її ті, кого вона вчила. А Лящук Володимир Іванович був одночасно і вчителем, і директором школи. Продовжували проводити і уроки релігії, їх проводив отець Сірко. В цей час у селі діяв дитячий хор, який з святковою програмою виступав у Підкамені. Школярі брали участь в урочистих процесіях з нагоди релігійних свят, у хресному ході до могили січових стрільців. У 1944 році приміщення школи згоріло.

У післявоєнні роки діти продовжували навчатись. Дітей до школи після війни прийшло багато. Навчання проводилось у священиковій плебанії та по сільських хатах. Вчилися діти в хатах Романюка Якима,Тереховського Якима, Полехи Іллі, Романюк Теодозії, Демчука Янка, Галіни Андрія. Вчителями, що прийшли працювати після війни в школу були Полеха Ольга Іванівна, Лящук Ірина Іванівна, згодом - Бобик Володимир Іванович, Бобик Надія Іванівна.

Першим директором школи після війни став ЛозовичКостянтин Миколайович. У 1945-1947 pp. діяла шестирічна школа, а з 1947 вона стає семирічною. У 1950 р. до школи на посаду бухгалтера прийшла працювати Кашуба Ярослава. Саме приблизно з цього часу почали проводитись роботи по добудові та реконструкції плебанії священика під приміщення школи.

У 1954 р. будівля школи мала вже форму букви П, де по середині знаходилось велике подвір'я. Саме на ньому в погожі весняні , літні та осінні дні проводились всі загальношкільні заходи. Тепер на території колишньої школи розташована нова церква. Та до 1962 р. навчання окремих класів проводилось ще у кількох сільських хатах (кількість школярів була така, що вони  ще не поміщались в одному приміщенні).

У 1959-1985 pp. в школі діти навчалися вісім років. Учні носили шкільну форму: дівчата — коричневі сукні та білі чи чорні фартушки, хлопці — коричневі костюми.

Тепер у центрі села стоїть нова двоповерхова школа. ЇЇ відкрито у 1985 році на честь 40-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні. В приміщенні школи розміщено 11 просторих класних кімнат, шкільна майстерня, спортзал, бібліотека, їдальня. У грудні 2008 р. у школі обладнано новий комп'ютерний клас. З 1985 року навчання триває 9 років.

У різні часи директорами школи були:

  • Лозович Костянтин Миколайович;
  • Мостовий Михайло Павлович;
  • Прокопенко Віра Степанівна (1952-1953 рр.);
  • Прокопенко Андрій Федорович (1953-1961 рр);
  • Зварич Галина Степанівна(1962-1965 рр.);
  • Щербина Стефанія Петрівна(1965-1966 рр.);
  • Сокальський Петро Григорович (1966-1968 рр.)
  • Козак Василь Михайлович(1968-1971 рр.);
  • Гуліновський Василь Іванович(1971-1973 рр.);
  • Антонишин Ольга Дмитрівна(1973-1992 рр);
  • Ковальчук Василь Михайлович (з 1992 р.)

Пам'ятки історії[ред. | ред. код]

Церква Св. Дмитра 1919 року. Церква в користуванні громади УГКЦ.[3]

Пам’ятник королівській дорозі на Бродівщині (поблизу села Гаї-Дітковецькі). Пам’ятник встановлений колишній дорозі між Великим князівством Литовським і Польським королівством, дорога від Старих Бродів до Кременця через Дітківці, Гаї-Дітковецькі, Дружбу (Дранчу), Лідихів. [4]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Спорт[ред. | ред. код]

У с. Гаї-Дітковецькі створено футбольну команду, яка стала віце-чемпіоном чемпіонату Бродівського району з футболу. У 2018 р. ФК "Гаї-Дітковецькі" стали чемпіонами Бродівського району з футболу.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]