Га-Арец

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
івр. הארץ‎‎
англ. Haaretz
Логотип газети
Логотип газети


Країна  Ізраїль[4]
Тип щоденна (крім суботи)
Мова Modern Hebrewd, англійська, іврит[4]
Політична належність соціал-лібералізм, соціал-демократія і лібералізм
Видавець Amos Schockend
Формат Berliner
Періодичність 1 доба
Засновано 1919[5]
Власник Сім'я Шокен[en] (60%)
М. Дюмонт Шауберг (20%)
Леонід Невзлін (20%) [1]
Редактор Алуф Бен[2]
Головний офіс
— адресаשוקן 21, תל אביב, 61001[4]
32°03′07″ пн. ш. 34°46′20″ сх. д. / 32.052027066186461468° пн. ш. 34.77247308167169848° сх. д. / 32.052027066186461468; 34.77247308167169848
Наклад 72 000
(п'ятниця: 100 000)[3]
haaretz.com​(англ.)
haaretz.co.il​(івр.)
CMNS: Га-Арец у Вікісховищі
Мапа

«Га-Арец» (івр. הארץ‎ — Країна) — найстаріша щоденна газета Ізраїлю, виходить івритом та англійською. Заснована за назвою «Hadashot Ha'aretz»[6] — «Новини Країни» в Палестині британською окупаційною владою 1918 року. У 1919 стала виразником поглядів сіоністів-соціалістів, які емігрували з України, а в 1937 році придбана сім'єю Шокен.

Загальна інформація[ред. | ред. код]

Виходить паралельно на івриті та англійською мовою у форматі Берлінер. Англійське видання продається спільно з International Herald Tribune. Обидві версії представлені в інтернеті. У Північній Америці, га-Арец виходить як тижневик, комбінуючи статті п'ятничного випуску з оглядом новин решти частини тижня.

У порівнянні з іншими великими газетами в Ізраїлі, га-Арец використовує менші за розміром і довжиною заголовки і шрифти. Менше місця зайнято ілюстраціями, більше — аналітикою. Його редакційні статті, і головне, op-ed, розміщуються на другій сторінці, вважаються найбільш впливовими серед представників влади і верхніх соціальних верств суспільства[7]. Крім новин, «Га-Арец» публікує тематичні статті з соціально-економічних та екологічних питань, а також книжкові та театральні огляди, журналістські розслідування та політичні коментарі.

Основна частина тиражу розповсюджується за передплатою, і в цьому теж відміна від решти ізраїльських газет. У видання на івриті 65 000 передплатників, в англомовного — 15 000[8][9]. За звітами самої газети на основі оплати передплатників повідомляється, що її тираж становить 65 000, щодня продається 72 000 примірників і по вихідних 100 000 примірників газети[10]. Основну масу читачів становить інтелігенція і політичні та економічні еліти Ізраїлю[11][12][13]. Статистичні дослідження газетного ринку Ізраїлю показали, що «імовірність того, що людина читає га-Арец, підвищується з доходом і суспільним становищем»[14]. Незважаючи на менший тираж в порівнянні з газетами Едіот Ахронот і Маарів, вважається, що «Га-Арец» надає більший, ніж вони, вплив на політичне життя країни.[11]

Редакційна політика і думки[ред. | ред. код]

«Га-Арец» позиціонує себе як «ліберальне» видання стосовно як внутрішніх, так і міжнародних справ[15]. Ряд джерел називають її «ліберальною»[16][17][18][19], інші — «лівою»[20] і «вкрай лівою».

Головні редактори газети[ред. | ред. код]

Автори газети[ред. | ред. код]

Критика газети[ред. | ред. код]

У квітні 2002 року письменниця Ірит Лінор написала відкритий лист у «га-Арец», в якому писала, що антисіонізм газети став «тупим і злісним»[21]. Лінор прийшла до висновку, що Держава Ізраїль викликає у керівництва газети огиду. Вона вирішила скасувати підписку на газету, яка всіляко намагалася змусити її соромитися свого сіонізму, патріотизму та інтелекту[22]. Видавець газети Амос Шокен відповів на лист і заперечував, що «га-Арец» підтримує відмову від військової служби і є антисіоністської газетою .

У травні 2005 року Амос Шокен опублікував у своїй газеті статтю, в якій, серед іншого, стверджував, що Ізраїль став «державою апартеїду» . Шокену відповіли правознавець Амнон Рубінштейн, журналіст Дан Маргаліт [en] і багато інших. Професор Рубінштейн відзначив, що Шокен помиляється і, обмежуючи імміграцію, Ізраїль діє в рамках міжнародного права. Дан Маргаліт висловив думку, що Шокен не просто надає свободу діяльності журналістам Ґідеону Леві і Аміра Хасс, а є лідером медіагрупи і «веде за собою тих, хто зневажає цінності сіонізму».

У статті, опублікованій в 2008 році в журналі «Ерец Ахерет», журналіст і письменник Гаді Тауб [en] описує той дух презирства до ізраїльтян, який, на його думку, панує в газеті «га-Арец». Він пише, що газета просуває «радикальні антисіоністські погляди, звані постсіонізмом», і відводить центральне місце «делігітимації … права євреїв на самовизначення». Тауб також піддає різкій критиці готовність видавця газети Амоса Шокена переглянути слова державного гімну «Хатіква», оскільки арабській меншині важко ідентифікувати себе з цими словами.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Леонід Невзлін став співвласником «Гаарец». сайт Курсор (сайт). 12.06.2011. Архів оригіналу за 16 серпня 2011. Процитовано 30 березня 2014.
  2. ↑ У газети «Гаарец» з'явився новий головний редактор. Сайт «IzRus.co.il». 01.08.2011. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 вересня 2011.
  3. ↑ Dov Alfon named as new Haaretz editor-in-chief — Haaretz — Israel News. Архів оригіналу за 11 лютого 2009. Процитовано 19 серпня 2015.
  4. ↑ а б в https://www.nli.org.il/media/4693/israeli-publishers.csv
  5. ↑ https://dacenter.tau.ac.il/sites/abraham.tau.ac.il/files/media_server/daniel%20abraham/kesher/14/Kesher%2014_Naor.pdf
  6. ↑ O. Elyada, " Haaretz 1918—1937: From an Establishment-Sponsored Newspaper to a Commercial Newspaper, " in: Kesher, 29 (2001) (івр.)
  7. ↑ Beckerman, Gal (September / October 2005). Disengaged. Columbia Journalism Review. Архів оригіналу за 16 листопада 2007. Процитовано 14 березня 2009.
  8. ↑ Haaretz (26 жовтня 2007). Subscribe to Haaretz. Haaretz.[недоступне посилання з квітня 2019]
  9. ↑ Stephen Glazin (6 вересня 2007). Ha'aretz, Israel's Liberal Beacon. The Nation. Архів оригіналу за 16 січня 2009. Процитовано 19 серпня 2015.
  10. ↑ Haaretz service. Dov Alfon named as new Haaretz editor-in-chief. [Архівовано 11 лютого 2009 у Wayback Machine.] Haaretz , Feb 13, 2008.
  11. ↑ а б Rebecca L. Torstrick. http://books.google.com/books?id=amvQP0MzxRwC&pg=PA71 [Архівовано 6 листопада 2011 у Wayback Machine.] Culture and Customs of Israel ]. Greenwood Publishing Group, 2006
  12. ↑ Idith Zertal, Chaya Galai. Israel's Holocaust and the Politics of Nationhood [Архівовано 6 листопада 2011 у Wayback Machine.]. Cambridge University Press, 2005.
  13. ↑ Elizabeth Poole, John E. Richardson. Muslims and the News Media [Архівовано 6 листопада 2011 у Wayback Machine.]. I.B.Tauris, 2006 /
  14. ↑ Dan Caspi, Yehiel Limor. The IN / Outsiders: Mass Media in Israel . Hampton Press, 1999. p. 79.
  15. ↑ Haaretz.com. About Haaretz. [Архівовано 2010-04-04 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Dan Caspi: Media Decentralization: The Case of Israel's Local Newspapers . [Архівовано 6 листопада 2011 у Wayback Machine.] Transaction Publishers, 1986.
  17. ↑ Ira Sharkansky: The Politics of Religion and the Religion of Politics: Looking at Israel [Архівовано 6 листопада 2011 у Wayback Machine.]. Lexington Books, 2000.
  18. ↑ Rebecca L. Torstrick. Culture and Customs of Israel [Архівовано 6 листопада 2011 у Wayback Machine.]. Greenwood Publishing Group, 2006
  19. ↑ BBC NEWS|Middle East |Israeli media vents fury at Likud, 17 December, 2002. Архів оригіналу за 3 травня 2004. Процитовано 19 серпня 2015.
  20. ↑ Middle East &# 124; Sharon orders Gaza pullout plan. BBC News. 2 лютого 2004. Архів оригіналу за 3 грудня 2008. Процитовано 5 березня 2010.
  21. ↑ Максим Шевченко - рупор газети «Гаарец». IzRus.co.il. 16.11.2012. Архів оригіналу за 29 березня 2014. Процитовано 29 березня 2014.
  22. ↑ Ірит Лінор (25.04.2002). Повний лист Лінор (івр.). ynet. Архів оригіналу за 14 травня 2014. Процитовано 29 березня 2014.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Га-Арец
Instagram · Facebook (англ.) · Facebook  · Facebook · Google+ (англ.) · Google+  · Twitter (англ.) · Twitter 
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад. (липень 2020)
Прапор Ізраїлю Це незавершена стаття про Ізраїль.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Га-Арец&oldid=41952773