Гваріно Гваріні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гваріно Гваріні
Guarino Guarini.jpg
Ім'я при народженні Guarino Guarini
Народився 17 січня 1624(1624-01-17)
Модена
Помер 6 березня 1683(1683-03-06) (59 років)
Мілан
Національність італієць
Діяльність архітектор, математик, богослов
Відомі учні George of Trebizond[d]
Володіє мовами італійська[1]
Magnum opus Santuario della Consolata[d]
Конфесія католицтво

Гваріно Гваріні (*17 січня 1624 — †6 березня 1683) — італійський архітектор, математик, богослов.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у Модені у 1624 році. Про його батьків немає відомостей. У 1639 році вступив до ордену театинців. Того ж року переїздить послушником до Риму, де студіює богослів'я, математику, філософію, архітектуру. У 1647 році повертається до Модени. Тут він був висвяченимй на ченця. Разом з тим отримує звання професора філософії, викладає у школі свого ордену. Водночас виконує низку архітектурних робіт для театинців. У 1654 році стає ректором Ордену у Модені. Втім герцог Альфонс III д'Есте був проти кандидатури Гваріні. Тому останній залишив Модену, перебравшися у 1655 році до Парми.

У Пармі він виконує різні архітектурні замовлення до 1660 року, коли Гваріні запрошують до Мессіни, де він працював до 1662 року. Тут він ретельно займається також математикою. У 1662 року повертається до Модени. Втім того ж року отримує замовлення від мерії Парижу й прямує туди. Тут виконує значний обсяг робіт. Окрім того, продовжує математичні та філософські вправи. Згодом Гваріні мандрує спочатку до Праги, згодом до Португалії, де у Лісабоні виконує низку цікавих архітектурних робіт.

У 1666 році переїздить до Турину, де виконує численні роботи для представників Савойської династії. Сконав 6 березня 1683 року у Мілані.

Творчість[ред. | ред. код]

Compendio della sfera celeste

Перебував під могутнім впливом творчості Франческо Борроміні. Його стиль — радикальне бароко, так звана «криволінійна архітектура». При цьому Гваріні застосовував свої знання у стереометрії, найулюблінішою формою його є овал. Проявив себе неабияким майстром віртуозних архітектурних рішень. Не чурався готики, вчився у середньовічних майстрів.

Відоми роботи:

  • Церква Святого Вінсента, Модена, 1647 рік
  • Церква Сантіссіма Анунціата, Мессіна, 1660–1661 роки
  • Церква Сан Філіпо Нері, Мессіна, 1661–1662 роки
  • Церква Сан Анна ла Ройаль, Париж, 1662 рік
  • Церква Санта Марія Алтетінг, Прага
  • Церква Божественного Провидіння, Лісабон
  • Церква Святої Плащиниці Туринського собору, 1667–1670 роки
  • Церква Сан Лоренцо, Турин, 1668–1680 роки
  • Замок Ракконіджи, Турин, 1676–1681 роки
  • Палаццо Каріньяно, 1679–1683 роки

Літературні праці:

  • Тракт про архітектурні пам'ятки Турину, 1674 рік
  • Коментар до праці Евкліда з нарисної геометрії
  • «Placita Philosophica» — математично-філософський трактат
  • Дисертація щодо геоцентричності Всесвіту.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Gerd Schneider: Guarino Guarini, ungebaute Bauten Dr. Ludwig Richter Verlag, Wiesbaden 1997, ISBN 3-89500-036-1.
  • Wittkower, Rudolf (1980). Art and Architecture in Italy, 1600–1750. Pelican History of Art. Penguin. pp. 403–415. ISBN 0-300-07939-7.
  • Harold Alan Meek. Guarino Guarini, Electa, Milano 1991.

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.