Гвинтівка Мондрагона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гвинтівка Мондрагона
Mondragón rifle.jpg
Тип: самозарядна гвинтівка
Походження: Мексика Мексика
Історія служби
Термін використання 18871949 (Мексика)
з 1932 (інші країни)
Використання у Див. Оператори
Війни Перша світова війна
Японсько-китайська війна
Друга світова війна
Перуано-еквадорська війна
Громадянська війна в Китаї
Корейська війна
Історія виробництва:
Конструктор Мануель Мондрагон (ісп. Manuel Mondragó n)
Розроблено 1884
Виробник Dirección General de Industria Militar del Ejército
Виготовлено з 1887
Кількість ~1 175 000
Варіанти автоматична гвинтівка, карабін, снайперська гвинтівка, легкий кулемет
Характеристики
Маса 4,18 кг
Довжина 1105 мм
Довжина ствола, мм: 577 мм
Тип боєприпасу 7 × 57 мм1900 року)
Калібр 7 мм
Механізм відведення порохових газів, поворотний затвор
Дульна швидкість 710 м/с
Прицільна дальність 200—550 м
Максимальна дальність 900 м
Тип боєпостачання відокремлений[1] магазин на 8, 10, 20, 30 або 100 патронів
Приціл механічний або оптичний

Гвинтівка Мондрагона — перша в світі[2] самозарядна гвинтівка, розроблена в Мексиці генералом Мануелем Мондрагоном (ісп. Manuel Mondragón).

Історія[ред.ред. код]

Самозарядна гвинтівка Mondragon (Мондрагон') була розроблена в Мексиці генералом Мануелем Мондрагоном. Мондрагон розпочав роботи по створенню гвинтівок з ручним перезарядженням ще наприкінці 19 століття, і до 1896 року запатентував першу самозарядну гвинтівку своєї конструкції під оригінальний малокаліберний патрон великої потужності 5,2×68 майора Едуарда Рубіна. До 1900 року Мондрагон перейшов на звичайні патрони калібру 7×57 мм, що перебували на озброєнні Мексиканської армії, і до 1907 року розробив цілком досконалу для свого часу самозарядну гвинтівку[1], яку назвав на честь президента Мексики П. Діаса[3].

У 1908 році ця гвинтівка була офіційно прийнята на озброєння Мексиканської армії, і, оскільки в Мексиці не малося виробництв потрібного рівня, замовлення на виробництво нової гвинтівки був розміщений в Швейцарії, на збройовому заводі SIG. Гвинтівка отримала офіційну назву «Fusil Porfirio Diaz Systema Mondragon», проте Мексиканська армія отримала лише незначнe кількість цих гвинтівок, оскільки через політичну нестабільність в Мексиці повністю замовлення сплачене не було. Кілька тисяч гвинтівок системи Мондрагон залишилися в Швейцарії, і в 1915 році вони були здебільшого продані до Німеччини. У Німеччині гвинтівки Mondragon потрапили частиною в піхоту (де показали себе не дуже добре через підвищеній чутливості до окопного бруду), а частиною в авіацію, де використовувалися для озброєння аеропланів аж до появи авіаційних кулеметів. В «авіаційному» варіанті ці гвинтівки іменувалися Fliegerselbstladekarabiner Modell 1915 і комплектувалися 30-патронними барабанними магазинами.

Конструкція[ред.ред. код]

Потрібно відзначити, що гвинтівки Мануеля Мондрагона значно випередили свій час; багато її особливостей надалі зустрічалися в інших, більш успішних системах. Гвинтівка використовує загальноприйняту наразі, але незвичайну наприкінці XIX століття, автоматику з відведення порохових газів та поворотним затвором. У газовідвідному тракті є спеціальний вентиль, що дозволяє перекривати газовідвід, тим самим перетворюючи гвинтівку з самозарядної в звичайну магазинну з ручною перезарядкою. Газовий поршень пов'язаний з групою затвора за допомогою довгого штовхача, що йде з під ствола до рукоятки затвора з правого боку ствольної коробки (це рішення в подальшому було запозичене Джоном Гарандом в його гвинтівці М1). Поворотна пружина розташована під стволом, і діє на штовхач затвора.

Особливість системи Мондрагона полягає в тому, що на рукоятці затвора є спеціальна засувка, при натисканні на яку затвор розчіплюється зі стрижнем-штовхачем так, що при ручній перезарядці стрілку немає необхідності стискати досить жорстку поворотну пружину. Замикання ствола здійснюється поворотним затвором, що має дві групи бойових упорів — в передній і задній частинах затвора. Поворот затвора здійснюється при взаємодії виступів на масивній підставці рукоятки затвора зі спіральними пазами в тілі затвора. У задній частині ствольної коробки передбачений пружинний буфер затвора.

Живлення ранніх експериментальних гвинтівок Мондрагона здійснювалося з фіксованих неокремих магазинів за допомогою спеціальних пачок з дворядним розташуванням патронів (також в подальшому скопійованих Гарандом); в серійних гвинтівках використовувалися відокремлені коробчаті магазини з дворядним розміщенням патронів. Спорядження патронів в магазини також можливо і при примкнутих магазинах, через відкритий затвор, за допомогою обойм або одиночними патронами. У Німеччині для гвинтівок Мондрагона були розроблені магазини збільшеної місткості — «піхотний» коробчатий на 20 патронів і «авіаційний» барабанний на 30 патронів.

Оператори[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Mondragón на world.guns.ru
  2. HISTORIC FIREARM OF THE MONTH, March 2001
  3. Memorial de artillería, Serie V Tomo VII — 1909

Джерела[ред.ред. код]