Гвоздик Олександр Сергійович
Олександр Гвоздик ![]() | |||
---|---|---|---|
![]() Гвоздик у Кременчуці (жовтень 2012) | |||
Загальна інформація | |||
Повне ім'я | Гвоздик Олександр Сергійович | ||
Прізвисько | The Nail (цвях) | ||
Громадянство |
![]() | ||
Народився |
15 квітня 1987 (33 роки) Харків, УРСР | ||
Проживання | Харків, Україна | ||
Вагова категорія | Напівважка вага (до 79,4 кг) | ||
Зріст | 188 см | ||
Розмах рук | 192 см | ||
Промоутер | Top Rank | ||
Тренер | Тедді Атлас | ||
Нагороди |
| ||
Професіональна кар'єра | |||
Перший бій | 12 квітня 2014 | ||
Останній бій | 30 березня 2019 | ||
Пояс | WBC | ||
Боїв | 18 | ||
Перемог | 17 | ||
Перемог нокаутом | 14 | ||
Поразок | 1 | ||
Нічиїх | 0 |
Спортивні медалі | |||
---|---|---|---|
Представник ![]() | |||
Бокс | |||
Літні Олімпійські ігри | |||
Бронза | 2012 Лондон | до 81 кг | |
Кубок Європи | |||
Золото | 2010 Харків | До 81 кг | |
Універсіади | |||
Золото | 2013 Казань | До 81 кг |
Олекса́ндр Сергі́йович Гво́здик (15 квітня 1987, Харків, Українська РСР) — український професійний боксер у напівважкій вазі (до 79,4 кг), чемпіон світу за версією WBC (2018 — 2019). Бронзовий призер Олімпійських ігор (2012), чемпіон літньої Універсіади (2013), чемпіон світу серед студентів (2008), переможець Кубка Європи (2010), багаторазовий чемпіон України. Заслужений майстер спорту України.
Життєпис[ред. | ред. код]
Боксером став завдяки батькові, який з дитинства переконував Олександра, що бокс — найкращий у світі вид спорту. Однак тренування хлопець розпочав з кікбоксингу — позаймався пів року і покинув. У 10-річному віці почав відвідувати заняття з боксу у спортивному клубі «Металіст», де його першим тренером став Олександр Володченко.
Окрім занять боксом, Олександр Гвоздик серйозно займається питаннями власної освіти — після закінчення Харківського педагогічного університету він вступив до Юридичної академії України ім Я. Мудрого[1].
Аматорська кар'єра[ред. | ред. код]
Перший значний успіх прийшов до Олександра Гвоздика у 2008 році, коли він став чемпіоном світу серед студентів[2]. Починаючи з 2009 року він був незаперечним лідером серед українських боксерів у своїй ваговій категорії, що дало змогу з року в рік отримувати золоті нагороди національного чемпіонату. У 2010 році Гвоздик посів перше місце на Кубку Європи з боксу[3].
На чемпіонатах світу Олександр не досягав таких успіхів. У 2009 році в Мілані він поступився німцю Рене Краузе лише за кількістю ударів (маючи рівну кількість очок)[4], а у 2011 році в Баку програв росіянину Єгору Мехонцеву[5], що, втім, не завадило Гвоздику здобути олімпійську ліцензію, залишившись без медалі чемпіонату світу.
Олімпійські ігри 2012[ред. | ред. код]
На Олімпійських іграх 2012 у Лондоні український боксер, почавши виступи зі стадії 1/16 фіналу, по черзі здолав Михайла Довголевця з Білорусі[6], представника Нікарагуа Осмара Браво Амадора[7] та алжирця Абдельхафіда Бенчаблу[8]. У півфінальному поєдинку Гвоздик зійшовся з боксером із Казахстану Адільбеком Ніязимбетовим, якому поступився за рішенням суддів, набравши однакову із суперником кількість очок. Унаслідок цього українець був змушений задовольнитися лише бронзовою нагородою Олімпіади.[9]
Універсіада 2013[ред. | ред. код]
На літній Універсіаді, яка проходила з 6 по 17 липня у Казані, Олександр представляв Україну в боксі у ваговій категорії до 81 кг та завоював золоту медаль[10].
В одній шістнадцятій українець здолав естонця Айнара Карлсона 3:0. У чвертьфіналі поборов корейця Кіма Хйонгкью з рахунком 2:1. У півфіналі спортсмен зустрівся з білорусом Михайлом Даугалявцем, якого переміг із рахунком 3:0. Золоту нагороду спортсмен отримав без бою — через травму росіянина Дмитра Бівола, матч не відбувся[11][12].
Світова серія боксу[ред. | ред. код]
Протягом другого сезону WSB (2011—2012) виступав як легіонер російської команди «Динамо Москва» (української на той час ще не було). Провів 4 поєдинки, в усіх здобувши перемогу. Після Олімпіади 2012 року підписав контракт із новоутвореною командою «Українські отамани». Протягом третього сезону (2012—2013) провів 5 переможних боїв. Загалом у Світовій серії боксу провів 9 боїв, у всіх переміг (у 3-х — достроково).
Результати поєдинків 2 сезону WSB[ред. | ред. код]
Результат | Команда | Суперник | Спосіб | Дата | Місце | Примітки | Відео |
---|---|---|---|---|---|---|---|
Перемога | ![]() |
![]() |
TKO | 9 грудня 2011 | Астана | Бій зупинено у 3 раунді через розсічення | ![]() |
Перемога | ![]() |
![]() |
WP (2:1) | 17 лютого 2012 | Москва | ![]() | |
Перемога | ![]() |
![]() |
WP (3:0) | 30 березня 2012 | Москва | Півфінал | ![]() |
Перемога | ![]() |
![]() |
WP (3:0) | 2 травня 2012 | Лондон | Фінал | ![]() |
Результати поєдинків 3 сезону WSB[ред. | ред. код]
Результат | Команда | Суперник | Спосіб | Дата | Місце | Примітки | Відео |
---|---|---|---|---|---|---|---|
Перемога | ![]() |
![]() |
WP (3:0) | 11 січня 2013 | Київ | ![]() | |
Перемога | ![]() |
![]() |
WP (3:0) | 8 лютого 2013 | Бровари | ![]() | |
Перемога | ![]() |
![]() |
KO | 22 березня 2013 | Київ | Чвертьфінал. Нокаутував суперника у останньому 5 раунді. | ![]() |
Перемога | ![]() |
![]() |
WP (2:1) | 19 квітня 2013 | Київ | Півфінал | ![]() |
Перемога | ![]() |
![]() |
TKO | 11 травня 2013 | Астана | Фінал. Нокаутував суперника у 3 раунді. | ![]() |
Професіональна кар'єра[ред. | ред. код]
Після успіху на Олімпіаді та вдалого сезону у WSB Олександром зацікавилися вітчизняні та закордонні промоутерські компанії, серед яких K2 Promotions та Top Rank. 14 лютого 2014 року Олександр Гвоздик підписав контракт з американською компанією Top Rank, з якою за рік до цього почав працювати Василь Ломаченко.
Дебютний бій як боксер-професіонал Гвоздик провів 12 квітня 2014 року у Лас-Вегасі, штат Невада у андеркарті бою Пак'яо — Бредлі.
Чемпіонський бій зі Стівенсоном[ред. | ред. код]
1 грудня 2018 року Олександр Гвоздик здобув титул чемпіона світу за версією WBC в напівважкій вазі, відправивши в нокаут в 11-му раунді важкого 12-раундового поєдинку канадця гаїтянського походження Адоніса Стівенсона, який утримував цей титул протягом п'яти років. Бій проходив у рідних стінах Стівенсона у Квебеку. Для Стівенсона це був десятий захист титулу. У десятому раунді Гвоздик пропустив важкий удар, упавши на канати, після чого змушений був клінчувати, щоб утриматись на ногах. [13] На момент дострокової зупинки поєдинку згідно із суддівськими записками перемогу мав здобути Стівенсон.[14] 2 грудня промоутер канадця Івон Мішель повідомив у себе в Twitter, що Адоніс Стівенсон перебуває в реанімації після поразки нокаутом від українця Олександра Гвоздика.[15] Майже через три тижні канадець вийшов із коми, але в нього була паралізована права частина тіла[16]. Наприкінці січня Стівенсон почав ходити. Йому замінили частину щелепи, яка була видалена під час початкової операції в грудні [17].
1-й захист титулу[ред. | ред. код]
1-й захист титулу чемпіона світу провів 30 березня 2019 року у Філадельфії (за місцевим часом) проти фрацузького боксера Дуду Нгумбу. На першій хвилині п'ятого раунду Дуду раптово схопився за праву ногу, демонструючи, що отримав травму. Через декілька хвилин рефері зупинив бій. Гвоздик переміг технічним нокаутом і зберіг титул чемпіона WBC.[18]
Об'єднавчий бій з Бетербієвим[ред. | ред. код]
У серпні 2019 року була укладена угода про об'єднавчий поєдинок між чемпіоном WBC Олександром Гвоздиком і чемпіоном IBF росіянином Артуром Бетербієвим. Бій пройшов 18 жовтня 2019 року (за американським часом) у Філадельфії. Гвоздик втратив свій пояс, програвши Бетербієву технічним нокаутом. На момент зупинки бою українець лідирував на суддівських карточках, але від потужних ударів Бетербієва Олександр знесилів ще у 9 раунді, а у 10-му раунді тричі побував у нокдауні, через що рефері змушений був припинити бій.
Після бою Гвоздика відправили до лікарні на обстеження у якості запобіжного заходу.
Таблиця боїв[ред. | ред. код]
17 Перемог (14 нокаутом, 3 за рішенням суддів), 0 Поразок (0 нокаутом, 0 за рішенням суддів) | ||||||||||
Результат | Рекорд | Суперник | П-П-Н[19] | Останні 6 боїв[20] | Спосіб | Раунд | Час | Дата | Місце проведення | Примітки |
Поразка | 17-1 | ![]() |
14-0-0 | TKO | 10 (12) | 18 жовтня 2019 | ![]() |
Захист титулу чемпіона світу за версією WBC в напівважкій вазі (2-й захист Гвоздика). Бій за титул чемпіона світу за версією IBF в напівважкій вазі (3-ій захист Бетербієва). | ||
Перемога | 17-0 | ![]() |
38-8-0 | TKO | 5 (12) | 30 березня 2019 | ![]() |
Захистив титул чемпіона світу за версією WBC в напівважкій вазі (1-й захист Гвоздика). | ||
Перемога | 16-0 | ![]() |
29-1-1 | KO | 11 | 1 грудня 2018 | ![]() |
Виграв титул чемпіона світу за версією WBC в напівважкій вазі (10-й захист Стівенсона). | ||
Перемога | 15-0 | ![]() |
34-5-2 | UD | 12 | 17 березня 2018 | ![]() |
Виграв вакантний титул тимчасового чемпіона WBC в напівважкій вазі. | ||
Перемога | 14-0 | ![]() |
17-1-0 | TKO | 6 (10) | 2:04 | 19 серпня 2017 | ![]() |
Захистив титули чемпіона NABF (4-ий захист) та WBO–NABO (1-ий захист) в напівважкій вазі. | |
Перемога | 13-0 | ![]() |
18-2-0 | TKO | (10) | 2:55 | 8 квітня 2017 | ![]() |
Захистив титул чемпіона NABF у напівважкій вазі (3-ій захист). Виграв вакантний титул чемпіона WBO–NABO у напівважкій вазі. | |
Перемога | 12-0 | ![]() |
26-5-1 | RTD | 8 (10) | 3:00 | 19 листопада 2016 | ![]() |
Захистив титул чемпіона NABF у напівважкій вазі (2-ий захист). | |
Перемога | 11-0 | ![]() |
26-5-1 | TKO | 6 (10) | 2:21 | 23 липня 2016 | ![]() |
Захистив титул чемпіона NABF у напівважкій вазі (1-ий захист). | |
Перемога | 10-0 | ![]() |
37-4-0 | КО | 2 (10) | 2:06 | 9 квітня 2016 | ![]() |
Виграв вакантний титул чемпіона NABF у напівважкій вазі. | |
Перемога | 9-0 | ![]() |
9-2-3 | КО | 1 (8) | 2:58 | 13 лютого 2016 | ![]() |
||
Перемога | 8-0 | ![]() |
22-7-2 | ТКО | 3 (8) | 0:50 | 20 листопада 2015 | ![]() |
||
Перемога | 7-0 | ![]() |
27-8-1 | RTD | 5 (8) | 19 вересня 2015 | ![]() |
|||
Перемога | 6-0 | ![]() |
20-20-0 | UD | 6 (6) | 13 червня 2015 | ![]() |
|||
Перемога | 5-0 | ![]() |
18-7-1 | ТКО | 2 (8) | 1:10 | 24 січня 2015 | ![]() |
||
Перемога | 4-0 | ![]() |
24-17-2 | ТКО | 6 (8) | 1:51 | 15 листопада 2014 | ![]() |
||
Перемога | 3-0 | ![]() |
5-5-1 | КО | 5 (6) | 1:38 | 20 вересня 2014 | ![]() |
||
Перемога | 2-0 | ![]() |
19-12-0 | UD | 6 (6) | 17 травня 2014 | ![]() |
|||
Перемога | 1-0 | ![]() |
5-2-1 | КО | 1 (6) | 2:55 | 12 квітня 2014 | ![]() |
Дебютний поєдинок на професіональному ринзі. |
Завершення боксерської кар'єри[ред. | ред. код]
Після першої поразки 19 жовтня 2019 року та втрати поясу WBC боксер заявляв, що хоче знову стати чемпіоном світу, але 9 червня 2020 заявив про завершення кар'єри[21]. Гвоздик не прокоментував причини такого рішення. За словами його менеджера, Егіса Клімаса, боксер присвятить себе бізнесу[22][23].
Спортивні досягнення[ред. | ред. код]
Професіональні[ред. | ред. код]
- 2018 — дотепер
чемпіон світу за версією WBC в напівважкій вазі (до 79,4 кг).
Професіональні регіональні[ред. | ред. код]
- 2017
чемпіон WBO–NABO в напівважкій вазі (до 79,4 кг).
- 2016
чемпіон Північноамериканської боксерської федерації (NABF) у напівважкій вазі (до 79,4 кг).
Напівпрофесіональні[ред. | ред. код]
- 2013 —
Срібний кубок команди Українські отамани сезону WSB 2012—2013 року
Міжнародні аматорські[ред. | ред. код]
- 2013 —
Чемпіон XXVII Всесвітньої літньої Універсіади у напівважкій вазі (до 81 кг)
- 2012 —
Бронзовий призер XXX Олімпійських Ігор у напівважкій вазі (до 81 кг)
- 2010 —
Переможець Кубка Європи у напівважкій вазі (до 81 кг)
- 2008 —
Чемпіон Європи серед студентів у напівважкій вазі (до 81 кг)
Регіональні аматорські[ред. | ред. код]
- 2011 —
Чемпіон України у напівважкій вазі (до 81 кг)
- 2010 —
Чемпіон України у напівважкій вазі (до 81 кг)
- 2009 —
Чемпіон України у напівважкій вазі (до 81 кг)
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
У квітні 2019 року Олександра Гвоздика призначено першим Послом доброї волі Товариства Червоного Хреста України. Також він має намір створити власний благодійний фонд, до якого долучаться інші спортсмени та звичайні люди-гуманісти.[24][25] .
Державні нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За заслуги» II ст. (25 липня 2013) — за досягнення високих спортивних результатів на XXVII Всесвітній літній Універсіаді в Казані, виявлені самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України[26].
- Орден «За заслуги» III ст. (15 серпня 2012) — за досягнення високих спортивних результатів на ХХХ літніх Олімпійських іграх у Лондоні, виявлені самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України[27].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Олімпіада-2012. Олександр Гвоздик
- ↑ Український студент виграв «золото» чемпіонату світу з боксу
- ↑ Гвоздик побив Карлсона та достроково став переможцем Кубка Європи
- ↑ Шелестюк та Гвоздик вибувають з боротьби
- ↑ Гвоздик програв Мехонцеву
- ↑ Олександр Гвоздик з перемоги стартував на Олімпіаді
- ↑ Браво, українські боксери! Гвоздик та Берінчик одержали красиві перемоги
- ↑ Олімпіада 2012. Гвоздик — Бенчабла. Відео бою
- ↑ Олександр Гвоздик — бронзовий призер Олімпійських ігор
- ↑ Особиста інформація спортсмена на сайті Універсіади 2013 Архівовано 15 липень 2013 у Wayback Machine. (рос.) (англ.)
- ↑ Універсіада-2013. Гвоздик і Митрофанов приносять Україні золоті медалі
- ↑ Результати змагань на офіційному сайті Універсіади 2013[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Гвоздик переміг та став чемпіоном світу з боксу по версії WBC. 24 канал. 02.12.2018. Процитовано 02.12.2018.
- ↑ Гвоздик - Стівенсон: стало відомо, хто перемагав за очками перед нокаутом. Обозреватель. 02.12.2018. Процитовано 02.12.2018.
- ↑ Стівенсон опинився в реанімації після нокауту від Гвоздика. РБК-Україна. 02.12.2018. Процитовано 02.12.2018.
- ↑ Боксер Стівенсон вийшов із коми, але частково паралізований - ЗМІ. Укрінформ. 18.12.2018. Процитовано 31.03.2018.
- ↑ Боксеру замінили щелепу після нокауту від українця. Depo.ua. 05.02.2019. Процитовано 31.03.2018.
- ↑ Гвоздик захистив титул чемпіона, перемігши Нґумбу технічним нокаутом. Корреспондент. 31.03.2019. Процитовано 31.03.2019.
- ↑ Перемог-Поразок-Нічиїх
- ↑ Зліва-направо від найдавнішого, згідно з Oleksandr Gvozdyk Архівовано 16 червня 2015 у Wayback Machine., BoxRec.
- ↑ Гвоздик ухвалив рішення про завершення кар'єри боксера. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-06-10.
- ↑ Український боксер Гвоздик несподівано завершив кар'єру. www.unian.ua (uk). Процитовано 2020-06-10.
- ↑ Former WBC champion Gvozdyk, 33, to retire. ESPN.com (en). 2020-06-09. Процитовано 2020-06-10.
- ↑ Боксера Олександра Гвоздика призначено Послом доброї волі Червоного Хреста. Харків Тimes. 26 квітня 2019. Процитовано 1 травня 2019.
- ↑ Гвоздик став першим Послом доброї волі Червоного Хреста України. Укрінформ. 26 квітня 2019. Процитовано 1 травня 2019.
- ↑ Указ Президента України від 25 липня 2013 року № 392/2013 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 15 серпня 2012 року № 474/2012 «Про відзначення державними нагородами України»
Посилання[ред. | ред. код]
![]() |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Гвоздик Олександр Сергійович |
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Oleksandr Hvozdyk |
Олександр Гвоздик на сайті Boxrec.com (англ.)
- Досьє членів олімпійської збірної України на літніх Олімпійських іграх 2012 в Лондоні на сайті НОК України
- Профайл боксера зразка 2009 року на сайті ФБУ[недоступне посилання з липня 2019]
- О.Гвоздик: «Стати олімпійським чемпіоном мріяв з дитинства»[недоступне посилання з липня 2019], 26.07.2012
- Олександр Гвоздик: «Я мав пропозиції від промоутерів із США й України», 07.05.2013
- Олександр Гвоздик проміняв титул всесвітньо відомого боксера на кримінальника
|
- Народились 15 квітня
- Народились 1987
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Уродженці Харкова
- Українські боксери
- Боксери напівважкої ваги
- Чемпіони світу з боксу в напівважкій вазі
- Заслужені майстри спорту України
- Українські бронзові олімпійські медалісти
- Бронзові призери літніх Олімпійських ігор 2012
- Боксери на літніх Олімпійських іграх 2012
- Українські учасники літніх Олімпійських ігор 2012
- Українські отамани
- Боксери WSB
- Чемпіони WBC