Гвоздь Віктор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віктор Іванович Гвоздь

Час на посаді:
27 лютого 2014 — 29 квітня 2016
Президент   Петро Порошенко
Прем'єр-міністр   Арсеній Яценюк
Попередник Григорій Ілляшов

Народився 24 травня 1959(1959-05-24) (56 років)
Громадянство Україна Україна
Звання генерал-лейтенант
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений юрист України

Віктор Іванович Гвоздь (нар. 24 травня 1959(19590524), Тернопільська область) — український військовик, розвідник та дипломат. Президент незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел». Генерал-лейтенант.

Від 24 лютого 2014 — Уповноважений Верховної Ради України по контролю за діяльністю розвідок в Україні. Від 27 лютого 2014 — Голова Служби зовнішньої розвідки України.[1]

Життєпис[ред.ред. код]

Освіта[ред.ред. код]

У 1981 році закінчив Київське вище загальновійськове училище імені М. В. Фрунзе; в 1997 році — юридичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка; в 2005 році — магістратуру Київського університету економіки і права, магістр права; в 2009 році — Військово-дипломатичну академію, магістр військового управління.

Трудова діяльність[ред.ред. код]

Після випуску з військового училища розподілений у штаб Забайкальського військового округу, де в 1981—1986 — перекладач окремого розвідувального батальйону танкової дивізії 39 загальновійськової армії Забайкальського військового округу.

У 1986—1987 — командир розвідувальної роти мотострілецького полку, в 1987—1988 — командир розвідувально-десантної роти окремого розвідувального батальйону, в 1988—1992 — офіцер Командно-розвідувального центру Розвідувального управління Прикарпатського військового округу.

1992—1993 — офіцер Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

1993—1995 — служба у миротворчій місії ООН у колишній Югославії.

1995—1996 — офіцер Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

1996—1999 — аташе з питань оборони посольства України у Хорватії, та Боснії і Герцеговині (за сумісництвом).

1999—2000 — заступник начальника військово-дипломатичного управління.

2000—2003 — представник Міністерства оборони України в ООН, член делегації України в Раді безпеки ООН.

2003—2005 — заступник керівника Головного управління з питань правоохоронних органів, військових формувань Адміністрації Президента України.

2005—2008 — завідувач відділу військово-технічного співробітництва Секретаріату Президента України.

2008—2010 — Начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

2010—2014 — Президент власного аналітичного центру «Борисфен-Інтел».

Від 2014 року до 2016 — Голова Служби зовнішньої розвідки України.

Особисте життя[ред.ред. код]

Володіє англійською, хорватською, сербською, китайською мовами.

Одружений. Має двох дітей. Захоплюється тенісом, фотографією.

Звання і нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]