Гвідо Гранді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гвідо Гранді
Guidograndi.jpg
Народився 1 жовтня 1671(1671-10-01)[1][2][3]
Кремона, Ломбардія
Помер 4 липня 1742(1742-07-04)[1][2][3] (70 років)
Піза, Тоскана, Італія
Діяльність математик, інженер, філософ
Володіє мовами латина[1]
Заклад Пізанський університет
Членство Лондонське королівське товариство
Magnum opus Троянда і Clélies[d]
Конфесія католицтво
Нагороди
член Лондонського Королівського Товариства
De infinitis infinitorum

Гвідо Гранді, OSBCam, (1 жовтня 1671 — 4 липня 1742) — італійський монах, священик, філософ, математик, та інженер.

Життя[ред. | ред. код]

Гранді народився 1 жовтня 1671 у Кремоні, Італія і хрещений як Луїджі. Коли настав час, він отримав освіту в Єзуїтському колегіумі. Після того як він закінчив навчання там 1687 року, він вступив до новіціяту Кальмадульських ченців у Феррарі і прийняв ім'я Гвідо. У 1693 він був відправлений у Сан Грегоріо Маньо на Целії, будинок Камедулів в Римі, щоб завершити свої дослідження в філософії та теології в рамках підготовки до священства. Рік потому Гранді був призначений професором обох полів у притулок монастиря Святої Марії Ангелів[en] у Флоренції. Схоже, що саме в цей період його життя, він виявляв інтерес до математики. Він робив своє дослідження у приватному порядку, проте, він був призначений професором філософії у монастирі Санкт-Грегорі 1700 року, згодом обіймав посаду в тій же області в Пізі.

До 1707 Гранді створив таку репутацію в галузі математики, що був названий придворним математиком Правителя Тоскани, Козімо III Медічі. На цій посаді він також працював як інженер, вже перебуваючи на посаді управляючого води для князівства. У 1709 він відвідав Англію. Там він вразив своїх колег і був обраний членом Лондонського королівського товариства. Університет Пізи назвав його професором математики 1714 року. Помер у Пізі 4 липня 1742.

Математичні дослідження[ред. | ред. код]

У 1701 Гранді опублікував дослідження конічної локсодроми, після чого дослідження 1703 року кривої, яку він назвав versiera, від латинського: vertere (щоб включити). Пізніше цю криву досліджувала одна з небагатьох жінок-вчених Марія Ґаетана Аньєзі. Через неправильний переклад роботи на англійську мову, що прийняв термін «відьма» (італійський: avversiera) терміном Гранді, ця крива стало відома англійською мовою як локон відьми Аньєзі.[4] Саме завдяки його дослідженням цієї кривої, Гранді допоміг ввести ідеї Лейбніца на обчислення в Італію.

У математиці Гранді є найбільш відомим завдяки його роботі Flores geometrici (1728), в якій досліджена криву троянди, криву, яка має форму пелюсток квітки, і завдяки ряду Гранді. Криву він назвав rhodonea. Він також зробив внесок в Записці про Трактат Галілея який стосується руху у природі (лат. Note on the Treatise of Galileo Concerning Natural Motion) у першому виданні флорентійської роботи Галілео Галілея.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Архів історії математики Мактьютор
  3. а б SNAC
  4. «Maria Agnesi and her Witch»

Посилання[ред. | ред. код]