Гвідо Гранді
| Гвідо Гранді | |
|---|---|
 | |
| Псевдоніми | Bartolo Luccaberti[1], Quintus Lucius Alpheus[1] |
| Народився |
10 жовтня 1671[2][3] Кремона, Провінція Кремона, Ломбардія[2][3] |
| Помер |
4 липня 1742[4][5][…] (70 років) Піза, Тоскана, Італія[3] |
| Діяльність | математик, інженер, філософ, богослов |
| Заклад | Пізанський університет |
| Членство |
Лондонське королівське товариство Академія делла Круска |
| Нагороди | |
 Гвідо Гранді у Вікісховищі | |
Ґвідо Ґранді, OSBCam (1 жовтня 1671, Кремона — 4 липня 1742, Піза) — італійський монах, священник, філософ, математик, та інженер.
Життя[ред. | ред. код]
Ґранді народився 1 жовтня 1671 року в Кремоні, Італія і хрещений як Луїджі. Коли настав час, він отримав освіту в Єзуїтському колегіумі. Після того як він закінчив навчання там 1687 року, він вступив до новіціяту Кальмадульських ченців у Феррарі і прийняв ім'я Ґвідо. У 1693 році він був відправлений у Сан Грегоріо Маньо на Целії, будинок Камедулів у Римі, щоб завершити свої дослідження з філософії та теології в рамках підготовки до священства. Рік потому Ґранді був призначений професором обох полів у притулок монастиря Святої Марії Ангелів[en] у Флоренції. Схоже, що саме в цей період його життя, він виявляв інтерес до математики. Він робив своє дослідження у приватному порядку, проте, він був призначений професором філософії у монастирі Санкт-Грегорі 1700 року, згодом обіймав посаду в тій же області в Пізі.
До 1707 року Ґранді створив таку репутацію в галузі математики, що був названий придворним математиком Правителя Тоскани, Козімо III Медічі. На цій посаді він також працював як інженер, вже перебуваючи на посаді управляючого води для князівства. У 1709 році він відвідав Англію. Там він вразив своїх колег і був обраний членом Лондонського королівського товариства. Університет Пізи назвав його професором математики 1714 року. Помер у Пізі 4 липня 1742 року.
Математичні дослідження[ред. | ред. код]
У 1701 році Ґранді опублікував дослідження конічної локсодроми, після чого дослідження 1703 року кривої, яку він назвав versiera, від латинського: vertere (щоб включити). Пізніше цю криву досліджувала одна з небагатьох жінок-вчених Марія Ґаетана Аньєзі. Через неправильний переклад роботи на англійську мову, що прийняв термін «відьма» (італійський: avversiera) терміном Ґранді, ця крива стало відома англійською мовою як локон відьми Аньєзі.[6] Саме завдяки його дослідженням цієї кривої, Ґранді допоміг ввести ідеї Лейбніца на обчислення в Італію.
У математиці Ґранді є найбільш відомим завдяки його роботі «Flores geometrici» (1728), в якій досліджена криву троянди, криву, яка має форму пелюсток квітки, і завдяки ряду Гранді. Криву він назвав «rhodonea». Він також зробив внесок в «Записці про Трактат Галілея», який стосується руху в природі (лат. Note on the Treatise of Galileo Concerning Natural Motion) у першому виданні флорентійської роботи Галілео Галілея.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ а б в Baldini U. Dizionario Biografico degli Italiani — 2002. — Vol. 58.
- ↑ а б в Digital DISCI
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Internet Philosophy Ontology project
- ↑ «Maria Agnesi and her Witch» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 жовтня 2011. Процитовано 24 червня 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
- Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Гвідо Гранді в архіві MacTutor (англ.)
- Galileo Project: [Архівовано 5 грудня 2004 у Wayback Machine.] Guido Grandi
|
