Гегемонізм
Гегемонізм (від гр. hehemonia — керівництво, панування) — претензія якоїсь соціальної групи, верстви, класу, політичної сили, держави (на міжнародній арені) на керівну роль у суспільному процесі, прагнення примусового встановлення диктату, нав'язування іншим своєї політики, єдиних для всіх ідеалів та цінностей, намагання одноособово розв'язувати питання, що стосуються всіх, видаючи себе за представника загального інтересу[1]. Амбіція верховенства внутрішньо притаманна всім суб'єктам політичних відносин. Гегемонізм був властивий Давнім Афінам, Македонії, Стародавньому Риму, Британській і Російській імперії при формуванні імперій і національних держав. Політика диктатури пролетаріату також належить до явища гегемонії, коли гегемонія однієї верстви суспільства здобувається внаслідок вилучення з політичного життя інших верств суспільства, обмеження їх прав і свобод. У сучасних міжнародних відносинах, у внутрішньодержавних справах формується усвідомлення неприйнятності гегемонізму в міжнародних відносинах.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Салабай В. Ф., Федін В. П. Довідник з політичної історії ХХ століття: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 331 с. ISBN 966-574-542-5
Література[ред. | ред. код]
- В. Головченко . Гегемонізм // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.130 ISBN 978-966-611-818-2.
- А. А. Субботін. Гегемонія міжнародна // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Шведа Ю. Політичні партії. Енциклопедичний словник. — Львів: Астролябія, 2005.