Гейлюсит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гейлюсит
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура Gyl[2]
Хімічна формула Na₂Ca(CO₃)₂·5H₂O
Nickel-Strunz 10 5.CB.35[3]
Ідентифікація
Сингонія моноклінна сингонія
Колір риси білий
Інші характеристики
Названо на честь Жозеф-Луї Гей-Люссак[4]
CMNS: Гейлюсит у Вікісховищі

Гейлюсит — мінерал, водний карбонат натрію та кальцію острівної будови.

Етимологія та історія[ред. | ред. код]

Уперше знайдений у 1826 році біля Мериди (Венесуела). Мінерал описаний французьким вченим Жаном Батістом Буссенго (1802—1887). Його назвали на честь іншого французького хіміка та фізика, який відкрив газові закони, — Жозефа Луї Гей-Люссака (1778—1850).

Загальний опис[ред. | ред. код]

Хімічна формула: Na2Ca(CO3)25H2O.

Містить (%): Na2О — 20,93; CaO — 18,94; CO2 — 29,72; H2O — 30,41.

Сингонія моноклінна.

Кристали подовжені або сплющені, клиноподібні.

Твердість 2,5—3.

Густина 1,99.

Блиск скляний.

Колір білий, жовтуватий або сіруватий.

Зустрічається у відкладах содових озер.

Знайдений в озерних відкладах Венесуели, та у штаті Невада (США).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]