Гей гу, гей га
| «Гей гу, гей га» | ||||
|---|---|---|---|---|
| Пісня | ||||
| Тип | Пісня | |||
| Жанр | Патріотична; Повстанська | |||
| Мова | українська | |||
| Автор слів | Тарас Крушельницький | |||
|
| ||||
| Музичне відео | ||||
| «Гей гу, гей га» на YouTube | ||||
Гей гу, гей га - українська повстанська пісня. Пісня оспівує боротьбу українських повстанців з іноземними загарбниками в період 1940-1950х років.
4 серпня 1929 року пластуни кількох куренів Львова вирушили у першу в історії організації річкову мандрівку Пласту. Пливли по річках на саморобних човнах. І маршрут був не короткий – від Жовкви на Львівщині і закінчувався в Луцьку. Цікаво, що зі складу куреня Лісових Чортів у цій мандрівці брав участь всього лиш один учасник – Тарас Крушельницький. Мальовнича пригода, краєвиди і веселе товариство однолітків надихнули Тараса на створення маршу для своїх побратимів.
Знайти перший варіант тексту на даний час складно. Різні джерела подають різні варіанти. Відомо точно: на початку це була юнацька пісня. У ній згадувався і червоно-чорний стяг, і готовність йти у бій, але було там і місце для романтики.
Пластуни співали:
Гей гу, гей га, таке то в нас життя,
дай губки поцілую, коханеє дівча.
В 40-х роках колишні пластуни, в лавах повстанців УПА, створили продовження пісні, створивши її повстанський варіант. Про поцілунки у ньому вже не йшлося: А як прийдеться стати із зброєю в руках, Маршалок поведе нас, замає гордо стяг!
Маршалок – це давня назва керівника збройних сил. Збереглися задокументовані перекази про те, що у 40-х роках вчитель і повстанський провідник, на прізвище Кодрай підпільно навчав своїх учнів, співати цю пісню. Вчитель-упівець загинув в 1945 році. [1]. Але вже у 60-х роках один із його учнів Євген Гіщинський, відтворив пісню з пам'яті, для того, щоб передати наступним поколінням.
Остаточно у сучасний варіант пісня "Гей гу, гей га" сформувався у 2000 році. Тарас Чубай, соліст гурту "Плач Єремії", разом зі Скрябіним записав альбом "Наші партизани". Туди ввійшли різні повстанські пісні, у сучасній обробці. Завдяки цьому музичному твору пісня "Гей гу, гей га" отримала справді нове життя [2].
Текст[ред. | ред. код]
Гей-гу, гей-га – таке то в нас життя:
Наплечники готові – прощай, моє дівча.
Сьогодні помандруєм – не знаємо самі
Де завтра заночуєм: чорти ми лісові!
Гей-гу, гей-га – чорти ми лісові! |
Гей-гу, гей-га. | (2)
А як прийдеться стати зі зброєю в руках,
Бандера поведе нас – замає гордо стяг:
І сипнемо сто-тисяч у зуби сатані,
А решта люциферу – чорти ми лісові!
Гей-гу, гей-га – чорти ми лісові! | Гей-гу, гей-га! | (2)
Як впадеш, стрільче, в пастку чи зловишся на дріт
На всі питання ката давай один одвіт:
Що до ОУН належав – а вождем був Євген –
Щоб слава залунала далеко ген-ген-ген...
Гей-гу, гей-га – далеко ген-ген-ген... |
Гей-гу, гей-га.| (2)
Прапор червоно-чорний це наше знамено:
Червоне – це кохання, а чорне – пекла дно.
Усі дівчата знають пекельні барви ці –
Забути їх не можуть, чорти ми лісові!
Гей-гу, гей-га – чорти ми лісові! |
Гей-гу, гей-га! [3] | (2)