Гекони віялопалі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гекони віялопалі
Гекон віялопалий Хассельквіста
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Lacertilia
Родина: Геккони (Gekkonidae)
Підродина: Справжні гекони
Рід: Гекони віялопалі
Біноміальна назва
Ptyodactylus
Лоренц Окен, 1817
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Ptyodactylus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Ptyodactylus
EOL logo.svg EOL: 35517

Гекони віялопалі (Ptyodactylus) — рід геконів з підродини Справжні гекони. Має 6 видів.

Опис[ред. | ред. код]

Представники цього роду геконів сягають загальної довжини 15—20 см. Колір шкіри різниться від сірого до світло—коричневого. Особливістю цих геконів є будова кінцівок та пальців, які тільки та закінчують широкою прикріплюючою пластиною на кшталт віяла.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Живуть у гірській місцині та у передгір'ях. Полюбляють також кам'янисті ґрунти. Дуже гарно лазить по горах як альпіністи. Активні здебільшого уночі, хоча є види, які полюють і вдень. Харчуються комахами.

Це яйцекладні гекони. Самка відкладає до 2—3 яєць.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Північна Африка та південно—західна Азія.

Види[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Atlas de la terrariophile Vol.3 : les lézards. Animalia Éditions, 2003. ISBN 2-9517895-2-1
  • Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В.М.Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3—є вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.
  • Словник-довідник із зоології. – К., 2002.