Гекони пласкохвості

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гекони пласкохвості
великий пласкохвостий гекон
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Lacertilia
Родина: Геккони (Gekkonidae)
Підродина: Справжні гекони
Рід: Гекони пласкохвості
Біноміальна назва
Uroplatus
Duméril, 1806
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Uroplatus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Uroplatus
EOL logo.svg EOL: 50811

Гекони пласкохвості (Uroplatus) — рід геконів підродини Справжні гекони. Має 13 видів. Інша назва «листохвостий гекон».

Опис[ред. | ред. код]

Довжина представників цього роду геконів коливається від 8 до 30 см. Колір їх шкіри коливається від сірувато-коричневого до чорного або зеленувато-коричневого з різною візерунками, які нагадують місцевість, де вони мешкають. Є два варіанти маскування цих геконів — у формі листя або кори. Завдяки цього вони гарно маскуються та мімікрують під середовище. Череп сильно окостенілий з дуже високим числом зубів. Має дуже міцний хвіст, який застосовує при пересуванню по деревах. відсутнє звичайне у геконів розширення ключиці з отвором на внутрішньому боці кінцівки.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Живе у тропічних лісах. Більшу частину світлого часу доби пласкохвості гекони висять вертикально на стовбурах дерев, опустивши голову, нагадуючи листя. Активні вночі. Харчуються комахами, фруктами та нектаром.

Це яйцекладні гекони. Зазвичай самка відкладає від 2 до 4 яєць. Протягом сезону буває декілька кладок.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Це ендемік о.Мадагаскар, хоча іноді зустрічаються на дрібних островах поблизу.

Види[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • A. M. Bauer: Gekkonidae, Geckos. In: Steven M. Goodman, Jonathan P. Benstead, Harald Schütz: The Natural History of Madagascar. University of Chicago Press, ISBN 0-226-30307-1
  • Словник-довідник із зоології. – К., 2002.