Гекончик тяньшанський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гекончик тяньшанський
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Зауропсиди (Sauropsida)
Підряд: Ящірки
Інфраряд: Gekkota
Родина: Гекони
Підродина: Справжні гекони
Рід: Гекончики
Вид: Гекончик тяньшанський
Біноміальна назва
Alsophylax tokobajevi
В.Єремченко та М.Щербак, 1984
Alsophylax tokobajevi distribution.png
Посилання
IUCN logo.svg МСОП: 174110

Гекончик тяньшанський (Alsophylax tokobajevi) — гекон з роду Гекончики підродини Справжні гекони.

Опис[ред. | ред. код]

Дрібні ящірки довжиною тулуба до 4,5 см і довжиною хвоста до 4 см. Спостерігається статевий диморфізм — самки більші за самців. Загальною будовою схожий з іншими представниками роду Гекончиків, задні кінцівки (викривлені пальці) більше нагадують геконів роду Cyrtopodion. У самок анальні пори не виражені. Пальці тонкі, криві. На верхній поверхні тулуба дрібні округлі гладкі горбки, що переходять на хвіст, вони розташовані невпорядковано. У носовій області до ніздрів торкається великий межносовой щиток та дві дрібні додаткові носові лусочки. Пальці слабо викривлені. Кількість анальних пір, розвинених у самців, не перевищує 6—7. Хвостові сегменти слабо помітні — до 9-10 сегмента. Хвостові горбки опускаються на бічні поверхні хвоста до 6—8 сегмента. Хвіст знизу вкрито одним рядом збільшеної луски.

Забарвлення верхньої сторони тіла сірувато-буре, хвіст сірувато-охристий. Поперек тулуба від шиї до основи хвоста проходить 6-7 широких смуг. На голові дві охристо-бурі смуги. На верхній стороні хвоста чорні лінії перетворюються на невеликі чорні плями трикутної форми. Нижня поверхня тулуба рожево-біла з гіпсовим відливом. У молодих особин увесь хвіст має яскравий помаранчево-жовтий кольор.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Полюбляє глинясті денудірованніадири, місцину майже позбавлену рослинності або вкриту рідкими кущами солянки. У цих біотопах гекончики зустрічаються під плитами пухкого сланцю та у вимоїнах на схилах крутизною до 45° на висотах над рівнем моря 1800 м (селище Байгончек) - 2100 м (селище Джергетал). Це найбільш "високогірний" з усіх гекончиків. Вони також живуть на лесових урвищах сезонних потоків і струмків, в ярах, порослих вербою, шипшиною й глодом. Можуть селитися і в будівлях, особливо у руїнах, де була помічена чисельність 30 особин на 170 м периметра стін і будівель. Ховаються у просторах під уламками скельних порід, щілинах, руїнах будівель, іноді норах гризунів. Тяньшанські гекончики активні вночі, з'являються на поверхні у сутінках та напочатку ночі. Харчується комахами, довгоносиками, цикадами, гусеню метеликів, а також павуками.

Виходять з зимівельних сховищ напочатку травня. Ці гекони стають статевозрілими при досягненні довжини тіла 3,7-3,8 см. Це яйцекладні ящірки. У кладці 1-2 яйця розміром 10,5-12,5 х 6,8-9,0 мм. Через 94 дні з'являються молоді гекончики з довжиною тулуба 21,4 мм, хвоста - 19,2 мм. Для цього виду характерні колективні кладки.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Зустрічається на обмеженому ареалі, в центральному Тянь-Шані у Киргизії в басейнах річок Середній Нарин та Алабуга. Рідкісний вузький ареальний ендемічний вид, внесений до Червоної книги Киргизії.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Yeriomtschenko V K; Shcherbak N N 1984 A new gecko lizard species (Reptilia, Gekkonidae) from Tien-Shan [in Russian]. VESTNIK ZOOLOGII 1984(2) 1984: 46-50.
  • Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В.М.Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3—є вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.
  • Словник-довідник із зоології. – К., 2002.