Гекон віялопалий Гассельквіста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гекон віялопалий Гассельквіста
Гекон віялопалий Гассельквіста
Гекон віялопалий Гассельквіста
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Lacertilia
Родина: Геккони (Gekkonidae)
Підродина: Справжні гекони
Рід: Гекони віялопалі
Біноміальна назва
Ptyodactylus hasselquistii
Іоганн Август Дондорф, 1798
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Ptyodactylus hasselquistii
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Ptyodactylus hasselquistii
EOL logo.svg EOL: 1055469

Гекон віялопалий Гассельквіста (Ptyodactylus hasselquistii) — представник роду віялопалих геконів з підродини Справжні гекони. Має 2 підвиди.

Опис[ред. | ред. код]

Загальна довжина цього гекона є 12—15 см. Ці гекони мають тонкі лапи, гладенькі до основи пальців. Кожен з пальців закінчується сильно розширеною прикріплюючою пластинкою з віялоподібними пальцями та щіточками. Здатність таких пластинок надзвичайно висока. Помічено, як після тривалого стрибка тварина, ніби приклеєне, залишається на тому місці, куди воно потрапило, - чи це стеля кімнати, віконне скло або полірована дверцята шафи. Самиці трохи менше за самців. Останні мають передні анальні пори, які відсутні у самиць.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Ці ящірки полюбляють сухі місцини з відносно високими температурами в діапазоні від 30 до 34 °C. Водночас ці гекони дуже стійкі до холоду, виходять іноді у сніг. Активні вночі. Харчується комахами та дрібними членистоногими. Це гарний скелелаз. Ховаються серед каміння та в ущелинах.

У разі небезпеки гекон високо піднімається на витягнутих лапах, вигинає спину, опускає голову і, повертаючись назустріч ворогові, намагається швидко вкусити, супроводжуючи все це коротким писком. Водночас він глибоко втягує очі, сильно зморщуючи при цьому шкіру на голові.

Парування починається з приходом весни, після періоду напівсплячки геконів. Самки відкладають 2 яйця, роблять 4—5 кладок з кінця весни. Через 2—4 тижня з'являються молоді гекони.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Мешкає у Марокко, Алжирі, Тунісі, Лівії, Єгипті, Ізраїлі, Іраці.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Rösler, H. 2000 Studien an den Begattungsorganen der Geckos (Reptilia: Gekkota) - 4. Der Hemipenis von Ptyodactylus hasselquistii hasselquistii (DONNDORFF 1798) (Gekkonidae: Gekkoninae). Gekkota 2: 249-254
  • Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В.М.Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3—є вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.
  • Словник-довідник із зоології. – К., 2002.