Гекон листопалий європейський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гекон листопалий європейський
Європейський листолапий гекон
Європейський листолапий гекон
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Ящірки (Lacertilia)
Родина: Sphaerodactylidae
Рід: Гекони європейські листолапі (Euleptes)
Вид: Гекон європейський листолапий
Euleptes europaea
Gené, 1839
Синоніми
Phyllodactylus europaeus Gené, 1839
Посилання
Вікісховище: Euleptes europaea
Віківиди: Euleptes europaea
EOL: 794703
ITIS: 818508
МСОП: 61446
NCBI: 460621

Гекон листопалий європейський[2] (Euleptes europaea) — вид ящірок, єдиний представник роду гекони європейські листолапі з родини Sphaerodactylidae.

Опис[ред. | ред. код]

Сягає довжини 7 см. Має короткий, сплюснутий тулуб з маленькою яйцеподібною головою. Тулуб вкрито однорідної дрібної лускою, тулуб чітко відділено від хвоста. Забарвлення гекона сіро-жовте з темними поперечними смугами й чорними цятками, розташованими настільки густо, що тварина виглядає майже чорною. У збуджених ящірок ці цяточки зникають, а поперечні смуги стають виразно помітними на світлішому фоні.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Полюбляють кам'янисту місцину. Може жити на висоті до 1 км. У денний час ховаються під камінням або корою дерев, виходячи на полювання лише з настанням сутінок. Пересуваються вони дуже швидко і, рятуючись від небезпеки, здатні здійснювати стрибки до 20—25 см у довжину. Харчується комахами та наземними членистоногими.

Це яйцекладні гекони. У червні відкладають 2 яйця розміром з горошину під камінням або під корою дерев. Через 8—12 тижнів з'являються молоді гекони розміром 1—2 см.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Вид поширений на середземноморських островах Корсика (Франція), Сардинія (Італія) та багатьох дрібних супутніх островах. Він трапляється також на низці менших офшорних островах Франції (Пор-Кро і Іль-дю-Леван з Єрських островів та дев'ять невеликих островів поблизу Марселя) та Італії (Ельба, Горгона, Капрая, Піаноза, Монтекрісто та Джильо). Є також кілька прибережних материкових колоній в Тоскані та Лігурії (Італія) (у тому числі в Монте-Арджентаріо, Пйомбіно та Генуї), а також на крайньому південному сході Франції. Він також присутній на островах Кані та островах Галіт в Тунісі. Мешкає на висоті до 1500 м над рівнем моря, рідше трапляється на більшій висоті.

У Франції знаходиться під охороною.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Claudia Corti, Marc Cheylan, Philippe Geniez, Roberto Sindaco, Antonio Romano. (2009) Euleptes europaea: інформація на сайті МСОП (версія 2021.1) (англ.) 28 травня 2021
  2. О. О. Кагало та Б. Г. Проць. ОСЕЛИЩНА КОНЦЕПЦІЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОРІЗНОМАНІТТЯ: БАЗОВІ ДОКУМЕНТИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ [Архівовано 21 січня 2022 у Wayback Machine.].: — Львів. 2012. с. 50

Джерела[ред. | ред. код]

  • Corti, C., Cheylan, M. & Geniez, P. 2005. Euleptes europaea. 2006 IUCN Red List of Threatened Species.
  • Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В. М. Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3—є вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.
  • Словник-довідник із зоології. — К., 2002.