Гексод

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Гексо́делектронна лампа з шістьма електродами: катод, анод і чотири сітки.

Поява в лампі четвертої сітки була викликана тим, що у пентодів з окремим виводом третьої (антидинатронної) сітки - у випадку використання його як лампи з подвійним керуванням - ця третя сітка перестала виконувати свою основну функцію - перешкоджати виникненню струму вторинних електронів.

Тому в нових шестиелектродних лампах, названих гексод, третя від катода сітка використовувалася для подвійного керування анодним струмом, а додаткова четверта, найближча до анода, стала антидинатронною. Ніяких інших додаткових переваг введення четвертої сітки не давало, а електричні характеристики гексодів мало відрізнялися від характеристик пентодів.

А оскільки в ті роки, коли з'явилися гексоди, схеми з подвійним керуванням лампою в радіоприймальній і передавальній апаратурі мали дуже обмежене застосування, то й попит на гексоди виявився незначним. Як наслідок, за всі роки розвитку та вдосконалення лампової техніки в усьому світі було розроблено та випущено всього кілька типів «чистих» (тобто не комбінованих) ламп з чотирма сітками - гексодів.

Довоєнна німецька лампа гексод типу АН-1 - чотиривольтової підігрівної серії з крутизною S = 1,8 мА/В, Ri = 2 мОм і прохідною ємністю 0,06 пФ. Всі чотири сітки цього гексода мають самостійні незалежні виводи.

Радянською електронною промисловістю «чисті» гексоди так і не були освоєні в масовому виробництві, а з комбінованих тріод-гексодів можна назвати лише лампу 6И2П. Втім, і серед комбінованих ламп західноєвропейського виробництва згадується лише один тип тріод-гексодів: це німецька пальчикова девятиштиркова лампа типу ECH-80 - повний аналог лампи 6И2П.