Гелен Кларк

Гелен Елізабет Кларк
англ. Helen Elizabeth Clark
Гелен Елізабет Кларк
37-й прем'єр-міністр Нової Зеландії
5 грудня 1999 — 19 листопада 2008
Монарх	Єлизавета II
Попередник	Дженні Шиплі
Наступник	Джон Кі
Народилася	26 лютого 1950(1950-02-26)[…] (74 роки) Te Pahud, Waipa Districtd, Ваїкато, Нова Зеландія
Відома як	політична діячка, викладачка університету, політолог
Місце роботи	Організація Об’єднаних Націй
Країна	Нова Зеландія
Alma mater	Університет Оклендуd і Goodenough Colleged
Політична партія	Лейбористська партія
У шлюбі з	Peter Davisd
Нагороди	New Zealand Suffrage Centennial Medal 1993d (вересень 1993) Премія «Чемпіони Землі» (2008) honorary doctor of the University of Aucklandd (квітень 2009) 100 жінок (BBC) (2013) honorary doctor of the University of Waikatod Lifetime Achievement awardd (2017)
Підпис
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Гелен Елізабет Кларк (англ. Helen Elizabeth Clark; нар. 26 лютого 1950, Гамільтон, Нова Зеландія) — лідерка Лейбористської партії Нової Зеландії, Прем'єр-міністр Нової Зеландії з 5 грудня 1999 по 18 грудня 2008 року. З 2019 року є меценатом Фонду Гелен Кларк.

Біографія

Народилася у родині фермера та вчительки. Вивчала політологію в університеті Окленда; у 1973–1981 роках викладала там же. Член Лейбористської партії з 1973. 1981 року вперше обрана до парламенту. У 1987–1989 працювала у лейбористських урядах Девіда Лонгі, Джеффрі Палмера та Майка Мура — спочатку міністром будівництва, потім — міністром охорони здоров'я та віце-прем'єром. Після поразки 1989 року на чергових парламентських виборах від Національної партії Лейбористська партія пішла в опозицію. З 1993 до 2008 роки Гелен Кларк — лідер Лейбористської партії.

1999 року Лейбористська партія сформувала коаліцію з партією Альянсу, і Гелен Кларк очолила уряд. Вона займає також пост міністра культури. Виступає за збереження без'ядерного статусу Нової Зеландії, вдосконалення системи соціального забезпечення.

2002 року коаліція розпалася, і відбулися нові вибори. Після них лейбористи увійшли до коаліції з Прогресивною партією та сформували уряд за підтримки партії Майбутнього та «зелених». 2003 року Кларк засудила вторгнення американських військ до Іраку. Того ж року вона заявила, що перетворення Нової Зеландії у республіку «неминуче» (останнім часом офіційно главою країни вважається королева Великої Британії, представлена ​​генерал-губернатором).

17 вересня 2005 відбулися чергові вибори до парламенту. Цього разу лейбористи отримали 50 місць, проти 48 у Національної партії, у 121-місному парламенті.

Була керівником програми розвитку ООН з 2009 до 2017 року. 26 січня 2017 року Кларк оголосила, що не буде переобиратися на посаду Адміністратора ПРООН після завершення свого чотирирічного терміну. Вона сказала, що для неї було "честю і привілеєм" працювати на цій посаді. 19 квітня 2017 року вона залишила ПРООН.

9 липня 2020 року Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) призначила Кларк співголовою комісії з організацією боротьби з пандемією COVID-19. Незалежна група з питань готовності та реагування на пандемію (IPPR) дослідила, як стався спалах і як можна запобігти майбутнім пандеміям. Вона виконувала цю роль разом із колишнім президентом Ліберії Елен Джонсон-Серліф. Призначення Кларк до цієї комісії викликало критику з боку виконавчого директора UN Watch Хіллеля Ноєра, який розкритикував її тісні зв'язки з пропекінським послом доброї волі ООН Джеймсом Чау та її попереднє схвалення рішення влади Куби для відправлення медичного персоналу за кордон. 11 листопада Ноєр закликав Кларк піти у відставку, стверджуючи, що її нібито фаворитизм щодо Китаю та ВООЗ вплине на розслідування того, як Китай впорається з пандемією COVID-19. Кларк відповіла, що у неї немає зв'язків з Китаєм.

Література

• В. І. Головченко. Кларк Хелен // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

Посилання

• Сайт прем'єр-міністра Нової Зеландії (англ.)