Гелен Фішер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гелен Фішер
англ. Helen E. Fisher
Helen Fisher at LaWeb 2008 in Paris.jpg
Гелен Фішер
Народилася 31 травня 1947(1947-05-31) (72 роки)
Мангеттен, Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Національність США
Діяльність антропологиня
Галузь антропологія
Відома завдяки дослідження кохання
Alma mater Нью-Йоркський університет і Колорадський університет у Боулдері
Науковий ступінь злакові
Володіє мовами англійська[1]
Заклад Ратґерський університет, Нова школа, Американський музей природознавства, Kinsey Institute for Research in Sex, Gender, and Reproduction[d] і Indiana University Bloomington[d]
Сторінка в Інтернеті helenfisher.com

Гелен Е. Фішер (англ. Helen E. Fisher; 31 травня 1945) — американський антрополог, дослідниця людської поведінки, авторка методик самовдосконалення. Більше 30 років вивчає романтичну міжособистісну атракцію[2][3][4]. Є провідним експертом з біології любові та привабливості[5].

Біографія[ред. | ред. код]

У 1968 році в Нью-Йоркському університеті отримала ступінь бакалавра гуманітарних наук з антропології та психології. У 1972 році в Колорадському університеті отримала ступінь магістра гуманітарних наук з фізичної антропології, культурної антропології, лінгвістики та археології. У 1975 році отримала доктора філософії з фізичної антропології: антропогенез, приматологія, сексуальна активність людини, стратегія розмноження.

19811984 — науковий співробітник кафедри антропології в Новій школі. У червні 1984 — червні 1994 — науковий співробітник Американського музею природної історії. У червні 1994 — червні 2000 року — науковий співробітник, у червні 20002003 — професор-дослідник, 2003—2012 — запрошений науковий співробітник кафедри антропології Рутгерського університету. З жовтня 1996 року — співробітник Центру вивчення еволюції людини кафедри антропології Ратгерського університету.

У 2005 році була залучена Match.com[en] для розробки віртуальної служби знайомств Chemistry.com[en], де дослідження та досвід Фішер були використані для створення заснованих на гормонах і особистісних особливостях відповідних колірних моделей.

У 20062008 була одним з основних спікерів на конференції TED[6].

30 січня 2009 року брала участь в спеціальній серії «Why Him? Why Her? The Science of Seduction» тележурналу 20/20 (телесеріал)[en], де обговорювалися її останні дослідження з хімії мозку і романтичної любові. З жовтня 2013 року — старший науковий співробітник Інституту імені Кінсі Індіанського університету в Блумінгтоні. У 2014 році брала участь у зйомках документального фільму про розбиті серця «Не сплять у Нью-Йорку[en]»[7].

Дослідження[ред. | ред. код]

Фішер зазначає, що ще під час роботи над докторською дисертацією вона помітила одну загальну особливість — стратегiю відтворення[8]. У 2004 році у своїй книзі «Чому ми любимо: природа і хімія романтичної любові» Фішер припустила, що у людства є три системи мозку, усі спрямовані на парування та розмноження:

Фішер стверджує, що любов може розпочатися з будь-якого почуття. Деякі люди займаються сексом та закохуються. Інші спочатку закохуються, а потім вже займаються сексом. Треті прагнуть знайти міцну прив'язаність, яка вже потім переростає в роман або статевий потяг.

Фішер та колеги займалися вивченням романтичної любові за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії для сканування головного мозку сорока дев'яти чоловіків і жінок: сімнадцять закоханих, п'ятнадцять покинутих і сімнадцять тих, що продовжують кохати, проживши в спільному шлюбі двадцять один рік. Одна з головних ідей полягала в тому, що романтична любов є більш сильним збудником, ніж секс. Як говорить Фішер: «Зрештою, якщо ви ненароком запропонуєте лягти в ліжко разом з вами і отримаєте відмову, ви не впадете в депресію, не вчините самогубство або вбивство, але в усьому світі люди страшенно страждають від романтичних катастроф».

Фішер стверджує, що прийом деяких антидепресантів може сприяти зниженню як почуття романтичної любові і прихильності, так і статевого потягу.

Спираючись на проведене сканування головного мозку тих учасників експерименту, хто був закоханий, Фішер пише у своїй книзі про відмінності чоловічого та жіночого мозку. У середньому чоловіки, як правило, показували велику активність в тих областях мозку, які відповідають за зір, в той час, як у жінок ця ж активність проявлялась у тих ділянках, де відбувається згадування[en]. Фішер припускає, що ці відмінності пов'язані з різними еволюційними силами, керуючими вибором чоловіка. У первісному суспільстві та сьогодні чоловік прагне переконатися в тому, що зовні його ймовірна майбутня супутниця життя здорова і знаходиться в дітородному віці, аби відтворити та виховувати потомство. Але, у свою чергу, жінка не здатна зрозуміти чоловіків за зовнішністю; вона повинна пам'ятати свої минулі поведінки, досягнення і промахи — спогади, які можуть допомогти їй правильно визначитися з майбутнім чоловіком — батьком дітей.

У 2006 році Фішер у статті «Любов — хімічна реакція», головній статті журналу National Geographic, представила нові дані досліджень із застосуванням функціональної магнітно-резонансної томографії, які показали, що вентральна область покришки і хвостате ядро активуються, коли люди відчувають любов.[9]

Стилі мислення і поведінки[ред. | ред. код]

Фішер розрізняє чотири широких біологічно обумовлених стилів мислення та поведінки, які вона співвідносить з широкими нейрохімічними системами. Вона підкреслює, що це не є «типи», а неповторні поєднання всіх з них.

Фішер спробувала об'єднати платонічні стилі мислення з типами темпераменту[en] Девіда Кірсі:

Наукові праці[ред. | ред. код]

Монографії[ред. | ред. код]

  • Fisher, Helen (1983). The Sex Contract – the Evolution of Human Behavior. Quill. ISBN 0-688-01599-9. 
  • Fisher, Helen (1993). Anatomy of Love – a Natural History of Mating, Marriage, and Why We Stray. Quill. ISBN 0-449-90897-6. 
  • Fisher, Helen (1999). The First Sex – the Natural Talents of Women and How They are Changing the World. Random House. ISBN 0-679-44909-4. 
  • Fisher, Helen (2004). Why We Love: The Nature and Chemistry of Romantic Love. Henry Holt. ISBN 0-8050-7796-0. 
  • Fisher, Helen (2009). Why Him? Why Her?: Finding Real Love By Understanding Your Personality Type. Henry Holt USA-Canada. ISBN 0-8050-8292-1. 
  • Fisher, Helen (2009). Why Him? Why Her?: Finding Real Love By Understanding Your Personality Type. Oneworld Publications[en] UK-Commonwealth. ISBN 978-1-85168-698-8. 

Статті[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примiтки[ред. | ред. код]

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Health Report - 6/09/99: Biology of Love. Australian Broadcasting Corporation. 2011-08-24. Процитовано 2015-09-08. 
  3. Stony Brook Mind/Brain Lecture Series : 10th Annual Lecture: The Drive to Love – The Biology and Evolution of Romantic Love : Guest Lecturer: Helen Fisher, Ph.D. Theswartzfoundation.org. Процитовано December 2, 2014. 
  4. Science of Love. BBC Science. Процитовано December 2, 2014. 
  5. Safe in Your Mouth. Flatrock.org.nz. Процитовано December 2, 2014. 
  6. Browse Talks – TED.com. Ted.com. Процитовано December 2, 2014. 
  7. Sumi, Glenn. Sleepless in New York. Now[en] (Review). Архів оригіналу за квітень 26, 2014. Процитовано April 25, 2014. 
  8. Helen Fisher – Love and Sex and Attachment. On Being with Krista Tippett. Процитовано June 19, 2015. 
  9. Lauren Slater Love, The Thing Called Love // National Geographic Magazine, 2006

Посилання[ред. | ред. код]