Гельма Сандерс-Брамс
| Гельма Сандерс-Брамс | |
|---|---|
| нім. Helma Sanders-Brahms | |
 | |
| Дата народження | 20 листопада 1940 |
| Місце народження | Емден, Нижня Саксонія, ФРН |
| Дата смерті | 27 травня 2014 (73 роки) |
| Місце смерті | Берлін, Німеччина |
| Поховання | Dreifaltigkeitskirchhof IId |
| Громадянство |
 Німеччина |
| Професія | кінорежисерка, кінопродюсерка, сценаристка |
| Кар'єра | 1971—2014 |
| Членство | Берлінська академія мистецтв[1] і Німецька кіноакадемія |
| Magnum opus | Heinrichd, Laputad, No Mercy, No Futured і Tausendundeine Nachtd |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0761762 |
 Гельма Сандерс-Брамс у Вікісховищі | |
Гельма Сандерс-Брамс (нім. Helma Sanders-Brahms, 20 листопада 1940, Емден — 27 травня 2014, Берлін) — німецька кінорежисерка, сценаристка і кінопродюсерка, феміністка другої хвилі.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася 20 листопада 1940 року. Навчалася акторської майстерності в Ганновері в 1960-62 роках, також вивчала німецьку, англійську педагогіку в Кельні з 1962 по 1965 рік.[2] Її рання кар'єра включала роботу телевізійної дикторки та моделі. Під час поїздки в Італію в 1967 році інтерувалась у П'єра Паоло Пазоліні та Серджо Корбуччі, цей досвід став вирішальним у виборі займатись кіновиробництвом. Починаючи з 1969 року, знімала власні фільми, записувала власні сценарії й продюсувала багато своїх фільмів. Її кіновиробництво складалося з художніх та документальних фільмів, і багато з її фільмів містять сильний автобіографічний компонент.[3]
Ранні фільми критично зачіпають теми праці, міграції та становища жінок в Західній Німеччині. Under the Pavement Lies the Strand був центральним фільмом для німецького жіночого та студентського руху, а також для свого прояву, як режисерки і феміністської кінематографіста. Суперечливий для телебачення фільм Shirin’s Wedding зобразив трагічну загибель турецького мігранта в Німеччині й розглядав питання примусового шлюбу. Сандерс-Брамс проявляла особливу симпатію до робіт Генріха фон Клейста: принаймні три її фільми або засновані, або явно посилаються на цього автора.
Здобула міжнародне визнання з фільмом Germany, Pale Mother, який зачіпає досвід німецьких жінок під час і після нацистського періоду.[4] Як режисерка руху «Нове німецьке кіно», зосереджувала сценарії на проблемах лівих політичних партій.[5]
Останній театральний фільм Geliebte Clara («Кохана Клара») стосувався любовного трикутника між Робертом Шуманом, Кларою Шуман і Йоганнесом Брамсом, що був її далеким родичем. Пізніше зняла свою останню роботу, телевізійний документальний фільм So wie ein Wunder, про музиканта Вернера Хеймана. Фільм показали на німецькому телебаченні у 2012 році.
Фільми Сандерс-Брамс належать до числа найвизначніших з нового німецького кіно, були нагороджені багатьма нагородами на фестивалях в усьому світі. 1982 року була членкинею журі на 32-му Берлінському міжнародному кінофестивалі.[6]
Була нагороджена офіцером французького ордена мистецтв і літератури та членством Академії мистецтв в Берліні.
Померла в Берліні 27 травня 2014 року від раку у віці 73-х років.[7][8]
Спадщина[ред. | ред. код]
За кордоном високо оціненою кінокритикою таких країн, як США, Франція, Японія та Сполучене Королівство. Однак в Німеччині її роботи розглядали під іншим кутом. Німецькі критики розглядали її фільми, як «важкі» і «заплутані». Незадовго до смерті Гельма Сандерс-Брамс сказала: “Перш ніж я помру, я просто хочу зробити останню спробу врятувати мої фільми від забуття в моїй країні й сказати: принаймні, погляньте на них.”[9]
Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]
- Under the Pavement Lies the Strand(Unter dem Pflaster ist der Strand) (1975)
- Das Erdbeben in Chili (1975, TV film)
- Heinrich (1977)
- Німеччина, бліда мати (1980)
- No Mercy, No Future(Die Berührte) (1981)
- The Future of Emily(Flügel und Fesseln) (1984)
- Laputa (1986)
- Felix (Segment: "Er am Ende") (1988)
- Apple Trees (1992)
- Mein Herz – niemandem! (1997)
- Geliebte Clara (2008)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.adk.de/de/akademie/mitglieder/index.htm?we_objectID=51133
- ↑ Sanders-Brahms, Helma (1940—) | Encyclopedia.com. www.encyclopedia.com. Архів оригіналу за 17 червня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
- ↑ Kosta, Barbara (1994). Recasting Autobiography: Women's Counterfictions in Contemporary German Literature and Film. Ithaca, NY: Cornell UP.
- ↑ Linville, Susan E. (1992). The Mother-Daughter Plot in History: Helma Sanders-Brahms's Germany, Pale Mother. New German Critique. № 55. с. 51. doi:10.2307/488289. ISSN 0094-033X.
- ↑ Kupferberg, Audrey. Helma Sanders-BRAHMS profile Director. FilmReference.com. Advameg, Inc. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 12 грудня 2016.
- ↑ Berlinale 1982: Juries. berlinale.de. Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 2 вересня 2010.
- ↑ Helma Sanders-Brahms.
- ↑ Filmemacherin Helma Sanders-Brahms gestorben [Архівовано 27 травня 2014 у Wayback Machine.], stern.de; accessed 25 December 2016.(нім.)
- ↑ “Germany Pale Mother”. @GI_weltweit (англ.). Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 5 квітня 2021.
Література[ред. | ред. код]
- Helma Sanders-Brahms Bibliography [Архівовано 23 грудня 2007 у Wayback Machine.] (via UC Berkeley)
- Tast. B. (1980), Helma Sanders-Brahms, Düsseldorf: Lory, (Issue 8 of Kulleraugen / Materialsammlung) ISBN 3-88842-108-X.
- Knight, J. (1992), Women and the New German Cinema, London: Verso, ISBN 0-86091-352-X
Посилання[ред. | ред. код]
- Гельма Сандерс-Брамс на сайті IMDb (англ.)
