Гельмут Пріесс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гельмут Пріесс
Helmuth Prieß
StB5 – Priess.jpg
Народився 6 березня 1896(1896-03-06)
Німецька імперія Гільдесгайм, Провінція Ганновер
Помер 21 жовтня 1944(1944-10-21) (48 років)
Третій Рейх поблизу Гумбіннен (нині Гусєв), Східна Пруссія
Країна Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Імперська армія Німеччини Рейхсхеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 19141944
Звання General (Wehrmacht) 1.svg Генерал піхоти
Формування 15-та піхотна дивізія
1-ша армія
371-ша піхотна дивізія
Командування XXVII-й армійський корпус
121-ша піхотна дивізія
Війни / битви

Перша світова війна:
Друга світова війна:
Західний фронт

Східний фронт

Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Хрест Воєнних заслуг І класу з мечами
Золотий німецький хрест
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Нагрудний штурмовий піхотний знак

Гельмут Пріесс (нім. Helmuth Prieß; нар.6 березня 1896, Гільдесгайм, Провінція Ганновер — пом. 21 жовтня 1944, поблизу Гумбіннен (нині Гусєв), Східна Пруссія) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал піхоти (1944) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста (1944). Учасник Першої та Другої світових воєн.

Біографія[ред.ред. код]

Гельмут Пріесс народився 6 березня 1896 року у місті Гільдесгайм у прусській провінції Ганновер. 10 серпня 1914 року, після початку Першої світової війни, поступив на військову службу волонтером до 32-го піхотного (2-го Тюрінгського) полку Імперської армії Німеччини. Бився на Західному фронті. 2 червня 1915 отримав перше офіцерське звання лейтенант. Пізніше командував кулеметною ротою штурмового батальйону.

Військова кар'єра

Після війни залишився у лавах збройних сил Веймарської республіки. Командував ротами в піхотних полках у Ганновері та Оснабрюкі. У 1929—1930 роках — на штабних посадах у 2-ій дивізії рейхсверу в Штеттіні. 1 листопада 1930 року присвоєне звання гауптман. З 1 квітня 1937 року Г.Пріесс начальник штабу 15-ої піхотної дивізії вермахту.

З початком Другої світової війни в діючої армії, під час Французької кампанії — оберквартирмейстер 1-ої польової армії генерал-полковника Е. фон Віцлебена.

З 15 березня 1942 року оберст Г.Пріесс призначений командувати 671-м піхотним полком 371-ої піхотної дивізії, яка формувалась у Кельні в VI-му військовому окрузі під час 19-ї хвилі мобілізації Вермахту. Невдовзі 671-й полк був перекинутий до Бельгії, де в районі Беверло (Берінген) продовжилось формування дивізії. На укомплектування з'єднання надходив особовий склад підрозділів 306-ї, 321-ї, 711-ї, 716-ї та 719-ї дивізій, котрі перебували на той час у Північній Франції, Бельгії та Нідерландах.

На початку червня 1942 року полк Г.Пріесса передислокували до Краматорська на південний фас німецько-радянського фронту, де 371-ша дивізія увійшла до складу IV-го армійського корпусу генерала піхоти В. фон Шведлера.

З липня 1942 року Г.Пріесс на чолі свого полку брав активну участь у наступі на Ворошиловград, в операції «Фішрайер», наступі німецького Вермахту на Сталінград. Вів наступальні бої на Дону, за станиці Ніколаєвську й Владимировську. Німецькі підрозділи неодноразово атакували село Абганерове, що знаходилося на середньому обводі оборонного рубежу на підступах до Сталінграду, й стало ареною запеклих боїв. Бої за цей населений пункт тривали 17 днів — село кілька разів переходило з рук в руки. Потім підрозділи полку билися на південних підступах до Сталінграду, за Бекетівку, Стародубівку проти військ 62-ї та 64-ї радянських армій.

Буквально за тиждень до початку стратегічного контрнаступу радянських військ під Сталінградом, оберст Г.Пріесс отримав призначення на посаду командира 121-ої піхотної дивізії, що вела бої на Волховському напрямку у складі 18-ої польової армії генерал-полковника Г. Ліндемана.

1 січня 1943 року Г.Пріессу присвоєне військове звання генерал-майор.

На початку 1943 року 121-ша дивізія перебувала на других позиціях в оборонній системі армії, а згодом вела оборонні та стримуючі бої в районі Смердині. З січня 1944 року з початком Ленінградсько-Новгородської стратегічної наступальної операції відступила в напрямку Луги.

1 лютого 1944 року підрозділи генерала Г.Пріесса взяли участь у німецькому контрнаступі на лузькому напрямку. Наступала з району Уторгош назустріч 12-й танковій дивізії генерал-лейтенанта Е.фон Боденгаузена і 285-ій дивізії охорони генерал-лейтенанта Г.Адольф-Оффенберг-Комарова. В результаті 3 лютого 1944 року німецькі війська оточили радянські війська 7-го стрілецького корпусу (256-та стрілецька дивізія, частина сил 372-ї стрілецької дивізії) і 2-й партизанський полк 5-ї партизанської бригади, котрі прорвалися до шосе Луга — Псков. У подальшому, до 17 лютого 1944 року дивізія активно вела бої, намагаючись знищити оточені війська Червоної армії, але марно. Після цього 121-ша піхотна дивізія відступила на рубіж річки Великої в район Острова.

7 березня 1944 року нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.

До літа 1944 року 121-ша дивізія відступила на рубіж лінії «Пантера» на північний схід від Острова, де перейшла до позиційної оборони. 22-23 червня 1944 року в ході радянського наступу позиції, займані дивізією, були прорвані, дивізія відступила до району Пиляй. З цього району, за підтримки 502-го важкого танкового батальйону, перейшла в контратаку, веде бої за Зуєво. За ці бої дивізія була згадана у Вермахтберіхті.

18-24 липня 1944 року дивізія Г.Пріесса вела бої c 245-ю стрілецькою дивізією на плацдармі, захопленому радянськими військами на західному березі річки Велика в 25 кілометрах на північний схід від Деванісово. У другій половині липня 1944 року німецьке з'єднання з боями відступило в районі Питалово.

27 липня 1944 року генерал-лейтенант Г.Пріесс отримав призначення командиром XXVII-го армійського корпусу, який зазнав нищівного розгрому від радянських військ у ході операції «Багратіон». Попередній командир корпусу генерал піхоти Пауль Фолкерс разом з командирами 78-ої штурмової генерал-лейтенантом Г.Траут та 260-ої піхотної дивізій генерал-майором Г.Кламмом були захоплені в полон.

21 жовтня 1944 року генерал піхоти Г.Пріесс загинув у бою поблизу Гумбіннена (нині Гусєв) у Східній Пруссії.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000) [1986]. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile ((нім.)). Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6. 
  • Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 604.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
генерал артилерії
Мартин Вандель
121. Infanterie Div.png
командир 121-ої піхотної дивізії

11 листопада 1942 — березень 1944
Наступник:
генерал-майор
Ернст Пауер фон Арлау
Попередник:
генерал-лейтенант
Рудольф Бамлер
121. Infanterie Div.png
командир 121-ої піхотної дивізії

27 червня — 10 липня 1944
Наступник:
генерал піхоти
Теодор Буссе
Попередник:
генерал піхоти
Пауль Фолкерс
командир XXVII-го армійського корпусу
27 липня — 21 жовтня 1944
Наступник:
генерал-лейтенант
Вінцент Мюллер