Гельмут Прісс

Гельмут Пріесс
Helmuth Prieß
Народження	6 березня 1896(1896-03-06) Гільдесгайм, Провінція Ганновер
Смерть	21 жовтня 1944(1944-10-21) (48 років) поблизу Гумбіннен (нині Гусєв), Східна Пруссія
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Рейх
Приналежність	Райхсгеер  Рейхсвер  Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	піхота
Роки служби	1914–1944
Звання	генерал від інфантерії
Формування	15-та піхотна дивізія 1-ша армія 371-ша піхотна дивізія
Командування	XXVII-й армійський корпус 121-ша піхотна дивізія
Війни / битви	Перша світова війна: Друга світова війна: Західний фронт Французька кампанія Східний фронт Операція «Барбаросса» Операція «Блау» Воронезько-Ворошиловградська операція Операція «Фішрайер» Сталінградська битва Блокада Ленінграда Мгінська операція (1943) Синявінська операція Ленінградсько-Новгородська операція Новгородсько-Лузька операція Прибалтійська операція (1944)
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Золотий німецький хрест Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу За поранення (нагрудний знак) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Штурмовий піхотний знак в сріблі

Гельмут Прісс (нім. Helmuth Prieß; нар.6 березня 1896, Гільдесгайм, Провінція Ганновер — пом. 21 жовтня 1944, поблизу Гумбіннен (нині Гусєв), Східна Пруссія) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал від інфантерії (1944) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста (1944). Учасник Першої та Другої світових воєн.

Біографія

Гельмут Прісс народився 6 березня 1896 року у місті Гільдесгайм у прусській провінції Ганновер. 10 серпня 1914 року, після початку Першої світової війни, поступив на військову службу волонтером до 32-го піхотного (2-го Тюрінгського) полку Імперської армії Німеччини. Бився на Західному фронті. 2 червня 1915 отримав перше офіцерське звання лейтенант. Пізніше командував кулеметною ротою штурмового батальйону.

Військова кар'єра

• 10 серпня 1914 — волонтер
• 2 червня 1915 — лейтенант
• літо 1925 — обер-лейтенант
• 1 листопада 1930 — гауптман
• 1935 — майор
• 1 серпня 1938 — оберст-лейтенант
• 1 жовтня 1940 — оберст
• 1 січня 1943 — генерал-майор
• 1 липня 1943 — генерал-лейтенант
• 1 жовтня 1944 — генерал від інфантерії

Після війни залишився у лавах збройних сил Веймарської республіки. Командував ротами в піхотних полках у Ганновері та Оснабрюкі. У 1929—1930 роках — на штабних посадах у 2-й дивізії рейхсверу в Штеттіні. 1 листопада 1930 року присвоєне звання гауптман. З 1 квітня 1937 року Г.Пріесс начальник штабу 15-ї піхотної дивізії вермахту.

З початком Другої світової війни в діючої армії, під час Французької кампанії — оберквартирмейстер 1-ї польової армії генерал-полковника Е. фон Віцлебена.

З 15 березня 1942 року оберст Г.Прісс призначений командувати 671-м піхотним полком 371-ї піхотної дивізії, яка формувалась у Кельні в 6-му військовому окрузі під час 19-ї хвилі мобілізації Вермахту. Невдовзі 671-й полк був перекинутий до Бельгії, де в районі Беверло (Берінген) продовжилось формування дивізії. На укомплектування з'єднання надходив особовий склад підрозділів 306-ї, 321-ї, 711-ї, 716-ї та 719-ї дивізій, котрі перебували на той час у Північній Франції, Бельгії та Нідерландах.

На початку червня 1942 року полк Г. Прісса передислокували до Краматорська на південний фас німецько-радянського фронту, де 371-ша дивізія увійшла до складу IV-го армійського корпусу генерала від інфантерії В. фон Шведлера.

З липня 1942 року Г. Прісс на чолі свого полку брав активну участь у наступі на Ворошиловград, в операції «Фішрайер», наступі німецького Вермахту на Сталінград. Вів наступальні бої на Дону, за станиці Ніколаєвську й Владимировську. Німецькі підрозділи неодноразово атакували село Абганерове, що знаходилося на середньому обводі оборонного рубежу на підступах до Сталінграду, й стало ареною запеклих боїв. Бої за цей населений пункт тривали 17 днів — село кілька разів переходило з рук в руки. Потім підрозділи полку билися на південних підступах до Сталінграду, за Бекетівку, Стародубівку проти військ 62-ї та 64-ї радянських армій.

Буквально за тиждень до початку стратегічного контрнаступу радянських військ під Сталінградом, оберст Г. Прісс отримав призначення на посаду командира 121-ї піхотної дивізії, що вела бої на Волховському напрямку у складі 18-ї польової армії генерал-полковника Г. Ліндемана.

1 січня 1943 року Г. Пріессу присвоєне військове звання генерал-майор.

На початку 1943 року 121-ша дивізія перебувала на других позиціях в оборонній системі армії, а згодом вела оборонні та стримуючі бої в районі Смердині. З січня 1944 року з початком Ленінградсько-Новгородської стратегічної наступальної операції відступила в напрямку Луги.

1 лютого 1944 року підрозділи генерала Г.Пріесса взяли участь у німецькому контрнаступі на лузькому напрямку. Наступала з району Уторгош назустріч 12-й танковій дивізії генерал-лейтенанта Е.фон Боденгаузена і 285-ій дивізії охорони генерал-лейтенанта Г. Адольф-Ауффенберг-Комарова. В результаті 3 лютого 1944 року німецькі війська оточили радянські війська 7-го стрілецького корпусу (256-та стрілецька дивізія, частина сил 372-ї стрілецької дивізії) і 2-й партизанський полк 5-ї партизанської бригади, котрі прорвалися до шосе Луга — Псков. Надалі, до 17 лютого 1944 року дивізія активно вела бої, намагаючись знищити оточені війська Червоної армії, але марно. Після цього 121-ша піхотна дивізія відступила на рубіж річки Великої в район Острова.

7 березня 1944 року нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.

До літа 1944 року 121-ша дивізія відступила на рубіж лінії «Пантера» на північний схід від Острова, де перейшла до позиційної оборони. 22—23 червня 1944 року в ході радянського наступу позиції, займані дивізією, були прорвані, дивізія відступила до району Пиляй. З цього району, за підтримки 502-го важкого танкового батальйону, перейшла в контратаку, веде бої за Зуєво. За ці бої дивізія була згадана у Вермахтберіхті.

18-24 липня 1944 року дивізія Г. Пріесса вела бої c 245-ю стрілецькою дивізією на плацдармі, захопленому радянськими військами на західному березі річки Велика в 25 кілометрах на північний схід від Деванісово. У другій половині липня 1944 року німецьке з'єднання з боями відступило в районі Питалово.

27 липня 1944 року генерал-лейтенант Г. Прісс отримав призначення командиром 27-го армійського корпусу, який зазнав нищівного розгрому від радянських військ у ході операції «Багратіон». Попередній командир корпусу генерал від інфантерії Пауль Фелькерс разом з командирами 78-ї штурмової генерал-лейтенантом Г. Траут та 260-ї піхотної дивізій генерал-майором Г. Кламмом були захоплені в полон.

21 жовтня 1944 року генерал від інфантерії Г. Прісс загинув у бою поблизу Гумбіннена (нині Гусєв) у Східній Пруссії.

Нагороди

Перша світова війна

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному

Міжвоєнний період

• Почесний хрест ветерана війни з мечами (20 грудня 1934)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років) (2 жовтня 1936) — отримав всі 3 медалі одночасно

Друга світова війна

• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 1-го класу (25 років) (9 листопада 1939)
• Застібка до Залізного хреста 2-го класу (25 червня 1940)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами
• Хрест Воєнних заслуг 1-го класу з мечами (20 квітня 1942)
• Застібка до Залізного хреста 1-го класу (19 липня 1942)
• Штурмовий піхотний знак в сріблі (9 листопада 1942)
• Німецький хрест в золоті (12 листопада 1942)
• Двічі відзначений у Вермахтберіхт (7 березня і 27 листопада 1944)
• Лицарський хрест Залізного хреста (7 березня 1944)

Див. також

• Гюнтер Блюментрітт
• Фрідріх-Вільгельм Нойманн
• Курт Лібман
• Ойген Ріттер фон Шоберт
• Отто Гітцфельд

Література

• Fellgiebel, Walther-Peer (2000) [1986]. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile ((нім.)) . Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.
• Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 604.

Посилання

• Prieß, Hellmuth. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 4 серпня 2017. (нім.)
• General der Infanterie Helmuth Prieß. на geocities.ws. Архів оригіналу за 10 березня 2018. Процитовано 4 серпня 2017. (англ.)
• Prieß, Helmuth [Архівовано 5 серпня 2017 у Wayback Machine.] — нагороди генерала від інфантерії Пріесса(англ.)