Гельмут Рейманн

Гельмут Рейманн
нім. Hellmuth Reymann
Народився	24 листопада 1892(1892-11-24) або 4 листопада 1892(1892-11-04) Прудник, Прудницький повіт, Опольське воєводство, Республіка Польща
Помер	8 грудня 1988(1988-12-08) (96 років) Ґарміш-Партенкірхен, Верхня Баварія, Баварія, ФРН
Країна	Німеччина
Місце проживання	Ізерлон
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання	Генерал-лейтенант
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Золотий німецький хрест Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медіафайли у Вікісховищі

Гельмут Рейманн (нім. Hellmuth Reymann; 24 листопада 1892, Нойштадт-ін-Обершлезіен — 8 грудня 1988, Гарміш-Партенкірхен) — німецький офіцер, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія

Учасник Першої світової війни. В 1919 році демобілізований і поступив на службу в поліцію. 15 вересня 1935 року переведений у вермахт. З 1 жовтня 1938 року — командир 125-го прикордонного піхотного полку, з 9 листопада 1939 року — 205-го піхотного полку 52-ї піхотної дивізії. Учасник Французької кампанії і німецько-радянської війни. Влітку 1942 року захворів і був відправлений у шпиталь. З 1 жовтня 1942 року — командир 212-ї піхотної, з 1 жовтня 1943 року — 13-ї авіапольової дивізії. В 1944 році відзначився у боях на Волхові і під Лугою. З 1 квітня 1944 року — командир 11-ї піхотної дивізії. Відзначився у боях за Ригу. 6 березня 1945 року призначений бойовим комендантом Берліна, в кінці квітня звільнений Адольфом Гітлером з посади і призначений командувачем неіснуючою армійською групою «Шпрее». 7 травня 1945 року здався американським військам. У вересні 1945 року звільнений.

Звання

• Лейтенант без патенту (22 березня 1912) — одержав патент 22 червня 1912 року.
• Оберлейтенант (18 серпня 1917)
• Оберлейтенант поліції (28 жовтня 1920)
• Гауптман поліції (13 липня 1921)
• Майор поліції (23 березня 1932)
• Майор люфтваффе (1 серпня 1935)
• Майор сухопутних військ (15 жовтня 1935)
• Оберстлейтенант (1 жовтня 1936)
• Оберст (1 червня 1939)
• Генерал-майор (1 жовтня 1942)
• Генерал-лейтенант (15 травня 1943)

Нагороди

• Залізний хрест
  • 2-го класу (16 вересня 1914)
  • 1-го класу (4 березня 1915)
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (10 червня 1917)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (28 листопада 1939)
  • 1-го класу (18 червня 1940)
• Німецький хрест в золоті (22 листопада 1941)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • лицарський хрест (5 квітня 1944)
  • дубове листя (672; 28 листопада 1944)

Література

• Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.421-422 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9

• Die Eichenlaubträger 1940-1945, Deutsches Wehrkundearchiv, 2001
• Buxa, W., Weg und Schicksal der 11. Infanterie-Division, Nebel Verlag GmbH, Eggolsheim, Deutschland, 2004