Гельмінтози

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гельмінтози
Процес звільнення хворого від стьожкового гельмінта. Протяжність тіла гельмінта свідчить про те, що це, скоріше за все, ціп'як бичачий[1] (літографія, Ланглюм (фр. Langlumé), 1823 р.).
Процес звільнення хворого від стьожкового гельмінта. Протяжність тіла гельмінта свідчить про те, що це, скоріше за все, ціп'як бичачий[1] (літографія, Ланглюм (фр. Langlumé), 1823 р.).
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 B65.0-B83.0
DiseasesDB 28826
MeSH C03.335
CMNS: Гельмінтози на Вікісховищі

Гельмінто́зи (англ. helminthiasis) — інфекційні паразитарні хвороби, які спричинюють гельмінти. Гельмінтози у більшості країн світового медичного простору відносять як до паразитарних хвороб, так і до інфекційних хвороб.

Актуальність[ред. | ред. код]

  • 3—е місце в світі по захворюваності серед інфекційних хвороб займають кишкові гельмінтози;
  • 25% населення Землі уражено гельмінтозами;
  • за оцінками близько 100 млн. дітей мають затримку в рості та інші серйозні негаразди через гельмінтози;
  • кожен житель тропіків уражений в середньому 3—4 гельмінтозами, субсахарної Африки — 2—3; Азії, Південної та Центральної Америки — 1;
  • в Європі уражений щонайменше 1 гельмінтозом кожен третій житель;
  • на території Україні можуть зустрічатися близько 30 гельмінтозів.
Нематода Gongylonema pulchrum в слизовій оболонці нижньої губи людини.

Поширеність[ред. | ред. код]

  • приблизно 2 мільярди людей страждають на геогельмінтози по всьому світі[2];
  • ентеробіоз в розвинених країнах помірного клімату уражає від 10 до 90% населення;
  • у світі хворіє на аскаридоз 1,22 мільярда людей, більше 600 тисяч помирає, переважно дітей[3];
  • на трихоцефальоз страждають близько 795 млн людей, у зоні тропіків і субтропіків інвазію виявляють у 40—50% дитячого населення, в зоні помірного клімату — до 36%. У деяких тропічних країнах рівень ураженості місцевого населення досягає 90%[4];
  • близько 1,4 мільярда людей в 73 країнах потенційно можуть бути заражені на лімфатичні філяріози, близько 120 млн хворіють, а 40 млн. людей через ці хвороби є інвалідами[5];
  • на анкілостомідоз та некатороз страждають 1,05 мільярдів жителів планети. В Індії через них економічні втрати складають 842 млн. доларів США на рік. 40 млн вагітних мають анемію через ці гельмінтози[6];
  • шистосомози потенційно загрожують 700 млн. людей в світі в 78 країнах, а 249 млн. є зараженими і отримують відповідне лікування[7];
  • стронгілоїдозом уражені близько 100 млн. осіб[8];
  • сліпота від онхоцеркозу на сьогодні реєструється у 31-й країні Африки і 5-ти країнах Південної Америки[9]
  • трематодозами уражено близько 50 млн осіб у світі[10].

В Україні офіційно щорічно реєструється 400–600 тис. захворілих, переважно на ентеробіоз й аскаридоз.

Загальні клінічні прояви гельмінтозів[ред. | ред. код]

Шкірні висипання при церкаріївому дерматозі — «свербіжі купальщика», ураженні личинками трематод.

У клінічному перебігу гельмінтозів виділяють:

  • Гостра фаза тривалістю від 1 тижнів до 3 місяців з можливими проявами у вигляді:
    підвищення температури тіла;
    шкірних висипань;
    лімфаденопатії;
    еозинофілії та гіпереозінофілії;
    різноманітних органних ушкоджень.
  • Хронічна фаза (патогенний вплив на людський організм визначається видом, локалізацією і способом харчування гельмінта, інтенсивністю інвазії), яка проявляється:
    порушенням харчування хворого;
    анемізацією;
    механічним пошкодженням тканин у зоні паразитування гельмінта;
    алергічними і токсичними реакціями;
    зниженням загальної та місцевої реактивності;
    канцерогенною дією.

Такі виражені клінічні й лабораторні прояви спостерігаються при масивних інвазіях, серйозних супутніх захворюваннях, загальному ослабленні організму. При невеликих рівнях зараження гостра й, навіть, хронічна фази можуть перебігати малосимптомно або, взагалі, приховано.

Методи підтвердження гельмінтозів і їх збудників у організмі людини[ред. | ред. код]

Проглотида бичачого ціп'яка при мікроскопії.

Сучасні методи діагностики глистяних інвазій на сьогодні включають:

  • мікроскопічний:
  • копровоскопія з використанням різних методик:
- нативний мазок фекалій для виявлення яєць гельмінтів;
- товстий мазок фекалій з целофаном по Като для виявлення яєць гельмінтів;
- після зіскрібку з періанальних складок для виявлення яєць та гострика;
- методика липкої стрічки Грехема;
- методика Гіммельфарба при ентеробіозі;
- методика мікросокпії калу після попереднього збагачення флотацією чи осадженням (методики Телемана, Фюлеборна, Калантарян, Рітчі та ін.);
- методика очищення калу детергентами (пральні порошки) від супутніх біологічних домішок;
- методика мікроскопії консервованих мазків фекалій після очищення калу детергентами;
  • виявлення живих личинок гельмінтів (закручування по Шульману, методики Бермана, Брумпта, Харада-Морі та ін.) — методика прямої мікроскопії проглотид стрічкових гельмінтів,
  • методика мікроскопії на яйця дуоденального вмісту, мокротиння, сечі, крові, тощо при позакишкових гельмінтозах;
Личинки трихінел у м'язах людини.
  • патоморфологічний — дослідження біоптатів м'язів при трихінельозі, тканин при цистицеркозі тощо;
  • цитологічний — дослідження вмісту паразитарних кіст при ехінококозі й альвеококозі;
  • серологічний — різного роду серологічні реакції (РНГА, РЗК, РІФ та ін.);
  • топічна діагностика — ультразвукове дослідження органів, МРТ, КТ та ін.

Лікування гельмінтозів[ред. | ред. код]

Принципи лікування гельмінтозів[ред. | ред. код]

Повинні відповідати наступному:

  • призначення протигельмінтних препаратів необхідно проводити з урахуванням особливостей паразита;
  • при масивній інвазії, особливо у дітей, щоб уникнути токсичних реакцій внаслідок масивної загибелі гельмінтів, слід починати протигельмінтну терапію з половинної дози препарату;
  • терапія повинна бути комплексною, спрямованої не тільки на знищення гельмінта, але і на ліквідацію наслідків його життєдіяльності: алергічних розладів, анемії (дифілоботріоз), запалення жовчовивідних шляхів (опісторхоз) та ін.;
  • лікування повинно проводиться під суворим контролем паразитологічних методів — для вирішення питання, чи відбулась повна санація хворого від гельмінта;

Препарати для сучасного лікування гельмінтозів[ред. | ред. код]

Синтетичні препарати поділяють на:

Інші види лікування[ред. | ред. код]

Видалення дирофілярії з ока людини.

При деяких гельмінтозах на перший план виступає хірургічне лікування — при дирофіляріозі, ехінококозі, альвеококозі, цистицеркозі тощо. При певних кишкових гельмінтозах важливим фактором в лікуванні є введення кисню усередину кишечника. Можливе використання рослинних протигельмінтних препаратів (полин цитварний квітки (Flores Cinae), пижмі квітки (Flores Tanaceti), насіння гарбуза (Semen cucurbitae), хоча їхня ефективність менша, аніж у синтетичних препаратів.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Ліки для вигнання глистів («умертвіння черв'яків»), описання яких містить папірус Еберса, включає серед інших компонентів і «кісточки фініків і рослини дісарт по 1/8 частини, солодкого пива — 25 частин». Пропис закінчується словами: «зварити, змішати, випити — вийде зараз». Арнольд з Віланова — один з авторів Салернського Кодексу здоров'я (Regimen Sanitatis Salernitanum) на початку XIV ст. рекомендує інший засіб: «Не цурайтесь від м'яти за те, що вона не поспішно з живота і шлунка глистів та черв'яків виганяє».
  • Ібн-Сіна (980–1037) наводить такі ознаки наявності у хворого паразитичних черв'яків: слинотеча, нудота та метеоризм після їжі, скрип зубами, особливо уві сні. Для лікування «демонів» аскарид, Ібн-Сіна рекомендує пити настій цитварного полину з молоком, а від гостриків приймати оман та чистотіл з цукром, запиваючи водою. Ці рекомендації з точки зору сучасної медицини не викликають заперечень, хоча, безумовно, сучасні препарати є значно більш ефективними і менш токсичними.
  • Митрополит Серафим (Чичагов), у своїх «Медицини бесідах» дає рецепт: «Дві столові ложки очищеного гарбузового насіння дрібно потовкти, і залити чотирма ложками спирту. Настоювати три дні. Процідити і приймати теж три дні. Схема прийому: по двадцять крапель настоянки на столову ложку води щогодини».

Профілактика гельмінтозів[ред. | ред. код]

Включає комплекс заходів — санітарний благоустрій населених місць, охорона ґрунту і води від забруднення фекаліями, знешкодження нечистот, призначених для добрив, а також систематична боротьба з мухами. Сувора ветеринарна експертиза м'ясних продуктів на наявність трихінел, фін бичачого й свинячого цип'яків тощо.
Ретельне миття рук перед їжею, після відвідування туалету, контакту з землею. Ретельне миття овочів, ягід і фруктів; достатня термічна обробка м'ясних і рибних продуктів. Бажано утримуватися від купання в забруднених прісних водоймах, розташованих неподалік від пасовищ, водопоїв тварин та ін.[12]
Широка санітарна пропаганда серед населення. При появі підозри про наявність гельмінтів — звернутися до лікаря. Потрібно масове планове обстеження населення з метою виявлення та лікування інвазованих гельмінтами.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Досягає іноді у кишечнику людей до 10 м в довжину. Протяжніше його стьожковик широкий — до 12-14 м, але він у Франції (звідки літографія) не зустрічається.
  2. Soil-transmitted helminth infections. Fact sheet N°366. Updated March 2016 [1]
  3. Water related diseases. Ascariasis [2]
  4. World Health Organization and partners unveil new coordinated approach to treat millions suffering from neglected tropical diseases. [3]
  5. Lymphatic filariasis. Fact sheet N°102. Updated March 2014 [4]
  6. Water Sanitation Health Water-related diseases. Anaemia [5]
  7. Schistosomiasis. Fact sheet N°115. Updated February 2014 [6]
  8. Neglected tropical diseases. Strongyloidiasis [7]
  9. Onchocerciasis. Fact sheet N°374. Updated March 2014 [8]
  10. Foodborne trematodiases. Fact sheet N°368. Updated April 2014 [9]
  11. Вказані міжнародні непатентовані назви ліків, що є зареєстровані в Україні на 2016 р.
  12. [10]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина». — 2012. — С. 778 (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-214-3
  • Возіанова Ж. І.  Інфекційні і паразитарні хвороби: В 3 т. — К.:"Здоров'я", 2008. — Т.1.; 2—е вид., перероб. і доп. — 884 с. ISBN 978-966-463-012-9
  • А. М. Бронштейн, А. К. Токмалаев. Паразитарные болезни человека. Протозоозы и гельминтозы. — Москва. Изд-во Российского Университета Дружбы Народов. — 2004 г. — 206 с. ISBN 5-209-01361-8 (рос.)
  • Паразитарные болезни человека (Шабловская Е. А., Падченко И. К., Мельник М. Н. и др.).  — К.:Здоров'я, 1984. — 160 с. (рос.)
  • А. М. Зюков за участі Б. Я. Падалки. Гострі інфекційні хвороби та гельмінтози людини. — 2е вид., доп. — Державне медичне видавництво УРСР. Київ. — 1947 р.— 394 с.

Посилання[ред. | ред. код]