Гельсінкі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гельсінкі
фін. Helsinki
швед. Helsingfors
Helsinki.vaakuna.svg
Герб
Вид на Гельсінкі з Південної гавані, зокрема на Кафедральний собор, травень 2002 року
Вид на Гельсінкі з Південної гавані, зокрема на Кафедральний собор, травень 2002 року
Основні дані
Країна Фінляндія Фінляндія
Провінція Уусімаа
Перша згадка 1550
Населення 559 330 осіб
Площа 686 км²
Часовий пояс UTC+2, влітку UTC+3
Телефонний код +358-9
Географічні координати 60°10′00″ пн. ш. 24°58′00″ сх. д. / 60.16667° пн. ш. 24.96667° сх. д. / 60.16667; 24.96667Координати: 60°10′00″ пн. ш. 24°58′00″ сх. д. / 60.16667° пн. ш. 24.96667° сх. д. / 60.16667; 24.96667
Місцева влада
Веб-сторінка hel.fi
Карта
Гельсінкі (Фінляндія)
Гельсінкі
Гельсінкі

Ге́льсінкі, Хе́льсінкі, Ге́льсинки[1][2][3] (фін. Helsinki; швед. Helsingfors, Гельсінґфорс) — столиця Фінляндії. Розташований на півдні країни, на березі Фінської затоки Балтійського моря; адміністративний, політичний, економічний і освітньо-культурний центр країни. Населення міста — 559 тисяч осіб, разом з передмістями (Великі Гельсінкі) — 1,3 мільйони осіб.

Символами Гельсінкі вважаються вивірка та клен.

Населення[ред.ред. код]

Динаміка чисельності населення міста (з агломерацією)
Рік Населення
1550 1 500
1700 4 000
1750 6 000
1800 15 000
1850 50 000
1875 100 000
1900 180 000
1930 400 000
1950 610 000
1975 900 000
2004 1 240 000

Населення міста станом на 2009 рік — 559 тисяч жителів. Іноземні громадяни складають близько 10 % населення міста. Два міста, що прилягають до Гельсінкі:

Гельсінкі разом з містами-супутниками Вантаа, Еспоо та Кауніайнен утворює столичний регіон з населенням понад мільйон осіб. Населення Великого Гельсінкі, територія якого включає 12 комун, перевищує 1 300 000 осіб.

Мовна ситуація[ред.ред. код]

В часи входження Фінляндії до Швеції у Гельсінкі переважало шведськомовне населення, насамперед серед дворян. У 1870 році, коли Фінляндія входила до складу Російської імперії, панівними офіційними мовами в місті були: шведська — 57 %, фінська — 25,9 %, російська — 12,1 %; були поширені також німецька (1,8 %) та інші мови (3,2 %).

До 1890 року завдяки міграції фінських селян до міст, і політиці російської влади, зацікавленої у послабленні шведського впливу, співвідношення стало таким: 45,6 % — шведська мова, 45,5 % — фінська, 6 % — російська і 2,9 % — інші.

У теперішній час офіційними у Гельсінкі визнаються дві мови — фінська і шведська, при цьому 86 % населення міста розмовляють фінською, 6 % — шведською, близько 4 % вважають рідною російську мову і ще 4 % — інші мови.

Муніципалітет[ред.ред. код]

Центральна Сенатська площа

Рада депутатів Гельсінкі складається з 85 осіб, яких обирають жителі строком на 4 роки.

Роль депутатів — виконання сподівань громадян, постановка перед муніципалітетом завдань загального та економічного характеру та контроль за їх виконанням, а також проведення політики підвищення активності громадян і створення умов для можливості впливу на рішення муніципальної влади.

До функцій депутатів входить вирішення повсякденних завдань муніципалітету, питань фінансування і ведення економічної діяльності, питань надання послуг громадянам, вибір ревізорів та членів виконавчих органів, затвердження бюджету тощо.

Історія Гельсінкі[ред.ред. код]

Місто Гельсінкі засноване в 1550 році за наказом шведського короля Густава Вази в гирлі ріки Вантаа. У 1643 році його перенесли південніше — на сучасне місце, що було пов'язано тим, що гавань виявилась надто мілкою.

В ході Великої Північної війни, у травні та липні 1713 року, а також 24 серпня 1742 року, в ході російсько-шведської війни 174143 років, місто захоплювали війська Російської імперії.

Середмістя Гельсінкі у 1820 році, тобто перед великою реконструкцією. Малюнок К. Л. Енгеля

У 1748 році на островах поблизу Гельсінкі шведами було розпочато будівництво фортеці Свеаборг (по-фінськи Суоменлінна), покликаної захистити місто з моря. У результаті почалося зростання міста, з'явилися перші міські кам'яниці. Проте столицею шведської Фінляндії залишалось Турку (Або).

18 лютого 1808 року, в ході нової російсько-шведської війни, місто знову було захоплено російськими військами і остаточно закріпилося за росіянами у 1809 році за Фредріксгамнським договором.

У 1812 році, через 3 роки після приєднання Фінляндії до Російської імперії, Гельсінкі було проголошено столицею Великого князівства Фінляндського. Гельсінкі стає значним культурним центром, так 1873 року в місті заснували оперний театр, а 1882 році — Інститут музики.

Починаючи від 1917 року Гельсінкі — столиця незалежної Фінляндії.

По закінченні Другої світової війни місто стрімко розвивається. 1952 року Гельсінкі приймали Літні Олімпійські ігри 1952, у 1971 та 1994 роках — чемпіонати Європи з легкої атлетики, а в 2007 році — конкурс «Євробачення»

У 2000 році місто відсвяткувало своє 450-річчя й було «Культурною столицею Європи», а в 2012-му стане «Світовою столицею дизайну».

Економіка[ред.ред. код]

Kamppi Center, торгівельно-транспортний комплекс у районі Камппі

На сьогодні Гельсінкі є центром регіону Великі Гельсінкі — економічної зони з 1,3 млн жителів та 660 тис. робочих місць. Столичний регіон формує близько 1/3 ВВП Фінляндії, а показник ВВП на душу населення тут приблизно в 1,3 рази більший ніж пересічний по країні[4].

Валова вартість Гельсінського столичного району вдвічі перевищує пересічні показники з 27 європейських метрополій, які дорівнюють даним, наприклад, по Стокгольму чи Парижу. І ця валова вартість останнім часом (2000-ні) стабільно демонструє щорічне зростання на рівні близько 4 %[5].

83 із 100 найбільших фінських компаній мають власні штаб-квартири у Великому Хельсінкі (в тому числі і спільна фінсько—шведська лісопромислова компанія Stora Enso). Дві третини з 200 найбільш високооплачуваних управлінців-менеджерів Фінляндії проживають у Великому Хельсінкі і 42 % — безпосередньо в місті[6].

Транспорт[ред.ред. код]

У Гельсінкі діють міжнародні аеропорти Гельсінкі-Вантаа, через який проходить близько 90 % рейсів на території Фінляндії, і Гельсінкі-Мальме.

У місті — великий порт, звідки здійснюються міжнародні пасажирські перевезення по всьому Балтійському морі. Поромні компанії Tallink Silja, Viking Line, Finnlines, Stella Lines забезпечують регулярні цілорічні відправлення в Таллінн, Стокгольм , Росток, Любек /Травемюнде, Санкт-Петербург.

Гельсінкі — важливий північноєвропейський залізничний вузол. У грудні 2010 року, зокрема, був пущений новий потяг «Алегро» між Гельсінкі та Санкт-Петербургом, що скоротив час у дорозі між містами до 3,5 годин. Нині здійснюються дослідження та ведуться роботи з проектування підводного залізничного тунелю між Гельсінкі і Таллінном — його можлива довжина становить 60-80 км, орієнтовний термін будівництва — 10-15 років.

Гельсінський трамвай

Громадський транспорт у Гельсінкі представлений метрополітеном, трамваями (у центрі і прилеглих до нього частинах міста), автобусами, приміськими потягами і муніципальними поромними лініями Кауппаторі—Суоменлінна, Катаянокка—Суоменлінна і Хаканіємі—Суоменлінна. Громадський транспорт у місті управляється міським транспортним управлінням Гельсінкі (фін. HKL, Helsingin kaupungin liikennelaitos, швед. HST, Helsingfors stads trafikverk).

Гельсінкі чітко поділяється на дві частини — історичну західну і сучаснішу східну (Itä-Helsinki,Östra Helsingfors), які сполучаються єдиною лінією метрополітену, а також великою мережею автодоріг.

У теплу пору року в Гельсінкі в 2000-х роках діяв сервіс безкоштовних громадських велосипедів CityBike — з численних велостоянок у середмісті кожен бажаючий міг узяти тимчасово велосипед під невелику грошову заставу для пересування у міському центрі, однак у 2010 році дія цієї програми була призупинена[7].

Географія і клімат[ред.ред. код]

Місто розташоване в скелястій місцевості. Історичний центр міста розташований на півострові з сильно порізаною береговою лінією. Перепади висот у місті значні, а скелі — звична складова пейзажу. На річках у межах міста є водоспади.

Клімат Гельсінкі — помірний, перехідний між континентальним і морським. Зима у місті — тривала і сніжна, літо — прохолодне й коротке. Максимум опадів припадає на осінь.

Клімат Гельсінкі (Helsinki) (Kaisaniemi)
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру
Абсолютний максимум, °C 8,5 11,8 15,1 21,9 27,6 30,9 34,0 31,2 26,2 17,5 11,6 9,8
Середній максимум, °C −1,7 −2,3 1,2 6,8 14,0 18,7 20,9 19,3 14,9 8,6 3,6 0,2
Середня температура, °C −4,3 −5 −1,5 3,6 10,0 14,9 17,3 16,0 11,0 6,2 1,4 −2,4
Середній мінімум, °C −6,9 −7,7 −4,2 0,4 6,0 11,0 13,7 12,6 8,1 3,8 −0,8 −5
Абсолютний мінімум, °C −34,3 −31,5 −24,5 −16,3 −4,8 0,7 5,4 2,8 −4,5 −11,6 −18,6 −29,5
Норма опадів, мм 47 36 38 36 32 49 62 78 66 73 68 58
Джерело: Статистика за період 1971–2000[8]

Стандарти життя і соціальна сфера[ред.ред. код]

Гельсінкі — традиційний лідер різноманітних рейтингів міст і столиць світу, які враховують різні параметри, від рівня життя та комфорту, до екологічної ситуації[9][10], при чому за екологічними показниками Гельсінкі не раз визначались «найчистішою» європейською столицею.

Одним із яскравих свідчень підходів влади до екології і стандартів життя є водопровідна вода відмінної якості, яка постачається у квартири містян одним з найдовших (120 км) тунелем Пяйянне (Päijänne Water Tunnel), а бутильована вода з-під крана у Гельсінкі продається навіть у низці країн світу[11].

Столиця Фінляндії має 31 медичний центр та 8 лікарень, численні заклади культури (див. тут), 70 муніципальних дитячих майданчиків, 25 пляжів, 902 ресторани та 44 готелі. І це при тому, що містом з населенням 560 тисяч мешканців керує лише 85 депутатів.

Освіта[ред.ред. код]

У Гельсінкі налічується 190 загальноосвітніх шкіл, 41 середня школа та 15 професійно-технічних інститутів. Половина з 41 середніх шкіл є приватними або державними, решта — муніципальними. Вищу освіту в місті можна здобути у 8 університетах і 4 політехнічних вишах.

Гельсінські уіверситети:

Політехнічні виші міста:

  • Університет прикладних наук Haaga-Helia;
  • Муніципальний Університет прикладних наук;
  • Гельсінська політехніка «Аркада».

Культура[ред.ред. код]

Гельсінкі — найбільший культурний осередок країни, тут працюють заклади культури і дозвілля державного і муніципального значення: близько 10 театрів і концертних зал, понад 70 музеїв, близько 50 кінотеатрів, 50 філіалів міських бібліотек і насамперед Національна бібліотека Фінляндії. Визнанням високого культурного рівня міста стало обрання Гельсінкі культурною столицею Європи в 2000 році.

Театри і культурні центри[ред.ред. код]

Фінський національний театр розташований в самому центрі Гельсінкі перед площею Раутатіенторі

У Гельсінкі розташований Національний оперний театр Фінляндії, а також безліч театрів, серед яких Фінський національний театр, Театр Савой, Міський театр Гельсінкі, Олександрівський театр, Ляльковий театр Сампо[12].

Центром проведення виставок і фестивалів є «культурна фабрика Korjaamo» (Kulttuuritehdas Korjaamo), зведена 2004 року.

Музеї[ред.ред. код]

Головні гельсінські музеї:

Персоналії[ред.ред. код]

  • Йорн Доннер — фінський шведськомовний письменник, режисер, сценарист, продюсер, кінокритик, актор.

Посольство України[ред.ред. код]

Посольство України у Фінляндії
Vähäniityntie 9
00570 Helsinki

Посилання[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]