Перейти до вмісту

Гельсінкі

Редагувати посилання
Координати: 60°10′15″ пн. ш. 24°56′15″ сх. д. / 60.170833333333° пн. ш. 24.9375° сх. д. / 60.170833333333; 24.9375
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гельсінкі
фін. Helsinki
швед. Helsingfors
Герб Прапор
Герб Гельсінкі Редагувати інформацію у Вікіданих Прапор Гельсінкі
Зверху вниз зліва направо: Катедральний собор, вигляд на центр міста з вежі Ероттаян, Свеаборг, Музей сучасного мистецтва «Кіасма», будівля парламенту, вигляд на центр міста з боку готелю «Torni», пляж Аурінколагті
Зверху вниз зліва направо: Катедральний собор, вигляд на центр міста з вежі Ероттаян, Свеаборг, Музей сучасного мистецтва «Кіасма», будівля парламенту, вигляд на центр міста з боку готелю «Torni», пляж Аурінколагті
Зверху вниз зліва направо: Катедральний собор, вигляд на центр міста з вежі Ероттаян, Свеаборг, Музей сучасного мистецтва «Кіасма», будівля парламенту, вигляд на центр міста з боку готелю «Torni», пляж Аурінколагті
Основні дані
60°10′15″ пн. ш. 24°56′15″ сх. д. / 60.170833333333° пн. ш. 24.9375° сх. д. / 60.170833333333; 24.9375
Країна  Фінляндія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Адмінодиниця Уусімаа Редагувати інформацію у Вікіданих
Столиця для Фінляндія Редагувати інформацію у Вікіданих

Межує з

— сусідні нас. пункти
Еспоо[2][3], Вантаа[4][3], Сіпооd[5][3] Редагувати інформацію у Вікіданих ?
Засновано 12 червня 1550[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Площа 214,42 км²[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Населення 694 392 осіб (31 грудня 2025)[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Висота НРМ 17 м Редагувати інформацію у Вікіданих
Найвища точка Ківікко Редагувати інформацію у Вікіданих
Водойма Фінська затока, Вантаа Редагувати інформацію у Вікіданих
Клімат теплий вологий континентальний (Dfb)d Редагувати інформацію у Вікіданих
Офіційна мова фінська[9][10][11] і шведська[9][10][11] Редагувати інформацію у Вікіданих
Телефонний код 09 Редагувати інформацію у Вікіданих
Часовий пояс UTC+2, Східноєвропейський час, східноєвропейський літній час і UTC+3 Редагувати інформацію у Вікіданих
GeoNames 658225, 658226
OSM r34914  ·R
Поштові індекси 00100–00990 Редагувати інформацію у Вікіданих
Міська влада
Мер Гельсінкіd Редагувати інформацію у Вікіданих Daniel Sazonovd Редагувати інформацію у Вікіданих
Вебсайт hel.fi Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
Мапа
CMNS: Гельсінкі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ге́льсінкі[a] — столиця й найбільше місто Фінляндії, розташоване на березі Фінської затоки Балтійського моря; адміністративний, політичний, економічний і освітньо-культурний центр країни.

Символами міста є вивірка й клен.

Географія і клімат

[ред. | ред. код]

Місто розташоване в скелястій місцевості. Історичний центр міста — на півострові з сильно порізаною береговою лінією. Перепади висот у місті значні, а скелі — звична складова частина пейзажу. На річках у межах міста є водоспади.

Клімат Гельсінкі помірний, перехідний між континентальним і морським. Зима в місті — тривала і сніжна, літо — прохолодне й коротке. Максимум опадів припадає на осінь.

Клімат Гельсінкі (Helsinki) (Kaisaniemi)
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд.
Абсолютний максимум, °C 8,5 11,8 15,1 21,9 27,6 30,9 34,0 31,2 26,2 17,5 11,6 9,8
Середній максимум, °C −1,7 −2,3 1,2 6,8 14,0 18,7 20,9 19,3 14,9 8,6 3,6 0,2
Середня температура, °C −4,3 −5 −1,5 3,6 10,0 14,9 17,3 16,0 11,0 6,2 1,4 −2,4
Середній мінімум, °C −6,9 −7,7 −4,2 0,4 6,0 11,0 13,7 12,6 8,1 3,8 −0,8 −5
Абсолютний мінімум, °C −34,3 −31,5 −24,5 −16,3 −4,8 0,7 5,4 2,8 −4,5 −11,6 −18,6 −29,5
Норма опадів, мм 47 36 38 36 32 49 62 78 66 73 68 58
Джерело: Статистика за період 1971–2000[15]

Історія

[ред. | ред. код]

Місто Гельсінкі засновано в 1550 році наказом шведського короля Густава I Вази в гирлі річки Вантаа. У 1643 році його перенесли південніше — на сучасне місце, що було пов'язано з тим, що гавань виявилась надто мілкою.

У ході Великої Північної війни, у травні й липні 1713 року, а також 24 серпня 1742 року, у ході Російсько-шведської війни 1741—1743 років, місто захоплювали війська Російської імперії.

Середмістя Гельсінкі 1820 року, тобто перед великою реконструкцією. Малюнок К. Л. Енгеля

У 1748 році на островах поблизу Гельсінкі шведи розпочали будівництво фортеці Свеаборг (фінською Суоменлінна), покликаної захистити місто з моря. У результаті почалося зростання міста, з'явилися перші міські кам'яниці. Проте столицею шведської Фінляндії залишалося Турку (Або).

18 лютого 1808 року, у ході нової Російсько-шведської війни 1808—1809 років, місто знову захопили російські війська, а в 1809 році воно остаточно закріпилося за росіянами за Фредріксгамнським договором.

У 1812 році, через три роки після приєднання Фінляндії до Російської імперії, Гельсінкі проголошено столицею Великого князівства Фінляндського. Гельсінкі стало значним культурним центром: У 1873 році в місті засновано оперний театр, у 1882-му — Інститут музики.

Починаючи від 1917 року Гельсінкі — столиця незалежної Фінляндії.

У роках Другої світової війни місто зазнало 50 бомбардувальних нальотів радянської авіації, але завдяки дієвості столичної протиповітряної оборони і заходам із дезорієнтації літаків противника на місто впало лише 5 % бомб, ураховуючи й ті, що розірвалися в нежитлових паркових зонах. Це дало змогу пережити рекордну кількість бомбардувань з мінімальними втратами.

Після Другої світової війни місто стрімко розвивалося. У 1952 році Гельсінкі приймало Літні Олімпійські ігри, у 1971 та 1994 роках — чемпіонати Європи з легкої атлетики, а у 2007-му — конкурс «Євробачення».

У 2000 році місто відсвяткувало своє 450-річчя й було Культурною столицею Європи, а у 2012-му було Світовою столицею дизайну.

Населення

[ред. | ред. код]
Динаміка чисельності населення міста (з агломерацією)
Рік Населення
1550 1 500
1700 4 000
1750 6 000
1800 15 000
1850 50 000
1875 100 000
1900 180 000
1930 400 000
1950 610 000
1975 900 000
2004 1 240 000

Населення міста станом на рік — 675 тисяч жителів (2023)[16]. Іноземні громадяни становлять приблизно 18 % населення міста. Два міста, що прилягають до Гельсінкі:

Гельсінкі разом з містами-супутниками Вантаа, Еспоо та Кауніайнен утворює столичний регіон з населенням понад мільйон осіб. Населення Великого Гельсінкі, територія якого включає 12 комун, перевищує 1 500 000 осіб.

Мовна ситуація

[ред. | ред. код]

У часи входження Фінляндії у склад Швеції в Гельсінкі переважало шведськомовне населення, насамперед представники шляхти. У 1870 році, коли Фінляндія входила у склад Російської імперії, панівними офіційними мовами в місті були шведська (57 %), фінська (25,9 %), російська (12,1 %); були поширені також німецька (1,8 %) та інші мови (3,2 %).

До 1890 року завдяки міграції фінських селян до міст і політиці російської влади, зацікавленої в послабленні шведського впливу, співвідношення стало таким: 45,6 % — шведська мова, 45,5 % — фінська, 6 % — російська і 2,9 % — інші.

У теперішній час офіційними в Гельсінкі визнаються дві мови — фінська і шведська, при цьому 86 % населення міста розмовляють фінською, 6 % — шведською, близько 4 % уважають рідною російську мову і ще 4 % — інші мови.

Муніципалітет

[ред. | ред. код]
Центральна Сенатська площа

Рада депутатів Гельсінкі складається з 85 осіб, яких обирають жителі строком на чотири роки.

Роль депутатів — виконання запитів громадян, постановка перед муніципалітетом завдань загального та економічного характеру та контроль за їх виконанням, а також проведення політики підвищення активності громадян і створення умов для можливості впливу на рішення муніципальної влади.

До функцій депутатів входить вирішення повсякденних завдань муніципалітету, питань фінансування і ведення економічної діяльності, питань надання послуг громадянам, вибір ревізорів та членів виконавчих органів, затвердження бюджету тощо.

Економіка

[ред. | ред. код]
Kamppi Center, торговельно-транспортний комплекс у районі Камппі

Гельсінкі є центром регіону Великий Гельсінкі — економічної зони з 1,3 млн жителів та 660 тис. робочих місць. Столичний регіон формує близько 1/3 ВВП Фінляндії, а показник ВВП на душу населення тут приблизно в 1,3 раза більший ніж пересічний по країні[17].

Валова вартість Гельсінського столичного району вдвічі перевищує пересічні показники з 27 європейських метрополій, які дорівнюють даним, наприклад, по Стокгольму чи Парижу. І ця валова вартість останнім часом (2000-ні) стабільно демонструє щорічне зростання на рівні близько 4 %[18].

83 зі 100 найбільших фінських компаній мають власні штаб-квартири у Великому Гельсінкі (у тому числі й спільна фінсько-шведська лісопромислова компанія Stora Enso). Дві третини з 200 найбільш високооплачуваних управлінців-менеджерів Фінляндії проживають у Великому Гельсінкі і 42 % — безпосередньо в місті[19].

Транспорт

[ред. | ред. код]
Центральний вокзал Гельсінкі
Гельсінський трамвай

Біля Гельсінкі, у місті Вантаа, діє міжнародний аеропорт Гельсінкі-Вантаа, через який проходить майже 90 % рейсів на території Фінляндії.

У місті — великий порт, звідки здійснюються міжнародні пасажирські перевезення по всьому Балтійському морю. Поромні компанії Tallink Silja, Viking Line, Finnlines, Stella Lines забезпечують регулярні цілорічні відправлення в Таллінн, Стокгольм, Росток, Любек/Травемюнде, Санкт-Петербург.

Гельсінкі — важливий північноєвропейський залізничний вузол. У грудні 2010 року, зокрема, був пущений новий потяг Allegro між Гельсінкі та Санкт-Петербургом, що скоротив час у дорозі між містами до 3,5 год. Нині здійснюються дослідження й ведуться роботи з проєктування підводного залізничного тунелю між Гельсінкі й Таллінном — його можлива довжина становить 60—80 км, орієнтовний термін будівництва — 10—15 років.

Громадський транспорт у Гельсінкі представлений метрополітеном, трамваями (у центрі і прилеглих до нього частинах міста), автобусами, приміськими потягами і муніципальними поромними лініями Кауппаторі — Суоменлінна, Катаянокка — Суоменлінна і Гаканіемі — Суоменлінна. Громадський транспорт у місті управляється міським транспортним управлінням Гельсінкі (фін. HKL, Helsingin kaupungin liikennelaitos, швед. HST, Helsingfors stads trafikverk).

Гельсінкі чітко поділяється на дві частини — історичну західну і сучаснішу східну (Itä-Helsinki, Östra Helsingfors), які сполучаються єдиною лінією метрополітену, а також великою мережею автодоріг.

Докладніше: Гельсінський метрополітен

У теплу пору року в Гельсінкі у 2000-х роках діяв сервіс безкоштовних громадських велосипедів CityBike — з численних велостоянок у середмісті кожен охочий міг узяти тимчасово велосипед під невелику грошову заставу для пересування в міському центрі, однак у 2010 році дія цієї програми була призупинена[20].

Стандарти життя і соціальна сфера

[ред. | ред. код]
Темппеліаукіо
Темппеліаукіо — лютеранська церква побудована прямо в скелі

Гельсінкі — традиційний лідер різноманітних рейтингів міст і столиць світу, які враховують різні параметри, від рівня життя та комфорту, до екологічної ситуації[21][22], причому за екологічними показниками Гельсінкі не раз визначались «найчистішою» європейською столицею.

Одним із яскравих свідчень підходів влади до екології і стандартів життя є водопровідна вода відмінної якості, яка постачається у квартири містян одним з найдовших (120 км) тунелів Пяйянне, а бутильована вода з-під крана в Гельсінкі продається навіть у низці країн світу[23].

Столиця Фінляндії має 31 медичний центр та 8 лікарень, численні заклади культури (див. тут), 70 муніципальних дитячих майданчиків, 25 пляжів, 902 ресторани та 44 готелі. І це при тому, що містом з населенням 560 тисяч мешканців керує лише 85 депутатів.

Освіта

[ред. | ред. код]
Головна будівля Гельсінського університету

У Гельсінкі налічується 190 загальноосвітніх шкіл, 41 середня школа та 15 професійно-технічних інститутів. Половина з 41 середніх шкіл є приватними або державними, решта — муніципальними. Вищу освіту в місті можна здобути у 8 університетах і 4 політехнічних вишах.

Гельсінські університети:

Політехнічні виші міста:

  • Університет прикладних наук Haaga-Helia;
  • Муніципальний Університет прикладних наук;
  • Гельсінська політехніка «Аркада».

Культура

[ред. | ред. код]
Пам'ятник Югану Людвігу Рунебергу на Еспланаді у Гельсінкі

Гельсінкі — найбільший культурний осередок країни, тут працюють заклади культури й дозвілля державного і муніципального значення: близько 10 театрів і концертних залів, понад 70 музеїв, до 50 кінотеатрів, 50 філіалів міських бібліотек і насамперед Національна бібліотека Фінляндії. Визнанням високого культурного рівня міста стало обрання Гельсінкі культурною столицею Європи у 2000 році.

Театри і культурні центри

[ред. | ред. код]
Фінський національний театр розташований у самому центрі Гельсінкі перед площею Раутатіенторі
Музей класичного мистецтва Атенеум

У Гельсінкі є Національний оперний театр Фінляндії, а також безліч театрів, серед яких Фінський національний театр, Театр Савой, Міський театр Гельсінкі, Олександрівський театр, Ляльковий театр Сампо[24].

Центром проведення виставок і фестивалів є «культурна фабрика Korjaamo» (Kulttuuritehdas Korjaamo), зведена в 2004 році.

Музеї

[ред. | ред. код]

Основні гельсінські музеї:

Відомі люди

[ред. | ред. код]
  • Єрн Доннер — фінський шведськомовний письменник, режисер, сценарист, продюсер, кінокритик, актор.
  • Тоуко Лааксонен — фінський художник, відрізнявся гомоеротичними, а й часто порнографічними роботами, які містили стилізовані сцени з чоловіками у фетишистських ситуаціях: рабство, БДСМ, домінування. Його роботи сповнені сцен групового сексу та сексу на один раз. Відомий під псевдонімом Tom of Finland (англ. Том з Фінляндії).
  • Якоб Юганнес Седергольм — геолог і петрограф.
  • Магнус Ліндберг — композитор та піаніст.
  • Вяйньо Таннер — політик, дипломат.
  • Моріц Стіллер (1883—1928) — шведський актор, сценарист та режисер німого кіно
  • Міка Валтарі (1908—1979) — письменник, класик фінської літератури, кіносценарист, драматург і поет
  • Джордж Гейнз (1917—2016) — американський актор фінського, українського, польського, французького та голландського походження
  • Туве Янссон (1914—2001) — фінська письменниця
  • Таня Вебер (* 1926) — італійська акторка і фотомодель фінського походження
  • Якоб Седерман (* 1938) — перший Європейський омбудсман, відомий політичний і державний діяч Фінляндії.

Посольство України

[ред. | ред. код]

Посольство України у Фінляндії: Vähäniityntie 9, 00570 Helsinki

Див. також

[ред. | ред. код]

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Також Хе́льсінкі[12], інколи вживають Ге́льсинкі та Хе́льсінки[13][14] (фін. Helsinki, фін. вимова: [ˈhelsiŋki] ( прослухати); шведська назва Гельсінґфорс (швед. Helsingfors)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ European Register of Market Participants — European Union Agency for the Cooperation of Energy Regulators.
  2. ↑ https://web.archive.org/web/20140529172146/http://www.uudenmaanliitto.fi/tietopalvelut/uusimaa-tietopankki/aluejaot
  3. ↑ а б в https://www.stat.fi/org/avoindata/paikkatietoaineistot/kuntapohjaiset_tilastointialueet.html
  4. ↑ http://www.uudenmaanliitto.fi/tietopalvelut/uusimaa-tietopankki/aluejaot
  5. ↑ http://www.kuntakartta.org
  6. ↑ http://www.hel.fi/hki/helsinki/fi/Helsinki-tietoa+ja+linkkej_/Helsingin+historia
  7. ↑ Suomen pinta-ala kunnitain 1.1.2023 — MML.
  8. ↑ Population growth slowed down in 2025 — Statistics Finland.
  9. ↑ а б http://books.google.com/books?id=qb6NAQAAQBAJ&pg=PA124
  10. ↑ а б http://www.stat.fi/meta/luokitukset/kunta/001-2012/luokitusavain_ks.html
  11. ↑ а б Kuntien ja kielisuhdeluokituksen 2024 välinen luokitusavain, Klassificeringsnyckeln mellan kommuner och språklig indelning år 2024, The correspondence table between municipalities and language distribution in 2024 — Statistics Finland, 2024.
  12. ↑ Український правопис 2019, § 122. Звуки /g/, /h/ — Ге́льсінкі (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 вересня 2019. Процитовано 19 січня 2020.
  13. ↑ Українська мова та література в школі, Випуски 7—12, 1980
  14. ↑ Історія дипломатичних відносин у XX сторіччі. — Сторінка 315 Марущак М. Й. 2008
  15. ↑ Climatological statistics for the normal period 1971–2000. Fmi.fi. Архів оригіналу за 27 квітня 2010. Процитовано 13 квітня 2010.
  16. ↑ Suomen asukasluvut kuukausittain — Kunnittain aakkosjärjestyksessä. 31.05.2015
  17. ↑ Helsinki Region Statistics [Архівовано 22 квітня 2016 у Wayback Machine.] перевірено: 2010-12-10.
  18. ↑ Kansilehti2.vp (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 березня 2009. Процитовано 13 квітня 2010.
  19. ↑ Helsingin Sanomat – International Edition – Metro. Hs.fi. 9 листопада 2005. Архів оригіналу за 19 листопада 2011. Процитовано 8 липня 2009.
  20. ↑ Helsinki Suspending Free City Bike Programme [Архівовано 13 листопада 2010 у Wayback Machine.], YLE, 12.04.2010
  21. ↑ Київ потрапив у першу сотню найкомфортніших міст світу. Архів оригіналу за 4 червня 2015. Процитовано 2 березня 2011.
  22. ↑ Найчистіші та найбрудніші міста на gazet.net[недоступне посилання з липня 2019]
  23. ↑ Bottled water sells [Архівовано 11 жовтня 2009 у Wayback Machine.], Finnfacts
  24. ↑ О финском театре[недоступне посилання з квітня 2019]

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гельсінкі Гельсінкі у Вікімандрах

 
№ Назва Провінція Населення № Назва Провінція Населення
Гельсінкі
Гельсінкі
Еспоо
Еспоо 		1 Гельсінкі Уусімаа 674 963 11 Коувола Кюменлааксо 78 876 Тампере
Тампере
Вантаа
Вантаа
2 Еспоо Уусімаа 314 152 12 Йоенсуу Північна Карелія 78 060
3 Тампере Пірканмаа 255 066 13 Лаппеенранта Південна Карелія 73 016
4 Вантаа Уусімаа 247 447 14 Вааса Пог'янмаа 68 969
5 Оулу Північна Пог'янмаа 214 651 15 Гямеенлінна Канта-Гяме 68 303
6 Турку Південно-Західна Фінляндія 201 889 16 Сейняйокі Південна Пог'янмаа 66 157
7 Ювяскюля Центральна Фінляндія 147 821 17 Рованіємі Лапландія 65 285
8 Куопіо Північна Савонія 124 011 18 Міккелі Південна Савонія 51 916
9 Лахті Пяйят-Гяме 120 700 19 Порвоо Уусімаа 51 293
10 Порі Сатакунта 83 117 20 Сало Південно-Західна Фінляндія 51 097
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гельсінкі&oldid=47790568