Гельфонд Олександр Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гельфонд Олександр Йосипович
Народився 11 (24) жовтня 1906[1]
Санкт-Петербург, Російська імперія[2]
Помер 7 листопада 1968(1968-11-07)[2][3][4] (62 роки)
Москва, СРСР[2]
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg Російська СФРР
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність математик, викладач університету
Галузь теорія чисел, Теорія функцій і математика
Alma mater Московський державний університет імені Ломоносова
Науковий керівник Aleksandr Khinchin[d] і Vyacheslav Stepanov[d]
Відомі учні Nickolay Korobov[d], Andrey Sĭdlovsky[d] і Mikhail Shabunin[d]
Володіє мовами російська
Заклад Московський державний університет імені Ломоносова і Математичний інститут імені Стєклова
Членство Академія наук СРСР, Російська академія наук і Міжнародна академія історії науки[d]
Magnum opus Hilbert's seventh problem[d]
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора медаль «За оборону Москви» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Олександр Йосипович Гельфонд (нар. 11 (24) жовтня 1906, Санкт-Петербург — пом. 7 листопада 1968, Москва) — радянський математик, член-кореспондент АН СРСР. Відомий своїми роботами по теорії чисел, а також рішенням сьомої проблеми Гільберта. Працював в МГУ (1931-1968) і Математичному інституті АН СРСР (1933-1968). Нагороджений орденом Леніна (1953) і трьома орденами Трудового Червоного Прапора (1945, 1945, 1966).

Біографія[ред. | ред. код]

Олександр Гельфонд народився 24 жовтня 1906 року в Санкт-Петербурзі в сім'ї лікаря. У 1924 році він вступив до Московського університету, який закінчив у 1927 році. Під керівництвом Олександра Хінчина та В'ячеслава Степанова продовжив навчання у аспірантурі, яку закінчив у 1930 році. В 1929-1930 роках викладав в МВТУ. Будучи аспірантом, опублікував у 1929 році часткове рішення сьомої проблеми Гільберта.

У 1931 році почав працювати на Механіко-математичному факультеті МДУ, в 1937 році очолив кафедру аналізу і теорії чисел, пізніше — кафедру теорії чисел. З 1933 року Гельфонд працював у відділі теорії чисел Математичного інституту ім. В. А. Стеклова АН СРСР. У цих двох організаціях він продовжував свою роботу до кінця свого життя. У 1934 році Гельфонд отримав повне рішення сьомої проблеми Гільберта. У 1935 році йому було присвоєно ступінь доктора фізико-математичних наук, а в 1939 році він був обраний членом-кореспондентом Академії наук СРСР.

Під час Великої Вітчизняної війни Гельфонд був залучений до робіт в області криптографії при Головному Штабі Військово-Морського Флоту.

Твори[ред. | ред. код]

Гельфонд опублікував багато праць по теорії чисел і теорії функцій комплексного змінного, з проблем єдності, повноти систем функцій, інтерполяції в комплексній області, за арифметичних властивостях функцій. Найбільш великі з них:

  • «Трансцендентні і алгебраїчні числа» (М., 1952)
  • «Елементарні методи в аналітичній теорії чисел» (М., 1962, у співавторстві з Юрієм Линником)
  • «Вирахування і їх застосування» (М., 1966)
  • «Обчислення кінцевих різниць» (М., 1967).

У 1973 році під редакцією академіка Линника вийшли «Обрані праці» Гельфонда.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.mi.ras.ru/index.php?c=inmemoriapage&id=22073&l=1
  2. а б в Гельфонд Александр Осипович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. Архів історії математики Мактьютор
  4. Encyclopædia Britannica

Література[ред. | ред. код]