Геліктит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Геліктити
Геліктити у формі «риб'ячий хвіст» у печері Sonora, Техас
Геліктити

Геліктит (від грец. ηλικιτός — «звивається») — морфологічний різновид кальциту й арагоніту в карстових печерах.

Це витягнуті кам'яні «бурульки», які ростуть в абсолютно довільних напрямках, химерно згинаються і розгалужуються[1]. Геліктити складаються з кількох тісно зрощених кристалів або кристалічних пучків і мають тонкий внутрішній капілярний канальчик-жолобок, по якому відбувається вступ живильного розчину від основи до кінчика геліктита, тобто зростання геліктита відбувається під дією капілярних сил і тому, на відміну від інших печерних напливів, не залежить від напрямку дії сили тяжіння. Напрямок росту груп геліктитів може залежати від спрямування печерного вітру, що продуває печерні системи. Є описаний теоретичний механізм витягування живильного розчину на поверхню геліктита під дією капілярних сил. Варто геліктиту почати рости — і далі створювана ним капілярність сама буде підсмоктувати воду з поверхні в канал.[2]

В карстових печерах є також кілька десятків типів натічних утворень, зовні схожих на геліктити, але дуже різної структури і з абсолютно різними механізмами зростання.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. В. А. Слётов. К онтогении геликтитовых агрегатов кальцита и арагонита из карстовых пещер…, статья в сб. «Новые данные о минералах», М.: Наука, 1985, вып. 32.
  2. Наука дилетантов, глава из книги «Пещера мечты. Пещера судьбы», В. А. Мальцев, М., «Астрель», 1997.