Гематома

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гематома
Hematoma Feb 07.jpg
Задня поверхня стегна пацієнта на 6 день після травми.
МКХ-10 T14.0
DiseasesDB 5487
MeSH D006406
Гематома на руці

Гемато́ма (дав.-гр. αἷμα — кров + дав.-гр. ωμα — пухлина) — медичний термін, який означає обмежене скупчення крові при закритих і відкритих ушкодженнях органів і тканин з розривом (пораненням) судин, що призводить до утворення порожнин, яка містить рідку або згорнуту кров.[1]

Види[ред.ред. код]

Класифікують гематому залежно від локалізації (субсерозна, субдуральна, внутрішньом'язова тощо), відношення до просвіту кровоносної судини (пульсуюча, непульсуюча), стану крові, що вилилась (згорнута, інфікована, гнійна). Основними симптомами гематоми, розташованої в підшкірній клітковині і м'язах, є: біль, наявність обмеженої припухлості, порушення функції відповідних м'язів, зміна кольору шкіри від лілово-червоного до жовто-зеленого, нерідко підвищення місцевої температури. При гематомі внутрішніх органів на перший план виступають симптоми здавлення останніх.

Підшкірна гематома[ред.ред. код]

Підшкірна гематома («синець») спочатку зовні має синьо-сизе забарвлення, а ближче до одужання гематома починає «цвісти» — знаходить жовті, зелені і рожеві відтінки.

Внутрішньочерепна гематома[ред.ред. код]

Гематома внутрішньо-мозкова травматична. Чіткого визначення поняття «гематома внутрішньо-мозкова травматична» у даний час не існує через триваючу еволюцію поглядів на патогенез процесу (синоніми — травматичний внутрішньо-мозковий крововилив [ТВК], геморагічний забій головного мозку). Зазвичай діагноз ставлять на підставі комп'ютерної томографії (КТ) головного мозку, що виявляє вогнище підвищеної щільності в паренхімі мозку у пацієнта з ЧМТ (багато авторів не включають в це поняття вогнища менше 1 см в максимальному вимірі). Вогнища крововиливу найчастіше виявляють у зонах мозку, що найбільше страждають при прискоренні / уповільненні, — полюси і базальні поверхні лобової, скроневої і потиличної долі. Зазвичай ТВК викликає менший мас-ефект, ніж слід було б очікувати при даному обсязі. ТВК має тенденцію до прогресивного збільшення протягом декількох днів після травми, що виявляють на послідовно проведених контрольних КТ. У деяких випадках крововилив розвивається відстрочено, в такому випадку його називають — пізніше ТВК. КТ, проведена через кілька місяців після травми, виявляє мінімальні зміни в речовині мозку (або взагалі їх відсутність).

  • Гостра травматична субдуральна гематома — скупчення крові в просторі між внутрішнім листком твердої мозкової оболонки і арахноідальной оболонкою головного мозку. У пацієнтів з гострою травматичною субдуральною гематомою звичайно виявляють значно більше первинне ушкодження головного мозку, ніж у пацієнтів з епідуральною гематомою, тому результати лікування цієї групи хворих значно гірше. Так само буває хронічна субдуральная гематома, яка зазвичай виникає у літніх людей (середній вік — 63 роки). Менш ніж у 50% з них в анамнезі вдається виявити черепно-мозкову травму. У 20-25% випадків хронічна субдуральная гематома буває двосторонньої.
  • Гематома епідуральна — локальне скупчення крові в просторі між внутрішньою поверхнею черепа і зовнішнім листком твердої мозкової оболонки (епідуральний простір).

Лікування гематом[ред.ред. код]

Підшкірні гематоми[ред.ред. код]

  • Консервативне (невеликих гематом): безпосередньо після удару — місцево холод і еластична пов'язка, (для запобігання розвитку гематоми) і анальгетики (для зменшення больових відчуттів), а через кілька днів після травми — фізіотерапевтичні процедури (для прискорення розсмоктування).
  • Оперативне (при великих гематомах): евакуація вмісту гематоми шляхом пункції, з наступним накладенням еластичних пов'язок. У разі відновлення кровотечі показано розтин гематоми, перев'язка судини, що кровоточить або накладення судинного шва. При нагноєнні гематом показано її розкриття, санація та дренування. При неускладнених гематомах прогноз, як правило, сприятливий.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Jeffrey A. Norton; Philip S. Barie; Randall Bollinger (2008). Surgery: basic science and clinical evidence. Springer. с. 1186–. ISBN 978-0-387-30800-5. Процитовано 13 July 2011. 


захворювання Це незавершена стаття про хворобу, захворювання або розлад.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.