Генатулін Анатолій Юмабайович
| Генатулін Анатолій Юмабайович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
20 квітня 1925 Уразово, Учалинський район | |||
| Помер |
7 листопада 2019 (94 роки) Москва, Росія | |||
| Країна |
 СРСР Росія | |||
| Місце проживання | Znamenskaya Street, Moscowd, Москва[1] | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Alma mater | Літературний інститут імені Горького | |||
| Мова творів | російська | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
Анатолій Юмабайович Генатулін (ім'я при народженні — Талхі Гініятулін (башк. Талха Йомабай улы Ғиниәтуллин); нар. 20 квітня 1925[2] — пом. 7 листопада 2019) — радянський і російський письменник, прозаїк, народний письменник Башкортостану[3], башкир за національністю. Заслужений працівник культури Республіки Башкортостан.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1925 року селі Уразово Тамьян-Катайского кантону Башкирської АРСР (нині в Учалинському районі Башкортостану). Рано втратив батьків і виріс сиротою. Навчався у ФЗУ в Ташкенті. Під час німецько-радянської війни до 1943 року працював на Уралі фрезерувальником, з 1943 року на фронті.
Три місяці навчався в снайперській школі. Потім воював під Ленінградом на Карельському перешийку. Закінчив війну в 1945 році в Німеччині у складі гвардійської артилерійської дивізії. Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, Слави 3-го ступеня та бойовими медалями. Був кілька разів поранений.
Анатолій Генатулін після війни змінив багато професій. Служив в Україні, а після демобілізації працював на будівництві Краснополянської ГЕС. Заочно закінчив Літінститут (1966). Член Спілки письменників з 1973 року. Заслужений працівник культури Башкирської АРСР (1990).
З 1955 року жив у Москві, а згодом на батьківщині, в селі Уразово.
На початку 1950-х під враженням творів Е. М. Ремарка, Лева Толстого і Антона Чехова став писати оповідання про війну, які, однак, з відкритого зображення страждань, жорстокості і трагізму не приймалися до публікації. Перша публікація відбулася в 1961 році в журналі «Дружба народів». У 1969 році видав перший збірник оповідань. Але тільки повістю «Атака», написаної приблизно за 15 років до публікації (1982), звернув на себе увагу як значний військовий письменник. «Прихильністю до правді і реалізмом його творчість близька прозі В'ячеслава Кондратьєва і Костянтина Воробйова» (Вольфганг Козак).
У 2000-х роках твори Анатолія Генатуліна активно перекладалися башкирською мовою.
У Анатолія Генатуліна є син Олександр і внучки Марія і Тетяна, а також правнучка.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Слави III ступеня
- Орден Вітчизняної війни I ступеня (06.04.1985)
- Медаль «За взяття Кенігсберга»
- Медаль "За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр."
Премії[ред. | ред. код]
- журналу «Жовтень» (1987)
- журналу «Дружба народів» (2000)
- Всеросійська імені Сергія Аксакова (2008)
Книги[ред. | ред. код]
- Рябиновая гора. Рассказы. М., Советский писатель, 1969
- Аю-таш. Рассказы. М., Советская Россия, 1975
- Сто шагов на войне. Повести и рассказы, М., Советский писатель, 1983
- Золотая моя колыбель. Сборник. М., Современник, 1984
- Вот кончится война. Повести, рассказы. М., «Правда», 1988
- Вот кончится война. М., Советский писатель, 1988
- Нас остаётся мало. М., Современник, 1988
- Страх. 1990
- На пороге родного дома. 1994
- Что там за холмом? Рассказы, повести. Уфа: Китап, 1997
- Вот кончится война. М., Терра — Книжный клуб, 2005
- Красная поляна. Уфа, Китап, 2008.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://nomer-org.org/moskva/
- ↑ Победители. Солдаты Великой войны — Россия / Центр / Москва. Архів оригіналу за 4 червня 2020. Процитовано 20 квітня 2021.
- ↑ Анатолий Генатуллин стал народным писателем Башкортостана. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 20 квітня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Казак В. Лексикон русской литературы XX века = Lexikon der russischen Literatur ab 1917 / [пер. с нем.]. — М. : РИК «Культура», 1996. — XVIII, 491, [1] с. — 5000 экз. — ISBN 5-8334-0019-8.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ось закінчиться війна (повість)
- Інтерв'ю (грудень 2007)
- Журнальний зал [Архівовано 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Народились 20 квітня
- Народились 1925
- Уродженці Учалинського району
- Померли 7 листопада
- Померли 2019
- Померли в Москві
- Випускники Літературного інституту
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Слави III ступеня
- Нагороджені медаллю «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «70 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За взяття Кенігсберга»
- Заслужені працівники культури Башкортостану
- Російськомовні письменники XX століття
- Письменники Росії XX сторіччя
- Радянські письменники