Гендерна варіативність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ґендерна неконформість (варіативність) — це поведінка або самовираження людини, що не відповідає ґендерним ролям та стереотипам: маскулінним або фемінним. Термін ґендерна варіативність використовується у психології[1] та психіатрії,[2] антропології,[3] ґендерних дослідженнях та у правозахисті[4]. Він охоплює широкий спектр понять, таких як буч і фем, томбой, травесті, дреґ-квін, гіджра, транссексуальність тощо.

Людей, що представляють ґендерну варіативність, називають ґендерно-неконфорними, ґендерно-різноманітними, ґендерно-атиповими або ґендерквірами[5].

Трансґендерні люди можуть сприйматися або сприймати себе як ґендерно-неконформні до переходу, але після можуть сприйматися як такі, що відповідають ґендерним нормам. Інтерсексуальні люди теж можуть проявляти ґендерну варіативність.

Дитяча ґендерна неконформність[ред. | ред. код]

Ґендерна неконформність у дітей до пубертатного віку є досить поширеною. Зокрема, діти можуть висловлювати бажання носити одяг протилежної статі, відмовлятися від діяльності, яка вважається типовою або підходящою для їх статі, прагнуть заводити друзів чи подруг протилежної статі[6]. Велика кількість дітей в той чи інший момент може демонструвати ґендерно неконформну поведінку, як-от:

  • дитина багаторазово заявляє про (чи наполягає на) власну приналежність до протилежної статі;
  • діти обирають одягатися в одяг або симулювати стиль одягу, стереотипний для протилежної;
  • у рольових іграх та фантазіях сильна і стійка перевага ролей, властивих протилежній статі;
  • сильне бажання брати участь в іграх і заняттях, типових для протилежної статі;
  • дитина помітно частіше воліє гратися з дітьми протилежної статі.[7][8]

Ґендерна неконформність і добробут[ред. | ред. код]

За деякими дослідженнями, багато хто з гомосексуальних і бісексуальних людей в дитинстві були ґендерно-неконформними[9]. При цьому багато вчених вказують, що з цього неможливо зробити висновок про те, що ґендерна неконформність в дитячому віці безпосередньо пов'язана з формуванням гомосексуальної або бісексуальної орієнтації, оскільки дорослі можуть по-іншому пояснювати свої спогади, тим самим знаходячи корені власної ідентичності. Так, гетеросексуальні чоловіки схильні применшувати свою ґендерну неконформність в дитинстві, інтерпретуючи свою дитячу поведінку як прояви чутливості або художніх здібностей. Нещодавнє дослідження виявило, що як гетеро-, так і гомосексуальні люди, що не виражалися у суспільстві, частіше відчувають фізичний, статевий і психологічний тиск[10].

На думку сучасних вчених, важлива задача батьків і психологів при роботі з ґендерно-варіативними дітьми — створення максимально комфортних і безпечних умов, в яких вони зможуть вивчити свою ідентичність і знайти підходящі форми ґендерного самовираження[11][12].

Нетипові ґендерні ролі[ред. | ред. код]

Нетипова ґендерна роль — це ґендерна роль, яка включає ґендерно-типовані види поведінки, які не пов'язані з культурною нормою. Ґендерні стереотипи є соціально визначеною моделлю, яка містить культурні переконання про те, якими повинні бути люди різної статі. Тобто те, чого суспільство очікує від жінки чи чоловіка: як виглядати, як поводитися та як думати. Ґендерні стереотипи досить часто базуються на ґендерних нормах. Прикладами таких ролей є:

  • Домогосподар (Stay-at-home dad, househusband) — це чоловіки, які залишаються вдома і доглядають за будинком і дітьми, поки їх партнерка заробляє гроші. За словами Сема Робертса з New York Times, в 1970 4 % американських чоловіків заробляли менше за своїх дружин. Національне громадське радіо повідомило, що до 2015 року цей відсоток зріс до 38 %[13].
  • Метросексуал
  • Андрогін
  • Кросдресер(-ка) (Crossdresser) — людина, яка одягається в одяг і наближається до зовнішнього вигляду людей протилежної статі, публічно або тільки наодинці, не проголошуючи себе людиною іншої статі.
  • Гіджра (Hijra) — каста в Індії, куди належать люди (іноді кастровані), чия анатомія в більшості випадків ідентифікована як чоловіча (рідше жіноча або інтерсексуальна), але чия ідентичність не є ні чоловічою, ні жіночою, чия ґендерна роль включає носіння одягу протилежної статі[14].

Одяг[ред. | ред. код]

Серед дорослих носіння жіночого одягу чоловіками часто соціально-стигматизоване і фетишизоване, або вважається сексуально ненормальним. Проте кросдресинг може бути формою ґендерного вираження і не обов'язково пов'язаний з еротичною діяльністю, а також не свідчить про сексуальну орієнтацію.[15] Інші ґендерно неконформні чоловіки вважають за краще просто модифікувати та стилізувати чоловічий одяг як вираз свого інтересу до зовнішнього вигляду та моди.

Ґендерно-позитивна практика[ред. | ред. код]

Ґендерно-позитивна практика визнає та підтримує унікальну ґендерну самоідентифікацію та вираження людини. Ґендерно-позитивна практика все ширше застосовується в психічному та фізичному полі у відповідь на дослідження, які показують, що клінічна практика примусу людей приймати певну ґендерну роль може призводити до психологічної шкоди.[16] У 2015 році Американська психологічна асоціація опублікувала рекомендації щодо ґендерно-позитивної практики для персоналу клінік, що працює з трансґендерними та ґендерно-нетиповими людьми. Попередні дослідження щодо ґендерно-позитивних практик у медичних та психологічних установах показали насамперед позитивні результати лікування.[17]

Дослідження показали, що молодь, яка отримує підтримку з боку батьків, має краще психічне здоров'я, ніж їхні однолітки, які цього не мають.[18]

Ґендерно-позитивна практика підкреслює ґендерне здоров'я — здатність людини ідентифікувати та виражати ґендер(и), в яких вона відчуває себе найбільш комфортно, не боячись відхилень.[19] Ґендерно-позитивну практику формують наступні припущення:[20]

  • ґендерна дисперсія не є психологічним розладом або психічним захворюванням;
  • зовнішні вирази ґендеру відрізняються в різних культурах;
  • вирази ґендеру різноманітні і не можуть бути бінарними;
  • ґендерний розвиток залежить від біологічних і культурних факторів;
  • якщо виникає патологія, то частіше це відбувається через культурні реакції, а не особистісні особливості.

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. Lynne Carroll, Paula J. Gilroy, Jo Ryan (2002), Counseling Transgendered, Transsexual, and Gender-Variant Clients, Journal of Counseling & Development, Volume 80, Number 2, Spring 2002, pp. 131—139.
  2. .Arlene Istar Lev, (2004) Transgender Emergence: Therapeutic Guidelines for Working With Gender-Variant People and Their Families. Haworth Press.
  3. Nanda S. Gender Diversity: Crosscultural Variations / 2nd Edition. — Waveland Press, 2014. — 147 p. -----Nanda, Serena (2000). Gender diversity: crosscultural variations. Prospect Heights, Ill.: Waveland Press, Inc. ISBN 978-1577660743. OCLC 43190536
  4. Transrespect Versus Transphobia Worldwide. A Comparative Review of the Human-Rights Situation of Gender-Variant / Trans People (https://transrespect.org/en/tvt-publication-series/ [Архівовано 14 квітня 2019 у Wayback Machine.])
  5. .Haldeman, Douglas C. (2000-01-01). «Gender Atypical Youth: Clinical and Social Issues». School Psychology Review. 29 (2): 192—200.
  6. Кон И. С. В поисках себя // Лики и маски однополой любви: Лунный свет на заре. — 2-е изд., перераб. и доп. — М. : ACT, 2003. — 576 с.
  7. Бондарчук Я. Актуальність трансгендеру // Гендер та філософія. Гендер та культурологія. —  2013 — 18-24 с.
  8. Трансгендерность у детей и подростков [Електронний ресурс]. — Режим доступу до статті: http://narrlibrus.wordpress.com/2009/02/11/esben-esther/ [Архівовано 14 квітня 2019 у Wayback Machine.].
  9. Friedman, RC. Sexual Orientation and Psychodynamic Psychotherapy Sexual Science and Clinical Practice. — Columbia University Press, 2008. — P. 53–7.
  10. «Andrea L. Roberts, Margaret Rosario, Heather L. Corliss, Karestan C. Koenen and S.Bryn Austin»"Childhood Gender Nonconformity: A Risk Indicator for Child Abuse and Posttraumatic Stress in Youth", Pediatrics Official Journal of the American Acamedy of Pediatrics, February 2012.
  11. Baumeister, Roy F. Social Psychology and Human Sexuality: Essential Readings. — Psychology Press, 2001.
  12. Crawford, Nicole (2003). «Understanding children's atypical gender behavior». American Psychological Association.
  13. «What Happens When Wives Earn More Than Husbands».National Public Radio. February 8, 2015. Retrieved April 25, 2016.
  14. Stephen O. Murray (2002). Homosexualities. University of Chicago Press. p. 278.
  15. Альянс гей-лесбійок проти наклепу. GLAAD Media Reference Guide, 8-е видання. Трансгендерний глосарій термінів " [Архівовано 5 листопада 2010 у Wayback Machine.], " GLAAD ", США, травень 2010 року.
  16. Bryant, Karl (September 2006). «Making gender identity disorder of childhood: Historical lessons for contemporary debates». Sexuality Research and Social Policy. 3 (3): 23–39. doi:10.1525/srsp.2006.3.3.23.
  17. American Psychological Association (2015). «Guidelines for psychological practice with transgender and gender nonconforming people». American Psychologist. 70 (9): 832—864. doi:10.1037/a0039906. PMID 26653312.
  18. Ryan, Caitlin; Russell, Stephen T.; Huebner, David; Diaz, Rafael; Sanchez, Jorge (November 2010). «Family Acceptance in Adolescence and the Health of LGBT Young Adults». Journal of Child and Adolescent Psychiatric Nursing. 23 (4): 205—213. doi:10.1111/j.1744-6171.2010.00246.x. PMID 21073595.
  19. Hidalgo, Marco A.; Ehrensaft, Diane; Tishelman, Amy C.; Clark, Leslie F.; Garofalo, Robert; Rosenthal, Stephen M.; Spack, Norman P.; Olson, Johanna (2013). «The Gender Affirmative Model: What We Know and What We Aim to Learn». Human Development. 56 (5): 285—290. doi:10.1159/000355235.
  20. Hidalgo, Marco A.; Ehrensaft, Diane; Tishelman, Amy C.; Clark, Leslie F.; Garofalo, Robert; Rosenthal, Stephen M.; Spack, Norman P.; Olson, Johanna (2013). «The Gender Affirmative Model: What We Know and What We Aim to Learn». Human Development. 56 (5): 285—290. doi:10.1159/000355235