Гендерний бінаризм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гендерний бінаризм (бінарний гендер, гендерна бінарність) [1] [2] [3] - класифікація статі на дві різні, протилежні форми чоловічого та жіночого роду, незалежно від соціальної системи чи культурних переконань.

У цій бінарній моделі стать, гендер і сексуальність за замовчуванням можуть вважатись узгоджуваними з аспектами статі людини, невід’ємно пов’язаними з генетичною статтю або гендером, визначеними при народженні. Наприклад, коли народжується самець, гендерний бінаризм може припускати, що самець буде чоловічним (маскулінним) за зовнішнім виглядом, рисами характеру та поведінкою, включаючи гетеросексуальний потяг до самок. [4] Ці аспекти можуть включати очікування поведінки, сексуальної орієнтації, імен чи займенників, бажаного одягу та зовнішнього вигляду чи інших якостей. Ці очікування можуть посилювати негативне ставлення, упередженість і дискримінацію стосовно людей, які виражаються невідповідно або чия гендерна ідентичність відрізняється від визначеної при народжені статі. [5]

Загальні аспекти[ред. | ред. код]

Термін гендерний бінаризм описує систему, в якій суспільство розподіляє своїх членів до однієї з двох груп гендерних ролей, гендерних ідентичностей та атрибутів на основі типу геніталій. [6] У випадку з людьми, народженими з органами, які не входять до цієї системи класифікації (інтерсексуальні люди), застосування бінарних даних часто включає примусову хірургічну зміну статі. [7] [8] Інтерсекс-люди часто анатомічно ідентифікують себе як чоловіки чи жінки; однак їх вроджена гендерна ідентичність може бути різною. Отже, гендерна бінарність зосереджується насамперед на вродженій ідентичності людини, незалежно від їх анатомічних особливостей. [9]

Гендерні ролі є головним аспектом гендерного бінару. Гендерні ролі формують та обмежують життєвий досвід людей, впливаючи на аспекти самовираження, від вибору одягу до занять. [10] [11] Більшість людей мають жіночі та чоловічі психологічні особливості. [12] [13] На традиційні гендерні ролі впливають засоби масової інформації, релігія, загальноосвітня освіта, політичні системи, культурні системи та соціальні системи. [14] Такі основні релігії, як іслам та християнство, зокрема, виступають в ролі авторитетів в розподілі гендерних ролей. Наприклад, іслам вчить, що матері є основними особами, які надають допомогу своїм дітям, а католицька церква, найбільша християнська деномінація, висвячує лише чоловіків - цисгендів у священики. Християнство підтримує свою прихильність гендерному двійковому коду в Книзі Буття в Біблії, де у вірші 27 проголошено, що "І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі. І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх." [15] Ортодоксальний юдаїзм також забороняє висвячувати жінок і служити у своїх громадах. [16]

В англійській мові деякі іменники (наприклад, хлопчик), почесні звання (наприклад, міс), професійні звання (наприклад, актриса) та займенники (наприклад, вона, його) є гендерними, і вони потрапляють у двійковий файл чоловічої та жіночої статі. Діти, які виховуються в англомовних (та інших ґендерних) середовищах, сприймають стать як бінарну категорію. [17]

На думку Томаса Кіта в "Маскулінність в сучасній американській культурі", давнє культурне припущення про те, що двійковість між чоловіками та жінками є "природними і незмінними", частково пояснює стійкість систем патріархату та привілеїв чоловіків у сучасному суспільстві. [18]

У ЛГБТ-спільноті[ред. | ред. код]

Гендерний бінаризм може створити інституціоналізовані структури влади, а особи, які ідентифікують себе за межами традиційних гендерних бінарних кодів, можуть зазнати дискримінації та переслідувань у ЛГБТК+ спільноті. Більша частина цієї дискримінації випливає із суспільних очікувань щодо статі, які виражаються у ЛГБТК+ спільноті. Але багато ЛГБТК+ людей та багато молодіжних активістських груп виступають проти гендерного бінаризму в рамках ЛГБТК+ спільноти. Багато представників ЛГБТК+ спільноти повідомляють про внутрішню ієрархію статусу влади. Деякі, хто не ідентифікує себе в двійковій системі, знаходяться на нижній частині ієрархії. Безліч різних змінних, таких як раса, етнічна приналежність, вік, стать та багато іншого, може знизити або підвищити владу людини. [19]

У всьому світі існує багато людей та декілька субкультур, які можна вважати винятками з гендерної бінарної або специфічної трансгендерної ідентичності. На додаток до осіб, чиє тіло є природно інтерсексуальним, існують також специфічні соціальні ролі, які включають аспекти обох або жодної з бінарних статей. Сюди входять двокорінні корінні американці та хіджра Індії. Філософиня-феміністка Марія Лугонес стверджує, що західні колонізатори нав’язували корінним народам свої дуалістичні ідеї статі, замінюючи раніше існуючі концепції корінних народів. [20] На сучасному Заході небінарні люди не дотримуються гендерного бінарного файлу, відмовляючись від таких термінів, як "чоловік" та "жінка", оскільки вони не ідентифікують себе як таких. Трансгендери мають унікальне місце стосовно гендерного бінару. У деяких випадках, намагаючись відповідати суспільним очікуванням щодо своєї статі, транссексуали можуть вибрати хірургічне втручання, гормони або те й інше. [21]

Обмеження та відмова[ред. | ред. код]

Деякі вчені заперечують існування чіткого гендерного двійкового коду. Джудіт Лорбер пояснює проблему неможливості поставити під сумнів розподіл людей на ці дві групи, "хоча вони часто знаходять більш значущі внутрішньогрупові відмінності, ніж міжгрупові відмінності". [22] Лорбер стверджує, що це підтверджує той факт, що гендерний бінар є довільним і призводить до помилкових очікувань як чоловіків, так і жінок. Натомість зростає підтримка можливості використання додаткових категорій для порівняння людей без "попередніх припущень про те, хто на кого схожий".

Науковці, які вивчають гендерний бінар з точки зору феміністичної та критичної теорії раси [23] сходяться на думці, що під час процесу європейської колонізації США була застосована бінарна система гендеру як засіб захисту патріархальних норм та підтримки європейського націоналізму. [24] Вважається, що ця ідея гендеру як бінарної системи є гнітючим засобом відображення диференціальної динаміки потужності. [25] Дослідження традицій Двох Духів показали, що різні культури корінних народів розуміють стать і сексуальність таким чином, що протистоїть західним нормам. [26] [27] [28] Гендерний бінаризм також створює обмеження щодо адекватності медичної допомоги, що надається пацієнтам, які не відповідають статі. У медичній літературі існує великий розрив щодо небінарних груп населення, які мають унікальні потреби в охороні здоров’я. [29]

Енн Фаусто-Стерлінг пропонує класифікацію 23 статей та відхід від класифікації чоловічої та жіночої статі. У своїй роботі "П'ять статей: чому чоловіків і жінок недостатньо" вона обговорює існування інтерсексуальних людей, осіб, що мають поєднання чоловічих і жіночих статевих ознак, які розглядаються як відхилення від норми і які часто піддаються примусовому хірургічному втручанню в дуже молодому віці з метою підтримки двостатевої системи. Існування цих людей кидає виклик стандартам гендерних двійкових кодів та ставить під сумнів роль суспільства у конструюванні гендеру. [30] Фаусто-Стерлінг каже, що сучасні практики заохочують ідею, що стать є культурною конструкцією, і робить висновок, що "ми переходимо від ери статевого диморфізму до тієї, що відрізняється від числа 2". [31]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Marjorie Garber (25 November 1997). Vested Interests: Cross-dressing and Cultural Anxiety. Psychology Press. с. 2, 10, 14–16, 47. ISBN 978-0-415-91951-7. Процитовано 18 September 2012. 
  2. Claudia Card (1994). Adventures in Lesbian Philosophy. Indiana University Press. с. 127. ISBN 978-0-253-20899-6. Процитовано 18 September 2012. 
  3. Rosenblum, Darren (2000). 'Trapped' in Sing-Sing: Transgendered Prisoners Caught in the Gender Binarism. Michigan Journal of Gender & Law 6. SSRN 897562. 
  4. Keating, Anne. glbtq >> literature >> Gender. www.glbtq.com. glbtq: An Encyclopedia of Gay, Lesbian, Bisexual, Transgender, and Queer Culture. Архів оригіналу за 3 April 2015. Процитовано 2 April 2015. 
  5. Hill, Darryl B.; Willoughby, Brian L. B. (October 2015). The Development and Validation of the Genderism and Transphobia Scale. Sex Roles 53 (7–8): 531–544. ISSN 0360-0025. doi:10.1007/s11199-005-7140-x. 
  6. Judith., Lorber (2007). Gendered bodies : feminist perspectives. Los Angeles, Calif.: Roxbury Pub. Co. с. 2. ISBN 978-1933220413. OCLC 64453299. 
  7. Fausto-Sterling, Anne (2000). The Five Sexes, Revisited. The Sciences (New York Academy of Sciences) 40 (4): 18–23. PMID 12569934. doi:10.1002/j.2326-1951.2000.tb03504.x. 
  8. Fausto-Sterling, Anne (2000). Sexing the Body: Gender Politics and the Construction of Sexuality (вид. 1st). New York, NY: Basic Books. ISBN 9780465077144. Процитовано 18 November 2016. 
  9. Understanding Non-Binary People: How to Be Respectful and Supportive. National Center for Transgender Equality. 2016-07-09. Процитовано 2019-08-01. 
  10. D'Innocenzio, Anne. Breaking down the gender stereotypes in kids clothing. chicagotribune.com. Процитовано 2017-03-11. 
  11. Bank., World (2011-01-01). World development report 2012 : Gender equality and development. World Bank. ISBN 9780821388129. OCLC 799022013. 
  12. Koestner, Richard; Aube, Jennifer (September 1995). A Multifactorial Approach to the Study of Gender Characteristics. Journal of Personality 63 (3): 681–710. ISSN 0022-3506. PMID 7562367. doi:10.1111/j.1467-6494.1995.tb00510.x. 
  13. Spence, Janet T. (1993). "Gender-related traits and gender ideology: Evidence for a multifactorial theory": Correction.. Journal of Personality and Social Psychology 64 (6): 905. ISSN 1939-1315. doi:10.1037/0022-3514.64.6.905. 
  14. Johnson, Joy; Repta, Robin (2002). Sex and Gender: Beyond the Binaries. Designing and Conducting Gender, Sex, & Health Research: 17–39. Процитовано 2 April 2015. 
  15. Schwarzwalder, Rob. Sexual Madness and the Image of God. Ethics & Religious Liberty Commission website. Процитовано December 17, 2019. 
  16. Student, Gil (February 10, 2018). Orthodox Union to enforce ban on women rabbis. Jerusalem Post. Процитовано December 17, 2019. 
  17. Hyde, Janet Shibley; Bigler, Rebecca S.; Joel, Daphna; Tate, Charlotte Chucky; van Anders, Sari M. (February 2019). The future of sex and gender in psychology: Five challenges to the gender binary.. American Psychologist 74 (2): 171–193. ISSN 1935-990X. PMID 30024214. doi:10.1037/amp0000307.  Проігноровано невідомий параметр |doi-access= (довідка)
  18. Keith, Thomas (2017). Masculinities in Contemporary American Culture: An Intersectional Approach to the Complexities and Challenges of Male Identity. Routledge. с. 2. ISBN 978-1-31-759534-2. 
  19. Farmer, Laura Boyd; Byrd, Rebekah (2015). Genderism in the LGBTQQIA Community: An Interpretative Phenomenological Analysis. Journal of LGBT Issues in Counseling 9 (4): 288–310. doi:10.1080/15538605.2015.1103679. 
  20. Lugones, María (December 12, 2017). Heterosexualism and the Colonial / Modern Gender System. Hypatia 22 (1): 186–209. JSTOR 4640051. 
  21. Cromwell, Jason (1999). Transmen and FTMs: Identities, Bodies, Genders, and Sexualities. Chicago, Illinois: University of Illinois. с. 511. ISBN 978-0252068256. 
  22. Lorber, Judith. "Believing is Seeing: Biology as Ideology." In The Gendered Society Reader, edited by Michael S. Kimmel, Amy Aronson, and Amy Kaler, 11-18. Toronto, ON: Oxford University Press, 2011.
  23. Carbado, Devon W.; Crenshaw, Kimberlé Williams; Mays, Vickie M.; Tomlinson, Barbara (2013). INTERSECTIONALITY. Du Bois Review: Social Science Research on Race 10 (2): 303–312. ISSN 1742-058X. PMC 4181947. PMID 25285150. doi:10.1017/s1742058x13000349. 
  24. Narayan, Yasmeen (2018-10-02). Intersectionality, nationalisms, biocoloniality. Ethnic and Racial Studies 42 (8): 1225–1244. ISSN 0141-9870. doi:10.1080/01419870.2018.1518536. 
  25. Boydston, Jeanne (November 2008). Gender as a Question of Historical Analysis. Gender & History 20 (3): 558–583. ISSN 0953-5233. doi:10.1111/j.1468-0424.2008.00537.x. 
  26. Sheppard, Maia; Mayo, J. B. (November 2013). The Social Construction of Gender and Sexuality: Learning from Two Spirit Traditions. The Social Studies 104 (6): 259–270. ISSN 0037-7996. doi:10.1080/00377996.2013.788472. 
  27. Dozono, Tadashi (2017). Teaching Alternative and Indigenous Gender Systems in World History: A Queer Approach. The History Teacher 50 (3): 425–447. ISSN 0018-2745. 
  28. Walley, Meghan (2018). Exploring Potential Archaeological Expressions of Nonbinary Gender in Pre-Contact Inuit Contexts. Études/Inuit/Studies 42 (1): 269–289. ISSN 0701-1008. doi:10.2307/26775769. 
  29. Edmiston, E. Kale; Donald, Cameron A.; Sattler, Alice Rose; Peebles, J. Klint; Ehrenfeld, Jesse M.; Eckstrand, Kristen Laurel (2016). Opportunities and Gaps in Primary Care Preventative Health Services for Transgender Patients: A Systemic Review. Transgender Health 1 (1): 216–230. ISSN 2380-193X. PMC 5367473. PMID 28861536. doi:10.1089/trgh.2016.0019. 
  30. Morgan Holmes (2008). Intersex: A Perilous Difference. Associated University Presse. с. 17. ISBN 978-1-575-91117-5. Процитовано 29 April 2014. 
  31. Fausto-Sterling, Anne (March–April 1993). The Five Sexes: Why Male and Female Are Not Enough. The Sciences: 20–24. doi:10.1002/j.2326-1951.1993.tb03081.x. 

Література[ред. | ред. код]