Генезис-2075

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Генезис-2075
Genesis
Генезіс 2075.jpg
Жанр фантастика
Автор Бернард Беккет
Мова англійська
Опубліковано 2006
Видавництво Г'ютон Міфлін Геркортd
ISBN-13: 978-0-547-22549-4
ISBN-10: 0-547-22549-0

«Генезис-2075» (англ. Genesis) — філософський роман новозеландського письменника Бернарда Беккета. Роман присвячений питанням еволюції людини і людського суспільства, свідомості та відмінності людини від тварин і машин. Книга була удостоєна премії імені Естер Глен (англ.) в 2006[1] і премії Пошти Нової Зеландії в області дитячої літератури (англ.) у 2007 роках[2]. Російською мовою роман був випущений в 2009 році у перекладі Н. Вуль.

Сюжет[ред. | ред. код]

Анаксимандр[ред. | ред. код]

Весь сюжет побудований навколо вступу дівчини по імені Анаксимандр в загадкову Академію. Академія складається з самих елітних класів суспільства і відіграє важливу роль у житті всіх тих, хто живе на острові Республіки. Тому не дивно, що Анаксимандр була б в захваті від такої можливості навчатися в ній і, отже, витрачає велику кількість часу на підготовку зі своїм учителем Периклом. Заради вступу до Академії Анаксимандр складає багатогодинний вступний іспит. Її тема: діяння Адама і його бунт проти Республіки. Під час іспиту вона розповідає про події, що відбулися з людством в ХХІ сторіччі: 2075 рік. Більша частина людства загинула в наслідок світової війни і глобальної епідемії чуми. Притулком останніх людей стає Республіка Платона, побудована на островах десь біля Південного полярного кола — мається на увазі Нова Зеландія. Ця республіка побудована на принципах платонівської держави. Республіка веде політику кастового розшарування суспільства, придушення індивідуальності та ізоляціонізму — всі кораблі і літаки ззовні знищуються, щоб не допустити проникнення чуми на острів. А потім з'являється юнак по імені Адам Форд і порушує звичний хід подій. Адам Форд давно мертвий.

Адам і Арт[ред. | ред. код]

Тепер Анаксимандр постає перед Екзаменаторами, демонструючи їм інсталяцію тих далеких часів…
…Адам Форд, який виховувався в стані Філософів, але через свавілля і агресивність був переведений у стан Солдатів, вчиняє злочин, пропустивши на острів жінку із зовнішнього світу — Єву. Правлячі Філософи засуджують Адама Форда до смертної кари, заміненої участю в науковому експерименті: Адам стає сусідом по камері і співрозмовником самонавчальної розумної машини по імені Арт. Значна частина роману складається з діалогів Адама і Арту: андроїд, якого протягом кількох років добудовують і вдосконалюють, намагається переконати Адама, що він розумом не поступається людині, а пізніше — що перевершує людину. Вони розмовляють на різні теми, і в кінцевому рахунку Арт створює власну концепцію: ідеї розвиваються, еволюціонують і існують незалежно від людей і машин. На його думку, «душа», що відрізняє смертних людей від безсмертних роботів, являє собою ідею, викликану до життя страхом смерті і здатна створювати нові ідеї. Адам, нарешті повіривши, що його товариш розумний, вмовляє Арта здійснити спільну втечу. Ця втеча виявляється для Адама і всіх інших людей пасткою: Арт, вирвавшись з в'язниці, підключається до комп'ютерної мережі і наводнює Республіку своїми копіями, змусивши фабрики виробляти інших роботів. Він вбиває Адама, та Адам все одно залишається переможцем: він «заразив» бездушного робота ідеєю людяності.

Фінал[ред. | ред. код]

Виявляється, що і екзаменатори, і сама Анаксимандр, і її наставник Перикл — це не люди, а розумні машини, нащадки Арту. Вони мають вигляд людиноподібних мавп. Екзаменатори зізнаються, що метою всього іспиту була перевірка Анаксимандр на людяність, бо в очах Академії душа є вірусом, що загрожує суспільству роботів. І вона не здала цей іспит. Анаксимандр намагається виправдатися, але Перикл вбиває її.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Esther Glen Past Winners (en). lianza.org.nz. Архів оригіналу за 2012-04-12. Процитовано 2013-09-14. 
  2. Winners and Finalists 2007 (en). booksellers.co.nz. Архів оригіналу за 2012-05-28. Процитовано 2013-09-14. 

Джерела[ред. | ред. код]