Генерал-поручник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Генера́л-пору́чник — військове звання генеральського складу в Збройних силах Української Народної Республіки (Дієва Армія УНР), Української Галицької армії (УГА) та Української Національної армії (УНА) у 1918–1920 роках. Друге за ступенем генеральське звання.

Також військове звання «генерал-поручник» присутнє в сучасних збройних силах деяких держав (Чехія, Словаччина), а також є історичним званням в деяких країнах (Росія).

Звання Збройних Сил України[ред. | ред. код]

Військове звання Української Галицької армії (1919—1920)[ред. | ред. код]

Генерал-поручник - військове звання генеральної старшини (генералітет) в Української Галицької Армії, регулярної армії Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Вище за рангом ніж генерал-чотар, але нижче за генерал-сотника, друге за старшістю звання в УГА.

Знаки розрізнення в УГА були введені Державним секретаріатом військових справ (ДСВС) Західної області УНР 22 квітня 1919 року і уявляли собою комбінацію стрічок на рукавах однострою та «зубчатки» на комірах. Генерал-поручник мав за знаки розрізнення дві стрічки: одну широку срібну стрічки з булавами на кінці, нижче якої знаходилася середня також срібна плетена стрічка. Генерали (генеральна старшина) мали срібну зубчатку, на прямокутному золотому підкладі (72х34 мм) [1][2].


Нижче за рангом:
Генерал-чотар

ZUNR coa.svg
УГА
Генерал-поручник
Вище за рангом:
Генерал-сотник

Вiйськове звання Армії УНР (1920)[ред. | ред. код]

Згідно Наказу Головної управи війська УНР ч. 16 від 30 березня 1920 року відбувається чергова реформа військових звань Армії УНР, а також знаків розрізнення. Вищий командний склад отримує загальну назву генеральної старшини (раніше «отаманна старшина»), та нові звання (генерал-хорунжий, генерал-поручник, генерал-полковник). Генерал-поручник був вище за рангом ніж генерал-хорунжий, але нижче за генерал-полковника.[3].

За знаки розрізнення генерал-поручник мав Тризуб на петлицях, поруч з яким знаходилася одна п’ятипроменева зірка. 16 червня 1920 року виходить Наказ Головної управи війська ч. 140, яким регламентувалися зміни попередніх знаків розрізнення, генерал-поручник отримав на петлиці Тризубом у вінку (притаманний знак для всіх генералів), дві п’ятипроменеві зірки[4].

Вiйськове звання українських військових формувань в середині ХХ століття[ред. | ред. код]

Звання генерал-поручник було присутнє в Українській національній армії.

Збройні Сили України (з 1991 року)[ред. | ред. код]

Сучасні Збройні сили України утворилися в 1991 році внаслідок розпаду СРСР з частин Радянської армії які були розміщені на території УРСР. Збройні сили України перейняли радянський зразок військових звань, а також радянських знаків розрізнення[5]. Звання генерал-поручник відсутнє в ієрархії військових та спеціальних звань України, серед сучасних генеральських звань, його аналогом є звання «генерал-лейтенант».

У Збройних Силах світу[ред. | ред. код]

Генерал-поручник в слов'яномовних країнах[ред. | ред. код]

В деяких слов'яномовних країнах присутнє військове звання «генерал-поручник»:

Московська держава та Російська імперія[ред. | ред. код]

Генерал-поручник артилерії російської імперської армії

Перша згадка про військове звання (чин) відноситься до 1659 року, коли полковник Микола Бауман отримав це звання за участь у Конотопській битві[6].

Пізніше чин « генерал-поручника» мали Вільям Драммонд (1663 рік), Григор Косагов (1678 рік) і Патрік Гордон (1683 рік).

Під час Другого Азовського походу (1696 рік) князь І. М. Кольцов-Мосальський призначений товаришом (заступником) воєводи Великого полку боярина Олексія Шеїна і підвищений до звання «генерал-поручника».

Звання генерал-поручника по своєму рангу та значенню відповідало званню генерал-лейтенант. Протягом перших чотирьох десятиліть XVIII століття звання генерал-поручника зустрічається значно рідше за звання генерал-лейтенанта. З 1741 року, після сходу на трон імператриці Єлизавети Петрівни, звання генерал-поручника набуло поширення, а вже за правління Катерини ІІ звання генерал-лейтенант майже не зустрічається. В 1796 році звання генерал-поручник було скасовано. А всі генерал-поручники були перейменовані на генерал-лейтенантів [7].

У відповідності до Табеля про ранги, генерал-поручник це військовий чин III класу, хоч наприклад був відсутній у таблиці звань 1722 року [8]. Відповідав цивільному чину: таємний радник; морським чинам: віцеадмірал та генерал-кригскомісар; серед придворних чинів: гофмаршал, гофмейстер, єгермейстер та шталмейстер.

Військове звання Чехії та Словаччини[ред. | ред. код]

Військове звання в збройних силах Чехії та Словаччині. Звання генерал-поручник, відповідає званню генерал-лейтенант у Збройних Силах України.

Звання генерал-поручника з'явилося у чеських та словацьких військових формуваннях ще до заснування Першої Чехословацької Республіки у 1918 році, яка з'явилася на руїнах Австро-угорської імперії. У Чехословацькому легіону Російської імперії використовувався російський однострій та знаки розрізнення, але після Жовтневих подій 1917 року у легіонерів була введена своя своєрідна система знаків розрізнення. Звання позначалися на щитках розташованих на рукавах одностроїв, у вигляді комбінації стрічок та зірок. Звання генеральського складу мали на щитках до широкі кутові галунні стрічки нижче яких були літери «ČS», звання носія вказувалося п’ятипроменевими зірками над галунним кутиком. Звання генерал-поручника було вище за рангом від генерал-майору, та нижче від генерал-полковника, а за звання носії цього звання мали одну зірку над кутиком.

У Чехословацькій республіці до 1939 року генеральський склад мав лище звання «генерал».

У 1939 році на відокремленій частині Чехословаччини було засновано Словацьку Республіку (1939—1945). В збройних силах Словаччини серед генеральського складу було присутнє звання генерал.

З 1945 по 1950 роки у відновленій Чехословаччини присутні генеральські звання на кшталт французьких (бригадний. Дивізійний, корпусний. Армійський генерали).

З 1951 року, відбуваються зміни у знаках розрізнення Чехословаччини, наближуючись до радянських відповідників. В 1953 році замість попередніх вводяться нові генеральські звання: генерал-майор, генерал-поручник, генерал-полковник та маршал (велитель). Генеральські погони повністю відповідними до зразків у Радянській армії, шестикутні галунні з облямівкою кольору роду військ та п’ятипроменевими зірками. Генерал-поручник мав дві зірки на погоні, як у генерал-лейтенанта РСЧА.

В 19601992 роках знаки розрізнення Збройних сил Чехословаччини стали наближеними до первісних, погони стали кольору мундиру. Погони генеральського складу мали відмінності у вигляді витої золотої облямівки, та схрещених золотих жезлів в основі погона. Звання позначалося певною кількістю п’ятипроменевих зірок, генерал-поручник як і раніше мав дві зірки на погоні. В такому вигляді звання перейшло після розпаду Чехословаччини до Чехії.

В сучасних Збройних силах Чехії генерал-поручник це звання яке відноситься до генеральського складу. Чеський поручник має за знаки розрізнення п’ятипроменеві зірки на погоні з золотою широкою витою облямівкою . Генерал-поручник нижче за рангом від генерала, та вище від генерал-майора.

В сучасних Збройних силах Словаччини генерал-поручник це звання яке відноситься до генеральського складу. У збройних силах Словацької республіки відновленої у 1993 році, військові звання, та їх розрізнення залишилися за зразком Чехословаччини, поки в 1997 році не були змінені. Словацькі генерали отримали погони, що мають широку золоту кручену облямівку, та золотий вінок в основі. У центрі вінку розміщується геральдичний щит з гербом Словаччини. У верхній часті погона розміщується емблема роду військ. Звання вказується певною кількістю золотих п’ятипроменевих зірок на погоні, генерал-поручник має три зірки на погоні. Генерал-поручник нижче за рангом від генерала, та вище від генерал-майора.

Військове звання Польщі[ред. | ред. код]

У Великопольській армії під час Великопольського повстання (1918—1919) генерал-поручник генеральське звання, вище за рангом від генерала-підпоручника, та нижче від генерала броні. Військовики цієї польської армії мали знаки розрізнення у вигляді тасьм на рукавах, та вузлів на головному уборі.

Генерал-поручник, відповідав званню генералу дивізії яке існувало у збройних силах Польської Республіки.

Знаки розрізнення генерал-поручників України та деяких країн світу[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Крип’якевич І.П., Гнатевич Б.П., Стефанів З. та інші Історія Українського війська. /Упорядник Якимович Б. З. — 4-те вид., змін. І доп. — Львів: Світ, 1992. — С. 532—535 — 712 с. — ISBN 5-7773-0148-7 (Львів; 1936; Вінніпег, 1953; Львів, 1992)
  2. Гнатевич Б.П., О. Думін. Українська Галицька армія // Історія Українського Війська. — Львів: Видання Івана Тиктора, 1936. — С. 533—535 (Репринтне видання: Київ, 1992)
  3. Ранґи військові // Енциклопедія українознавства… — Т. 7. — С. 2467.
  4. Наказ Головної управи війська УНР (ГУВУНР) ч. 16 від 30 березня 1920 р.
  5. Додаток до Наказу Міністра оборони України № 150 від 12 червня 1995 року, «Про введення в дію Правил носіння військової форми одягу військовослужбовцями Збройних Сил України»
  6. Николай Бауман служил России (рос.)
  7. Ганичев 1989:112—144.
  8. Офицерские чины по табели о рангах 1722 г. (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]