Генк (футбольний клуб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Генк»
KRC Genk Logo 2016.svg
Повна назва Koninklijke Racing
Club Genk
Прізвисько Genkies
De Smurfen
Засновано 1988
Населений пункт Генк, Бельгія Бельгія
Стадіон Люмінус Арена
Вміщує 24 956
Президент Бельгія Герберт Губен
Головний тренер Нідерланди Джон ван ден Бром
Ліга Ліга Жупіле
2020/21 2
Вебсайт krcgenk.be
Домашня
Виїзна
Запасна

«Генк» (нід. K.R.C. Genk) — бельгійський футбольний клуб із міста Генка, заснований 1988 року, коли місцевий клуб «Вінтерслаг», заснований 1923 року, було об'єднано із іншим генкським клубом «Тор Ватерсхей». Виступає у лізі Жупіле. Домашнім стадіоном клубу є «Люмінус Арена», що вміщає більше 23 тисяч глядачів.

Історія[ред. | ред. код]

Злиття та перші роки[ред. | ред. код]

В 1988 році в результаті злиття двох клубів, «Ватершей Тор» та «Вінтерслаг», була створена нова команда, яка отримала назву «Koninklijke Racing Club Genk» («Королівський Рейсинг Клуб Генк»), або просто «Генк». Основою команди став клуб «Вінтерслаг», який дозволив новоствореній команді свій перший сезон 1988/89 провести одразу у вищому дивізіоні, за підсумками якого сезону «Генк» посів останнє місце і вилетів у другий дивізіон[1]. Наступного сезону «Генку» вдалося повернутися в елітний дивізіон і протягом чотирьох років команда боролася за виживання, поки в сезоні 1993/94 знову не вилетіла дивізіоном нижче[1].

«Генк» у матчі Ліги Європи 2013/14 проти «Анжі»

У 1995 році новим головним тренером «Генка» став Еме Антюеніс. Після двох сезонів у другому дивізіоні він зміг вивести клуб в перший дивізіон. А в сезоні 1996/97 «Генк» посів сьоме місце в чемпіонаті і отримала право виступати в Кубку Інтертото 1997 року. Там команда посіла друге місце у групі, пропустивши в півфінал московське «Динамо». У сезоні 1997/98 «Генк» став срібним призером чемпіонату, пропустивши вперед тільки «Брюгге». У тому ж 1998 році «Генк» завоював свій перший трофей, ним став кубок Бельгії, у фіналі якого «Генк» обіграв «Брюгге» з рахунком 4:0. Завдяки цьому «Генк» отримав право виступати в Кубку володарів кубків УЄФА. У кваліфікаційному раунді «Генк» спочатку розгромив албанську «Аполонію» 9:1 за сумою двох зустрічей,[2], а потім у першому раунді і німецький «Дуйсбург» із загальним рахунком 6:1[3]. у другому раунді команді належало зустрітися з іспанською «Мальоркою», в першому матчі в Бельгії команди зіграли внічию 1:1, а в гостьовому в Іспанії була зафіксована нічия 0:0, таким чином у чвертьфінал турніру турніру за правилом гостьового голу пройшов іспанський клуб.[4]. У чемпіонаті ж «Генк» виступив вдаліше, ставши вперше у своїй історії чемпіоном Бельгії сезону 1998/99[1] ,після цієї перемоги головний тренер « Генка» Еме Антюеніс очолив «Андерлехт».

Після перемоги в чемпіонаті, «Генк» отримав право дебютувати в головному європейському кубковому турнірі — Лізі чемпіонів сезону 1999/00. Дебют видався провальним — «Генк» стартував у турнірі в другому кваліфікаційному раунді проти словенського «Марібора», і в першому ж матчі в Словенії поступився з рахунком 1:5, тому навіть перемога в домашньому матчі з рахунком 3:0 не дозволила «Генку» пройти в наступний раунд[5]. Ц чемпіонаті Бельгії сезону 1999/00 «Генк» теж виступив невдало, фінішувавши на восьмому місці,[1], але такий невдалий виступ виправила перемога в Кубку Бельгії, обігравши у фіналі льєзький «Стандард» з рахунком 4:1.

2000—2010[ред. | ред. код]

Завдяки перемозі в Кубку Бельгії «Генк» отримав право виступати в Кубку УЄФА сезону 2000/01. У першому раунді кубка УЄФА «Генк» зустрівся зі швейцарським «Цюріхом». О обох зустрічах «Генк» здобув перемоги з рахунком 2:1 та 2:0 і таким чином за сумою двох зустрічей 4:1 «Генк» вийшов у другий раунд[6], де команді належало зіграти з німецьким «Вердером» з міста Бремен. В обох матчах «Генк» крупно поступився, спочатку з рахунком 1:4 в гостях, а потім і з рахунком 2:5 в домашньому матчі[7]. В чемпіонаті Бельгії 2000/01 «Генк» посів 11-е місце[1].

Після невдалого сезону «Генк» повернув собі чемпіонський титул у сезоні 2001/02[1]. Цей результат дозволив команді знову зіграти у Лізі чемпіонів сезону 2002/03. Там «Генк» вперше у своїй історії дійшов до групового етапу, але потрапивши в одну групу з такими клубами як «Реал Мадрид», «Рома», «АЕК», команда не змогла виграти жодного матчу, поступившись в чотирьох матчах і в двох зігравши внічию.[8], тому посіла останнє місце в групі і вилетіла з єврокубків. В чемпіонаті Бельгії 2002/03 команда задовольнялася лише шостим місцем.[1]

У сезоні 2006/07 «Генк» став срібним призером чемпіонату, поступившись тільки «Андерлехту», який випередив «Генк» всього на п'ять очок.[1]. Наступний сезон видався для «Генка» провальним, команда в сезоні 2007/08 посіла 10 місце[1]. Наприкінці сезону клуб очолив Ронні Ван Генегден, який вже був виконуючим обов'язки головного тренера «Генка» в період 2003 по 2004 рік. До цього Ван Генегден тренував молодіжний склад «Генка». З приходом нового тренера, клуб поповнився новими гравцями: півзахисником Даніелем Тежером з грецького АЕКа, захисником Жуаном Карлосом з «Локерена», а також нападником Адамом Немецом зі словацької «Жиліни».

1 липня 2008 року «Генк» відсвяткував своє 20-річчя з дня заснування клубу. У той же день клуб оголосив про підписання гравця національної збірної Чехії Даніела Пуділа, який раніше виступав за ліберецький «Слован»[9]. Чемпіонат Бельгії 2008/09 «Генк» почав з нічиєї 1:1 проти клубу «Жерміналь Беєрсхот», але поступово клуб зміг вийти в лідери чемпіонату. Після половини сезону «Генк» в чемпіонаті займав 4-е місце, поступаючись лідеру чемпіонату «Андерлехту» всього 8 очками, але до кінця чемпіонату команда спустилася на восьме місце. По ходу сезону в команді змінився тренер, в березні 2009 року головним тренером клубу став Гейн Вангазебрук. Головною подією в сезоні для «Генка» стала перемога в кубку Бельгії, 24 травня 2009 року в фінальному матчі проти «Мехелена» футболісти «Генка» здобули перемогу з рахунком 2:0, обидва м'ячі у складі переможця забив нападник Марвін Огунжимі[10]. Ставши володарем кубка Бельгії «Генк» отримав право брати участь у наступному сезоні в розіграші Ліги Європи сезону 2009/10. Там команда виступила вкрай невдало, вилетівши у першому ж раунді від французького «Лілля» (1:2, 2:4).

2010 — наш. час[ред. | ред. код]

Клуб виграв чемпіонат Бельгії у сезоні 2010/11[11]. Це була третя перемога в історії клубу, яка дозволила команді знову зіграти у Лізі чемпіонів. Там команді адруге в своїй історії вдалося дійти до групового етапу, зустрівшись у групі Е з «Челсі», «Валенсією» та «Баєром 04». Як і в перший раз, бельгійцям не вдалось здобути жодної перемоги у групі, через що бельгійці посіли останнє 4 місце і вилетіли з єврокубків.

У сезоні 2012/13 років «Генк» вперше в історії пройшов груповий етап Ліги Європи, але вилетів від «Штутгарта» (1:1 та 0:2) у 1/16 фіналу. 9 травня 2013 року «Генк» виграв свій четвертий Кубок Бельгії, здолавши у фіналі проти «Серкль Брюгге» 2:0.

З 2015 по 2019 рік за команду вуглярів успішно виступав український футболіст — Руслан Маліновський

У сезоні 2016/17 «Генк» дійшов до чвертьфіналу Лізі Європи УЄФА, поступившись там іспанській Сельті (2:3, 1:1), провівши найуспішніший європейський сезон у своїй історії.

2019 року «Генк» виграв бельгійський Перший дивізіон А вчетверте у своїй історії і після восьмирічної відсутності повернувся до Ліги чемпіонів УЄФА на сезон 2019/20[12]. Команда, яку тренував Філіпп Клемент, фінішувала першою в основній фазі чемпіонату, а потім підтвердила своє лідерство під час плей-оф. У груповому етапі Ліги чемпіонів команда знову не змогла здобути свою дебютну перемогу, зазнавши 5 поразок у 6 іграх і лише одного разу зігравши внічию. Так само невдало команда виступила і в чемпіонаті, посівши сьоме місце і залишившись без єврокубків на наступний рік.

У сезоні 2020/21 команда повернула собі місце серед грандів бельгійського футболу, вигравши вп'яте у кар'єрі Кубок Бельгії, а в чемпіонаті набрала однакову кількість очок із чемпіоном, клубом «Брюгге», не здобувши золоті нагороди лише за додатковими показниками.

Логотипи[ред. | ред. код]

Досягнення[ред. | ред. код]

  • Другий дивізіон:
    • Переможець (1): 1975-76
    • Друге місце (2): 1986-87, 1995-96
  • Фінальний раунд Другого дивізіону:
    • Переможець (2): 1987, 1990
    • Друге місце(1): 1974

Поточний склад[ред. | ред. код]

Станом на 17 липня 2021

Позиція Гравець
2 США ЗХ Марк Маккензі
3 Іспанія ЗХ Мухаїд Садік
5 Мексика ЗХ Герардо Артеага
6 Норвегія ЗХ Сімен Юклерод
7 Японія НП Іто Дзюня
8 Бельгія ПЗ Брайан Гейнен (капітан)
9 Нігерія НП Сіріл Дессерс
10 Бельгія НП Тео Бонгонда
11 Бельгія НП Майк Трезор Ндаїшиміє
14 Швейцарія ПЗ Бастьєн Тома
17 Словаччина ПЗ Патрік Грошовський
18 Нігерія НП Пол Онуачу
20 Нідерланди ПЗ Карел Ейтінг
21 Фінляндія ЗХ Єре Уронен
22 Бельгія НП Браян Лімбомбе
Позиція Гравець
23 Колумбія ЗХ Даніель Муньйос
24 Бельгія ПЗ Люка Оєн
26 Бельгія ВР Маартен Вандевордт
28 Гана ПЗ Джозеф Пейнтсіл
33 Колумбія ЗХ Джон Лукумі
34 Танзанія НП Кельвін Джон
38 Кот-д'Івуар ПЗ Ебуе Куассі
40 Бельгія ВР Тобі Лейсен
42 Норвегія ПЗ Крістіан Торстведт
46 Колумбія ЗХ Карлос Куеста
77 Еквадор ЗХ Анхело Пресіадо
80 Бельгія ПЗ П'єр Двомо
Бразилія ЗХ Нето Боржес
Бельгія ЗХ Себастьян Деваст
Нігерія НП Стівен Оді

Виступи в єврокубках[ред. | ред. код]

  • КР = кваліфікаційний раунд
  • ПО = плей-оф
  • Р = раунд
  • Група = Груповий раунд
  • 1/8 = 1/8 фіналу / 1/4 = чвертьфінал / 1/2 = півфінал
  • Ф = фінал
Сезон Змагання Раунд Клуб Вдома На виїзді В сукупності
1997 Кубок Інтертото Група 5 Фарерські острови Б36 Торсгавн Н/Д 5–0 2-е
Норвегія Стабек 4–3 Н/Д
Росія Динамо Москва Н/Д 2–3
Греція Панахаїкі 4–2 Н/Д
1998–99 Кубок володарів кубків КР Албанія Аполонія 4–0 5–1 9–1
Німеччина Дуйсбург 5–0 1–1 6–1
Іспанія Мальорка 1–1 0–0 1–1 (г)
1999–00 Ліга чемпіонів 2КР Словенія Марибор 3–0 1–5 4–5
2000–01 Кубок УЄФА Швейцарія Цюрих 2–1 1–0 3–1
Німеччина Вердер 2–5 1–4 3–9
2002–03 Ліга чемпіонів 3КР Чехія Спарта Прага 2–0 2–4 4–4 (г)
Група C Греція АЕК 0–0 1–1 4-е
Іспанія Реал Мадрид 1–1 0–6
Італія Рома 0–1 0–0
2004 Кубок Інтертото Болгарія Марек Дупниця 2–1 0–0 2–1
Німеччина Боруссія Дортмунд 0–1 2–1 2–2 (г)
1/2 Португалія Уніан Лейрія 0–0 0–2 0–2
2005–06 Кубок УЄФА 2КР Латвія Металургс Лієпая 3–0 3–2 6–2
Болгарія Литекс 0–1 2–2 2–3
2007–08 Ліга чемпіонів 2КР Боснія і Герцеговина Сараєво 1–2 1–0 2–2 (г)
2009–10 Ліга Європи ПО Франція Лілль 1–2 2–4 3–6
2010–11 Ліга Європи 3КР Фінляндія Інтер Турку 3–2 5–1 8–3
ПО Португалія Порту 0–3 2–4 2–7
2011–12 Ліга чемпіонів 3КР Сербія Партизан 2–1 1–1 3–2
ПО Ізраїль Маккабі Хайфа 2–1 1–2 3–3, 4–1 (п)
Група E Німеччина Баєр 04 1–1 0–2 4-е
Англія Челсі 1–1 0–5
Іспанія Валенсія 0–0 0–7
2012–13 Ліга Європи 3КР Казахстан Актобе 2–1 2–1 4–2
ПО Швейцарія Люцерн 2–0 1–2 3–2
Група G Португалія Спортінг 2–1 1–1 1-е
Швейцарія Базель 0–0 2–2
Угорщина Відеотон 3–0 1–0
1/16 Німеччина Штутгарт 0–2 1–1 1–3
2013–14 Ліга Європи ПО Ісландія Гапнарфйордур 2–0 5–2 7–2
Група G Україна Динамо Київ 3–1 1–0 1-е
Австрія Рапід Відень 1–1 2–2
Швейцарія Тун 2–1 1–0
1/16 Росія Анжі 0–2 0–0 0–2
2016–17 Ліга Європи 2КР Чорногорія Будучност 2–0 0–2 2–2, 4–2 (п)
3КР Ірландія Корк Сіті 1–0 2–1 3–1
ПО Хорватія Локомотива 2–0 2–2 4–2
Група F Іспанія Атлетік Більбао 2–0 3–5 1-е
Австрія Рапід Відень 1–0 2–3
Італія Суссуоло 3–1 2–0
1/16 Румунія Астра 1–0 2–2 3–2
1/8 Бельгія Гент 1–1 5–2 6–3
1/4 Іспанія Сельта 1–1 2–3 3–4
2018–19 Ліга Європи 2КР Люксембург Фола 5–0 4–1 9–1
3КР Польща Лех 2–0 2–1 4–1
ПО Данія Брондбю 5–2 4–2 9–4
Група I Швеція Мальме 2–0 2–2 1-е
Норвегія Сарпсборг 08 4–0 0–2
Туреччина Бешикташ 1–1 4–2
1/16 Чехія Славія Прага 1–4 0–0 1–4
2019–20 Ліга чемпіонів Група E Австрія Ред Булл Зальцбург 1–4 2–6 4-е
Італія Наполі 0–0 0–4
Англія Ліверпуль 1–4 1–2

Відомі гравці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]