Генрик Заремба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Генрик Заремба
Народження 1883(1883)Новий Сонч
Смерть 1954Варшава
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Навчання Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність архітектор
Праця в містах Львів
Архітектурний стиль модерн, функціоналізм
Діти ·Люся Зарембянкаd
Генрик Заремба у Вікісховищі?

Генрик Заремба (пол. Henryk Zaremba, 1883, Новий Сонч — 1954, Варшава) — архітектор.

Біографія[ред. | ред. код]

1909 року закінчив Львівську політехніку. 1911 року заснував власну фірму. Споруджував житлові будинки у стилі модерн протягом 19111914 років. Від 1908 року член Краківського технічного товариства[1], а від 1919 — член надзвичайний Політехнічного товариства у Львові.[2] Член Спілки митців-декораторів у Перемишлі.[3] Продовжив діяльність після війни. У 1930-х роках перейшов до стилістики функціоналізму. 1931 року в заміській віллі Заремби в Брюховичах під Львовом було вбито його доньку. Судова справа, на якій він виступав як свідок і потерпілий, набула значного розголосу в польській пресі, відома як «процес Ґорґонової». Згодом, самогубство вчинила дружина Заремби, а 1939 року внаслідок сходження лавини у Татрах загинув його 22-річний син, Станіслав.[4] 1977 року вийшов фільм «Справа Ґорґонової», сюжет якої базувався на цих подіях.

Роботи:

  • Ковзанка «Skating-ring» на вулиці Зеленій, 59 (1910). Співавтор Юліан Пінкерфельд. Зала споруджена із залізобетону з прозорим металево-скляним перекриттям, оздобленим вітражами Жегоцінського. Стіни прикрашено живописними панно Леонарда Вінтеровського, рельєфами і скульптурами на спортивну тематику Зигмунта Курчинського. Макет експонувався на архітектурній виставці 1910 року у Львові. Оздоблення приміщень втрачене.[5]
  • Будинок Зиґмунта Ґутвальда на нинішній вулиці Руставелі, 36 (1911).[6]
  • Кам'яниця на нинішній вулиці Коциловського, 15 (1911). Співавтор Юліан Пінкерфельд, скульптор Тадеуш Блотницький. Первинний задум передбачав складний програмний цикл рельєфів Зиґмунта Курчинського, нереалізований. Проект експонувався на архітектурній виставці 1910 року у Львові.[7]
  • «Робітничий дім» у Перемишлі (1912). Театральну залу оздоблено скульптурами Зигмунта Курчинського.[7]
  • Конкурсний проект торгових залів у Ярославі (проект 1912 року). Співавтор Рудольф Мацура.[8]
  • Дім на нинішній вулиці Стецька, 4 (1912). Скульптор Зиґмунт Курчинський.
  • Школа ім Т. Ленартовича, нині школа № 53 на вулиці Ветеранів, 11 (1913).
  • Житлові будинки на нинішній вулиці Мушака, 48, 50, 52 у стилі раціонального модерну (1913). Співавтор Мартин Хшановський, скульптор Владислав Яроцький.[9]
  • Інтер'єри аптеки Стефана Стенцля у стилі модернізованого неоампіру та необідермаєру, що в будинку на площі Міцкевича, 8 (1922). Скульптор Петро Війтович)[10]
  • Фабрика сільськогосподарської техніки на вулиці Городоцькій, 64 (19191922).
  • Бічні вівтарі і лави костелу реколекційного дому єзуїтів у Львові (1923)[11].
  • Дерев'яний костел Матері Божої Неустанної Помочі на Левандівці. Проект виконано 1921 року безоплатно, реалізовано протягом 19221923 років. Храм не збережений.[12]
  • Керівництво відбудовою залізничного вокзалу у Львові у 19201923. Фасад та інтер'єри було додатково оздоблено скульптурними групами та рельєфами Петра Війтовича[10].
  • Павільйони Промислового банку на Східних торгах (авторство припускає Юрій Бірюльов). Скульптурне оздоблення ймовірно Зиґмунта Курчинського.[13]
  • Жіноча і чоловіча 6-класна школа у Львові в місцевості Левандівка, збудована 1924. Керував спорудженням Максиміліан Кочур.[14]
  • Вівтар костелу в місті Єдліче Підкарпатського воєводства (19241925). Скульптор Петро Війтович.[10]
  • Гуртожиток «Дім емігранта» у Львові. Розташований на кутовій ділянці на вулиці Коновальця, 12 та Русових, 4 (1930). Початковий проект передбачав будинок у стилі модерну з елементами неокласицизму, однак при реалізації фасади позбавлено оздоб, додано ще один поверх. Тепер у будинку гінекологічне відділення П'ятої лікарні.[15]
  • Керівництво спорудженням «Дому залізничників» у Львові на нинішній вулиці Федьковича, 54/56. Проект Ромуальда Міллера (19291937).[16]
  • Каплиця у Крехові (19301939). Незавершена. Авторство приписується.[17]
  • Вежа костелу в Риманові.[17]
  • Вілла в Криниці-Здруй. Від 1920-х років належала медикові і письменнику Єжи Масьору і мала назву «Nemo».[18]

Нереалізовані проекти:

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Przystąpili do tow. panowie // Architekt (dodatek). — 1908. — № 4. — S. II.
  2. Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 97.
  3. Betlej A. Kościół parafialny p. w. Wszystkich Świętych w Strzałkowicach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Antykwa, 1997. — Т. 5. — S. 282. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-85739-47-5.
  4. Новинки // Діло. — 1939. — 12 січня. — № 7 (15098). — С. 8—9.
  5. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 449, 497. — ISBN 978-966-7022-77-8..
  6. Архітектура Львова… — С. 478.
  7. а б Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa : Neriton, 2007. — S. 204. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  8. Rozstrzygnięcie konkursu na projekt hal targowych Jarosławiu // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 59.
  9. Архітектура Львова… — С. 489, 490.
  10. а б в Biriulow J. Rzeźba… — S. 128.
  11. Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, 2004. — S. 209, 211—212. — ISBN 83-89273-17-9.
  12. Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, 2004. — S. 14, 218, 223. — ISBN 83-89273-17-9.
  13. Biriulow J. Rzeźba… — S. 258.
  14. Ze Lwowa // Kurjer Lwowski. — 21 sierpnia 1924. — № 191. — S. 4.
  15. Архітектура Львова… — С. 534, 560, 561.
  16. Палац залізничників
  17. а б Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, 2000. — Т. 8. — S. 166, 167. — ISBN 83-85739-77-7.
  18. Masior J. Mój nieustający sąsiad Henryk Zbierzchowski // Przekrój (wydanie specjalne). — 1991.
  19. Архітектура Львова… — С. 501; Architekt. — 1911. — № 10. — S. 148—154; Nowy hotel «krakowski» we Lwowie // Gazeta Lwowska. — 18 października 1911. — № 237. — S. 3.
  20. Działalność budowlana Funduszu Kwaterunku Wojskowego // Architektura i budownictwo. — 1929. — № 2-3. — S. 91.
  21. Архітектура Львова… — С. 501, 502.

Джерела[ред. | ред. код]