Генрик Яцковський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Генрик Яцковський Т. І.
Провінціал Галицької провінції єзуїтів (18811887)
Henryk Jackowski.jpg
Загальна інформація
Народження 8 серпня 1834(1834-08-08)
с. Яблово біля міста Старогард-Ґданський, нині Поморське воєводство, Польща
Смерть 6 травня 1905(1905-05-06) (70 років)
м. Хирів, нині Старосамбірський район, Львівська область, Україна
Освіта Папський григоріанський університет, Духовна семінарія в Пельпліні
Служіння в церкві
Конфесія Римо-католицька церква
Рукоположення 8 квітня 1860

Commons-logo.svg Матеріали до статті на Вікісховищі

Генрик Яцковський Т. І. (пол. Henryk Nostitz-Jackowski; 8 серпня 1834, Яблово — 6 травня 1905, Хирів) — польський церковний діяч, римо-католицький священик, єзуїт, педагог, ректор декількох єзуїтських колегій, провінціал єзуїтів у Галичині (1881—1887)[1]. На просьбу папи Лева ХІІІ посприяв проведенню Добромильської реформи василіян.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 8 серпня 1834 року в Яблові біля міста Старогард-Ґданський. Був четвертою наймолодшою дитиною Яцка Яцковського і Констанції з дому Ґромбчевських.

Гімназійні студії розпочав у Браневі, а закінчив у Хелмні. Склав матуру в 1853 році в Гданську. Вивчав право у Берлінському університеті, але після двох років перейшов до Вроцлава, де слухав викладів методології і німецького права. 1856 році розпочав богословські студії в Римі в Папському Григоріанському університеті, а закінчив у духовній семінарії в Пельпліні. 8 квітня 1860 року отримав священичі свячення з рук єпископа Яна Марвіча. Після висвячення працював у м. Битів, де збудував церкву[2]. 3 січня 1862 року за згодою свого єпископа вступив до Товариства Ісуса.

У 1865—1870 роках брав участь у місіях у Сьремській землі. Після його місійних наук масово наверталися залежні від алкоголю, через що йому навіть дали прізвисько «молот на пияків»[3]. У 1871—1877 роках був ректором колегії єзуїтів і магістром новіціату в Старій Весі. 1878—1880 — працював серед греко-католиків Підляшшя, розсіяних після ліквідації Холмської унійної єпархії (1875), 18 місяців відсидів у російській в'язниці[2]. 1880—1881 — ректор у Кракові (з 1880 був сповідником Андрея Шептицького[4]), 1881—1887 — провінціал єзуїтів у Галичині. У цей період на просьбу папи Лева ХІІІ посприяв проведенню Добромильської реформи василіян, зокрема, як провінціал, призначав підпорядкованих йому священиків і братів на служіння у василіянських монастирях, які приступали до реформи. 1882—1887 — був також т. зв. візитатором василіян. Як апологію реформи у часописі «Przegląd Powszechny» написав статтю «Bazylianie i reforma dobromilska», видану згодом окремою брошурою (Краків 1884).

У період свого провінціальства відкрив єзуїтські станиці в Станиславові (1883) і Чернівцях (1885), підтримував єзуїтські місії в Румунії, Африці і серед емігрантів у Америці[2]. Разом із о. Мар'яном Моравським у 1883 році заснував науково-виховний заклад отців єзуїтів у Хирові.

Ректор у Хирові (1887—1891), настоятель резиденції св. Варвари у Кракові (1893—1896) і Цешині (1902—1904). У 1894 році влада Галичини висунула кандидатуру о. Яцковського на Краківське єпископство, але він відмовився від цієї гідності[2].

Засновник часописів «Misje Katolickie» і «Przegląd Powszechny».

Помер у Хирові 6 травня 1905 року.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Artur Sternicki. Henryk Jackowski SJ: Inicjator odnowy religijnej i społecznej kościoła w Galicji. — Kraków 2006. [1]
  2. а б в г Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 1564—1995. — Kraków 2004. — S. 234. // jezuici.krakow.pl. Процитовано 2017-02-15. 
  3. G. Fihauser. Z zapisków i wspomnień o śp. o. Henryku Jackowskim // Nasze Wiadomości. — Kraków 1906. — T. II. — S. 78.
  4. Nowak M. Szeptycki (Szeptyc'kyj) Roman Aleksander Maria, w zakonie Andzrej (Andrej) (1865—1944) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 216. — ISBN 978-83-86301-01-0 całość, ISBN 978-83-88909-95-5. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Jackowski Henryk Nostitz // Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 1564—1995, Oprac. Ludwik Grzebień i inni. — Kraków 2004. — S. 234.