Генрик II Побожний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Генрик II Побожний
Heinrich II. der Fromme.png
Князь Великопольський
Правління 1238-1241
Попередник Генрик І Бородатий
Наступник Болеслав II Рогатка
Інші титули князь Краківський, герцог Сілезький
Біографічні дані
Народження 1196/1207
Краків, Королівство Польське
Смерть 9 квітня 1241(1241-04-09)
Легніцьке поле
загиблий у бою
Поховання Вроцлав
Дружина Ганна Пржемисловна
Діти 5 синів та 6 доньок
Династія П'ясти
Батько Генрик І Бородатий
Мати Ядвіґа Сілезька
Silesia Inferior COA.svg
Henryk II Pobożny seal.PNG
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Генрик II Побожний (пол. Henryk II Pobożny; 1196/1207 — 9 квітня 1241) — великопольський, Краківський князь, герцог Сілезький у 12381241 роках.

Очолював десятитисячну польську армію під Легніцею 9 квітня 1241 року, де поляки зазнали поразки. Сам Генрик потрапив у полон та був страчений монголами. Його голову насадили на спис та залишили біля воріт міста.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з династії П'ястів. Молодший син Генрика І, (князя Великопольського, Краківського та герцога Сілезького, й Ядвіґи Сілезької (Бертольда III Мерано, маркграфа Істрії). Після смерті свого молодшого брата Конрада, став єдиним спадкоємцем герцогства Нижня Сілезія (Вроцлавське князівство). Близько 1214 року одружився з представницею богемського королівського роду Пржемисловичів. У 1222 році став єдиним спадкоємцем свого батька.

У 1227 році, після смерті Лешека I, батько призначив Генріка намісником Краківського князівства. У 1229 році він став регентом усіх батьківських володінь під час полону Генріка I у Мазовії. У 1229—1230 роках здійснив похід проти міста Лебуса. У 1233 році брав участь у походах батька проти Пруссії, а у 1234 році — проти Великої Польщі. Того ж року став співволодарем свого батька. Став іменуватися герцогом Сілезії та Краківським князем. 1235 році брав участь у загальнопольському поході проти поган-пруссів, що завершився спустошенням земель останніх.

Володіння Генріка Побожного у 1239 році

У 1238 році після смерті Генріха I став повновладним князем. Водночас став регентом Мєшко Товстого, князя Опольського та Рациборського, й Болеслава Стидливого, князя Сандомирського. Але вже у 1239 році зрікся регентства, збергіши за собою міста Каліш та Велюнь. Того ж року зіткнувся з намаганнями Отто III Асканія, маркграфа Бранденбурга, розширити свої володіння за рахунок Великої Польщі. Водночас виник конфлікт з князями Пшемислом та Болеславом, володарями невеликих великопольських володінь Устіце та Накло. Останніх зумів приборкати, але зазнав поразки від армії Бранденбурга у битві при Лебус. За угодою втратив фортецю Санток. Того ж року перейшов на бік папи римського Григорія IX у боротьбі проти імператора Фрідриха II Гогенштауфена.

У 1241 році землі Генріка II зазнали нападу 10-тисячного монгольського війська на чолі із Орду-ханом. Перші зіткнення відбулися біля міст Люблін та Завихвіст. У березні його Краківський воєвода зазнав поразки, а саме місто було сплюндровано ворогом. У відповідь Генрік II почав збирати власні війська, звернувшись по допомогу до Орденів лицарів тамплієрів та госпітальєрів, а також Вацлава I, короля Богемії. Проте не отримав від них значної допомоги. Вирішальна битва між армією Генріка Побожного та монголами відбулася поблизу міста Легниця, де поляки зазнали повної поразки, а Генрік загинув.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Ганна Пржемисловна (1204—1265), донька богемського короля Пржемисла I Оттокара

Діти:

Джерела[ред. | ред. код]

  • Colmar Grünhagen: Heinrich II., Herzog von Schlesien und Polen. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 11, Duncker & Humblot, Leipzig 1880, S. 604—606.