Генрик II Побожний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Генрик II Побожний
Heinrich II. der Fromme.png
Князь Великопольський
Правління 1238-1241
Попередник Генрик І Бородатий
Наступник Болеслав II Рогатка
Інші титули князь Краківський, герцог Сілезький
Народився 1196/1207
Помер 9 квітня 1241(1241-04-09)
Легніцьке поле
Дружина Ганна Пржемисловна
Діти 5 синів та 6 доньок
Династія П'ясти
Батько Генрик І Бородатий
Матір Ядвіґа Сілезька

Генрик II Побожний (пол. Henryk II Pobożny; 1196/1207 — 9 квітня 1241) — великопольський, Краківський князь, герцог Сілезький у 12381241 роках.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з династії П'ястів. Молодший син Генрика І, князя Великопольського, Краківського та герцога Сілезького, й Ядвіґи Сілезької (Бертольда III Мерано, маркграфа Істрії). Після смерті свого брата Конрада став спадкоємцем герцогства Нижня Сілезія (Вроцлавське князівство). Близько 1214 року одружився на представниці богемського королівського роду Пржемисловичів. У 1222 році стає єдиним спадкоємцем свого батька.

У 1227 році, після смерті Лешека I, батько призначив Генріка намісником Краківського князівства. У 1229 році він стає регентом усіх батьківських володінь під час полону Генріка I у Мазовії. У 1229–1230 роках здійснив похід проти міста Лебуса. У 1233 році брав участь у походах батька проти Пруссії, а у 1234 році — проти Великої Польщі. Того ж року стає співволодарем свого батька. Став іменуватися герцогом Сілезії та Краківським князем. У 1238 році після смерті Генріха I став повновладним князем.

Володіння Генріка Побожного у 1239 році

Водночас стає регентом Мєшко Товстого, князя Опольського та Рациборського, й Болеслава Стидливого, князя Сандомирського. Але вже у 1239 році зрікся регентства, збергіши за собою міста Каліш та Велюнь. Того ж року зіткнувся з намаганнями Отто III Асканія, маркграфа Бранденбурга, розширити свої володіння за рахунок Великої Польщі. Водночас виник конфлікт з князями Пшемислом та Болеславом, володарями невеликих великопольських володінь Устіце та Накло. Останніх зумів приборкати, але зазнав поразки від армії Бранденбурга у битві при Лебус. За угодою втратив фортецю Санток. Того ж року перейшов на бік папи римського Григорія IX у боротьбі проти імператора Фрідриха II Гогенштауфена.

У 1241 році землі Генріка II зазнали нападу 10-тисячного монгольського війська на чолі із Орду-ханом. Перші зіткнення відбулися біля міст Люблін та Завихвіст. У березні його Краківський воєвода зазнав поразки, а саме місто було сплюндровано ворогом. У відповідь Генрік II почав збирати власні війська, звернувшись по допомогу до Орденів лицарів тамплієрів та госпітальєрів, а також Вацлава I, короля Богемії. Проте не отримав від них значної допомоги. Вирішальна битва між армією Генріка Побожного та монголами відбулася поблизу міста Легниця, де поляки зазнали повної поразки, а Генрік загинув.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Ганна Пржемисловна (1204–1265), донька богемського короля Пржемисла I Оттокара

Діти:

  • Гертруда (1218/20-1244/47), дружина Болеслава I, князя Мазовецького
  • Констанція (1221–1257), дружина Казимира I, князя Куявського
  • Болеслав II Лисий (1220/25-1278), герцог Сілезії та верховний князь Польщі
  • Мєшко (1223/27-1242), князь Лебуський
  • Генрік (1227/30-1266), герцог Нижньої Сілезії
  • Конрад (1228/31-1274), князь Глогау
  • Елізабет (1232–1265), дружина Пшемисла I, князя Великопольського
  • Агнес (1236–1278), аббатиса монастиря Св. Клари в Требніци
  • Владислав (1237–1270), архієпископ Зальцбурзький
  • Ядвіґа (1238/41-1318), аббатиса монастиря Св. Клари у Вроцлаві

Джерела[ред.ред. код]

  • Colmar Grünhagen: Heinrich II., Herzog von Schlesien und Polen. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 11, Duncker & Humblot, Leipzig 1880, S. 604–606.