Генріх Бургундський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Генріх Бургундський
Генріх Бургундський
Генріх Бургундський
Граф Португалії
1096 — 1 листопада 1112
Попередник: засновано
Наступник: Афонсу І
 
Народження: 1066(1066)
Діжон, Бургундія
Смерть: 1 квітня 1112(1112-04-01)
Асторга, Леон
Династія: Бургундська
Батько: Генріх Донцель
Мати: Сибілла Бургундська
Дружина: Тереза Леонська
Діти: Уррака, Санша, Тереза, Енріке, Афонсу I, Педру (?)

Ге́нріх Бургу́ндський (нім. Heinrich von Burgund, фр. Henri de Bourgogne), або Енрі́ке Бургу́ндський (порт. Henrique de Borgonha; 10661 квітня 1112) — перший граф Португалії (10961112). Представник Бургундського дому династії Капетингів. Засновник португальської гілки цього дому. Народився у Діжоні, Бургундія. Син Генріха Бургундського і Сибілли. Онук бургундського герцога Роберта I. Праонук франкського короля Роберта II. Рідний брат бургундських герцогів Гуго I й Еда I. Троюрідний брат франкського короля Філіппа І, сина київської князівни Анни Ярославни. Через відсутність перспектив на батьківщині взяв участь у Реконкісті на Піренейському півострові, допомагав кастильсько-леонському королю Альфонсо VI. Одружився з його позашлюбною донькою Терезою (1093), яка народила Афонсу I, першого короля Португалії. 1096 року отримав графство Португалія від Альфонсо VI, став васалом останнього. Помер в Асторзі, Леон, у 46-річному віці. Похований у Бразькому соборі, Португалія. Оспіваний у «Лузіадах» як звитяжний лицар-хрестоносець[1]. За португальською середньовічною легендою вважався сином угорського короля[1].

Біографія[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Генріх Бургундський народився 1066 року в Діжоні, в Бургундському герцогстві. Він був молодшим сином Генріха, сина і спадкоємця бургундського герцога Роберта I[2][3]. Його родина була однією з найзаможніших у Західній Європі й володіла рядом великих міст, такими як Шалон, Осер, Невер, Макон і Семюр[2].

Матір новонародженого хлопця звали Сибіллою. В традиційній генеалогії її прийнято вважати донькою барселонського графа Рамона (Раймунда) І та його дружини Гізели, проте це не підтверджується середньовічними документами. Ймовірно, Сибілла була донькою бургундського графа Рено I, сестрою Раймунда Бургундського, й, відповідно, кузиною свого чоловіка Генріха[4][5].

По батьківській лінії тіткою Генріха була королева Констанція, дружина леонського короля Альфонсо VI, а двоюрідним дядьком — клюнійський абат Гуго, один з найвпливовіших людей свого часу[2]. Сам Генріх був далеким кузеном римського папи Калікста II.

Генріх мав двох старших братів — Гуго I та Ед I. Після смерті батька вони почергово успадкували Бургундське герцогство[3].

Реконкіста[ред.ред. код]

Після поразки від Альморавідів 23 жовтня 1086 року в битві при Залаці, леонський король Альфонсо VI звернувся до християн по той бік Піренеїв допомогти у справі Реконкісти. На його заклик відгукнулося багато французьких лицарів, серед яких були бургундський граф Раймунд Бургундський, тулузький граф Раймунд IV і також Генріх Бургундський[6]. Останній як молодший син не мав прав на успадкування батьківського багатства і титулів, тому охоче приєднався до хрестоносців.

Традиційно вважається, що вперше Генріх з'явився на Піренейському півострові під час походу 1087 року. Проте джерела фіксують його перебування тут лише з 1096 року, коли він отримав підтвердження на володіння поселеннями Гімарайш і Конштантін. У документах від 1 жовтня 1096 і 19 січня 1097 року Генріх згадується як граф Тордесільяський[7].

Усі троє французьких лицарів, що прибули до двору короля Альфонсо VI, одружилися з його доньками. Зокрема, Раймунд Бургундський став чоловіком майбутньої королеви Урраки, Раймонд Тулузькиий побрався із Ельвірою, а Генріх узяв за дружину Терезу, позашлюбну доньку короля від панни Хімени Муньйоз.

Він допоміг королю Альфонсо VI Кастильському завоювати сучасну Галісію і північ Португалії, в нагороду одружився з його дочкою Терезою Леонською в 1093. Як придане дружини Генрі отримав титул графа Португалії, яка в той час була феодальним володінням Королівства Леон.

Генріх помер 24 квітня 1112 року в Асторзі і був похований в соборі Браги.

Сім'я[ред.ред. код]

Генріх Бургундський та Тереза Леонська

Родовід[ред.ред. код]

Пам'ять[ред.ред. код]

Генріх Бургундський вшановується у Португалії як один із батьків-засновників країни. Йому присвячена низка творів мистецтва і літератури. Зокрема, образ Генріха як звитяжного лицаря-хрестоносця і переможця мусульманських загарбників увіковічнив португальській поет Луїс де Камоенс у своїй поемі «Лузіади». За португальською середньовічною легендою Генріх вважався сином угорського короляАндраша І від київської князівни Анастасії, або Бели І від польської принцеси Ріхези.

Опис Генріха (Енріке) в «Лузіадах» 
Португальський оригінал[9] Український переклад[1].

25
"Destes Anrique, dizem que segundo
Filho de um Rei de Ungria exprimentado,
Portugal houve em sorte, que no mundo
Então não era ilustre nem prezado;
E, para mais sinal d'amor profundo,
Quis o Rei Castelhano, que casado
Com Teresa, sua filha, o Conde fosse;
E com ela das terras tornou posse.

26
"Este, depois que contra os descendentes
Da escrava Agar vitórias grandes teve,
Ganhando muitas terras adjacentes,
Fazendo o que a seu forte peito deve,
Em prémio destes feitos excelentes,
Deu-lhe o supremo Deus, em tempo breve,
Um filho, que ilustrasse o nome ufano
Do belicoso Reino Lusitano.

27
"Já tinha vindo Anrique da conquista
Da cidade Hierosólima sagrada,
E do Jordão a areia tinha vista,
Que viu de Deus a carne em si lavada;
Que não tendo Gotfredo a quem resista,
Depois de ter Judeia sojugada,
Muitos, que nestas guerras o ajudaram,
Para seus senhorios se tornaram;

28
"Quando chegado ao fim de sua idade,
O forte e famoso Úngaro estremado,
Forçado da fatal necessidade,
O espírito deu a quem lhe tinha dado,
Ficava o filho em tenra mocidade,
Em quem o pai deixava seu traslado,
Que do mundo os mais fortes igualava;
Que de tal pai tal filho se esperava.

25
Між них Енріке був (це, кажуть, другий
Син короля угорського й вояк),
Він Португалію в той час напругий
Дістав у володіння як-не-як;
Король Кастілії за всі заслуги
Хотів, являючи любові знак,
Аби він графом став, а він і став же,
Його дочку Тересу в жони взявши.

26
Синів Агарі[10] там перемагав
Енріке сам, ясна для нас людина,
Багато він земель відвоював,
Щоб ширилась, міцніла батьківщина.
І в нагороду за величчя справ
Пан Бог йому дав невдовзі сина,
Який високе вславив би ім'я,
Що в славі Португалії сія.

27
Ходив Енріке на війну жадану –
Єрусалим відвоювать святий
І, знай же, бачив там пісок Йордану ,
Де Богові зосталися сліди;
(Затим, як Іудею недріманну
Вдалося Годфруа перемогти,
Багато з тих, хто з ним її впокорив,
Там обернулось на його сеньйорів).

28
Коли, доживши до сумних сивин,
Угорець, що завзяттям відзначався,
Покинув задля інших верховин
Цей білий світ і з Богом пострічався,
Лишився після нього юний син,
Який з дитинства бути обіцявся
В звитязі схожим на свого вітця,
Як був на нього схожий і з лиця.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Камоенс, Луїс де. Лузіади: Поема. / Перекл. з порт. М. Литвинця. — К.: Дніпро, 1987. — С.101-102.
  2. а б в Mattoso, 2014, с. 28
  3. а б Martínez Diez, 2003, с. 225
  4. Martínez Diez, 2003, с. 105 e 225
  5. "Sibilla, filha de hum Conde de Borgonha..."(Almeida 1834, p. 47.)
  6. Martínez Diez, 2003, с. 223
  7. Reilly, 1982, с. 28
  8. Manrique, 1649, с. 413
  9. Os Lusíadas por Luís Vaz de Camões. Canto Terceiro
  10. Тут — араби, мусульмани, так звані агаряни.

Джерела[ред.ред. код]

  • Rafael Altamira, «Il califfato occidentale», in Storia del mondo medievale, vol. II, 1999, pp. 477—515
  • Rafael Altamira, La Spagna (1031—1248), in Storia del mondo medievale, vol. V, 1999, pp. 865—896
  • Edgar Prestage, Il Portogallo nel medioevo, in «Storia del mondo medievale», vol. VII, 1999, pp. 576—610
  • Peter Feige: Heinrich von Burgund // Lexikon des Mittelalters. — München, Zürich: Artemis & Winkler, 1989. — Band 4. — S. 2075.
  • Almeida, Antonio (1837). «Erros histórico-chronologicos de Fr. Bernardo de Brito na chronica de Cister correctos em 1834». Memorias da Academia R. das Sciencias de Lisboa. XII, parte I. Lisboa: Typografia da Academia R. das Sciencias de Lisboa. OCLC 8878678
  • Caetano de Sousa, António (1735). Historia Genealógica de la Real Casa Portuguesa (PDF). I, Livros I e II. Lisboa: Lisboa Occidental, na oficina de Joseph Antonio da Sylva. ISBN 978-84-8109-908-9
  • David, Pierre (1948), «La pacte succesoral entre Raymond de Galice et Henri de Portugal», Bulletin Hispanique (em francês), 50 (3): 275–290, doi:10.3406/hispa.1948.3146
  • López Morán, Enriqueta (2004), «El Monacato Femenino Gallego en la Alta Edad Media (La Coruña y Pontevedra)» (PDF), A Coruña: Asociación Cultural de Estudios Históricos de Galicia, Revista Nalgures, ISSN 1885-6349 (em espanhol), I: 119–174
  • López-Sangil, José Luis (2002). La nobleza altomedieval gallega, la familia Froílaz-Traba (em espanhol). La Coruña: Toxosoutos, S.L. ISBN 84-95622-68-8
  • Manrique, Ángel (1649). Anales cistercienses. 2. [S.l.: s.n.] p. 413
  • Marques da Silva, Maria João Violante Branco (1993). «Portugal no reino de León. Etapas de uma relação (866-1179)». El Reino de León en la Alta Edad Media. La Monarquia (1109-1230). Col: Colección fuentes y estudios de historia leonesa, Nº 51. IV. León: Centro de Estudios e investigación «San Isidoro,» Caja España de Inversiones, Caja de Ahorros y Monte de Piedad y El archivo histórico diocesano de León. pp. 533–625. ISBN 9788487667084
  • Martínez Díez, Gonzalo (2003). Alfonso VI: Señor del Cid, conquistador de Toledo (em espanhol). Madrid: Temas de Hoy, S.A. ISBN 84-8460-251-6
  • Pizarro, José Augusto de Sotto Mayor (2007), «O Regime Senhorial na Fronteira do Nordeste Português. Alto Douro e Riba Côa», Madrid: Instituto de Historia "Jerónimo Zurita." Centro de Estudios Históricos, Hispania. Revista Española de Historia, ISSN 0018-2141, LXVII (227): 849-880
  • Mattoso, José (2014). D. Afonso Henriques 2ª ed. Lisboa: Temas e Debates. ISBN 978-972-759-911-0
  • Reilly, Bernard F. (1982). The Kingdom of León-Castilla under Queen Urraca, 1109–1126 (em inglês). Princeton: Princeton University Press. ISBN 9780691053448
  • Rodrigues Oliveira, Ana (2010). Rainhas medievais de Portugal. Dezassete mulheres, duas dinastias, quatro séculos de História. Lisboa: A esfera dos livros. ISBN 978-989-626-261-7

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Генріх Бургундський